Ухвала суду № 58219874, 09.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16308/15-ц

Провадження № 2/161/687/16

У Х В А Л А

09 червня 2016 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі - Кубяк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно та грошві кошти, що належать ОСОБА_2 і знаходяться нього або інших осіб, накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_3 у статутному капіталі ТЗОВ «Українська фармацевтична роздрібна компанія» та заборонити йому здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передання своїх корпоративних прав на частку у статутному капіталу та заборонити вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій.

Суд, дослідивши заяву, дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зіст.152 ЦПК Українипозов забезпечується : накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обовязку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про право власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку .

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як слідує з вищезазначених положень, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

З наданих матеріалів справи, вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості.

Відповідно ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що слід вжити заходи забезпечення позову щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме накласти арешт на кошти, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і знаходяться нього або інших осіб в межах основної вимоги - 2846,91 доларів США - заборгованості по сплаті щомісячних платежів, що на день розгляду заяви, відповідно до офіційного курсу НБУ, складає 71013,42 грн.

Відповідно до вимог п. 4ст. 3 ЦК України, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства. Тому за загальним правилом втручання загальних органів у господарську діяльність підприємців не допускається.

Разом з тим, враховуючи, що заявник не надав суду доказів, щодо належності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, що належать їм і знаходяться в нього або інших осіб та те, що суд позбавлений можливості накласти арешт на майно, відомості про яке відсутні, суд вважає, що клопотання заявника про накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є таким, що не підлягає до задоволенню.

Вимога заявника про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_3 у статутному капіталі ТЗОВ «Українська фармацевтична роздрібна компанія» та заборона здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передання своїх корпоративних прав на частку у статутному капіталі, на думку суду не підлягає до задоволення, оскільки направлена на втручання у діяльність товариства шляхом обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним коштами, що може призвести до незворотних наслідків, порушити права та інтереси інших осіб у зв'язку із застосуванням цих заходів.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України. -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і знаходяться нього або інших осіб в межах 71013,42 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя