Постанова № 58219735, 06.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа № 922/19/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ломака І.А.

відповідача - не з'явився

першої третьої особи - не з'явився

другої третьої особи - не з'явився

заявників апеляційної скарги - ОСОБА_2; ОСОБА_3 ( особисто).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (вх.№1007 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.16 у справі №922/19/16

за позовом Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Головне управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків,

2. Відділ держгеокадастру в Дергачівському районі Харківської області

до Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі

за участю ОСОБА_4, с.Польова, Дергачівського району

ОСОБА_3, смт. Солоницівка, Дергачівського району

про визнання незаконним та скасування розпорядження ,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року позивач - Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Харківській області, Відділ Держгеокадастру в Дергачівському районі Харківської області, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 р. №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4.".

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.16р. у справі №922/19/16 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасувано розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 р. №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4.". Стягнуто з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн. 00 коп.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3, особи, які вважають, що зазначене рішення господарського суду першої інстанції суттєво впливає на їхні права та обов'язки, оскільки безпосередньо стосується їх права власності на спірну земельну ділянку, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилися, звернулися до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначили, суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив вимоги ст.27 ГПК України, оскільки судом не було залучено до процесу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, чим були грубо порушені їх права та законні інтереси, що також унеможливило своєчасне надання доказів по справі та суттєво вплинуло на результат її розгляду.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вважають, що судом першої інстанції помилково визнано відповідача землекористувачем спірної земельної ділянки, з посиланням на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року, яким доведено, що ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» по відношенню до спірної земельної ділянки не є землекористувачем з усіма витікаючими правовими наслідками.

Особи, які подали апеляційну скаргу, вказують на те, що неможна вважати, що спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення, оскільки земельна ділянка позивачу не надавалась та на момент винесення оскаржуваного розпорядження не використовувалась для потреб лісового господарства.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга необґрунтована, а викладені в ній доводи безпідставні.

Перша третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що станом на 29.12.2012 року право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0000 га розташовану на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер НОМЕР_3), на підставі розпорядження Дергачівської райдержадміністрації від 29.11.2007 р. №1157 за № 010869300030 05.02.2008 р. зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 згідно державного акта НОМЕР_1. Перехід права на земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2008 № 5886 зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 26.11.2008 р. за № 0108693000433, видано державний акт серії НОМЕР_2.

Представники відповідача та другої третьої особи в судове засідання не з'явилися, відзив чи пояснень по справі не надали, хоча належним чином були повідомленіпро час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представником позивача заявлене клопотання про залучення до участі у справі прокуратури Харківської області та витребування у заявників апеляційної скарги додаткових доказів у справі, яке відхилене судом як необґрунтоване.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що на підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР № 147 від 27 липня 1998 року на базі Харківського і Жовтневого лісгоспзагів був створений Жовтневий лісгоспзаг, який складався із 13 лісництв, загальною площею 65494 га.

Після об'єднання Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області в головному підприємстві під назвою "Жовтневий ласгоспзаг" відбулися територіальні і структурні зміни - об'єднання Дергачівського і Харківського лісництв в Дергачівський комплексний лісоцех. В результаті структурних та територіальних змін протягом 1980-1990 років відповідно до планово - картографічних матеріалів та таксаційного опису проекту організації і розвитку лісового господарства Дергачівського комплексного лісоцеху від 1991 року була змінена нумерація відповідних виділів та кварталів.

Таким чином, вже станом на 1991 рік спірна земельна ділянка була віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 232 Дергачівського комплексного лісоцеху. Відповідно право державної власності, постійного лісокористування та цільове призначення спірної земельної ділянки виникло ще у Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області за правилами чинного на відповідний час законодавства.

У подальшому наказом Державного комітету лісового господарства України №55 від 23 травня 2002 року "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" проведено реорганізацію Жовтневого держлісгоспу об'єднання "Харківліс" та Данилівського дослідного держлісгоспу шляхом виділення із складу Жовтневого держлісгоспу Дергачівського лісництва та приєднання його до Данилівського дослідного держлісгоспу.

На теперішній час відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Данилівського дослідного держлісгоспу 2006 року та таксаційного опису по Дергачівському лісництву 2007 року спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 232 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу.

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 року №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4.":

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради (за межами населеного пункту) Дергачівського району Харківської області;

- передано громадянину ОСОБА_4 у власність із земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку, загальною площею 1,00 га (сіножаті) без зміни цільового призначення на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного розпорядження щодо спірної земельної ділянки видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД №053278, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, т. 1, арк. с. 50).

Позивач у своїх поясненнях зазначав, що оскаржуваним розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 р. №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4." спірна земельна ділянка у Данилівського дослідного держлісгоспу (Харківська лісова науково-дослідна станція) не вилучалась, погодження зміни цільового призначення з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони природного середовища не було, згоди на вилучення спірної земельної ділянки позивач не надавав, зміну цільового призначення не погоджував.

Як вбачається з листа Данилівського дослідного держлісгоспу від 19 квітня 2014 року №133/03, згідно публічної кадастрової карти України земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3 знаходиться в кварталі №232 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу на території Малоданилівської селищною ради. Погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаних земельних ділянок держлісгосп не надавав (т.1, арк. с. 38).

Спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення, знаходиться в 232 кварталі Дергачівського лісництва ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція). За інформацією відділу держгеокадастру у Дергачівському районі згідно з проектом формування Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області зазначена земельна ділянка відноситься до земель Державного лісового фонду (т. 1, арк. с. 45).

Позивач вважає, що спірне розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області винесене з грубим порушенням компетенції районної державної адміністрації, а також всупереч встановленого законом порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та всупереч належному порядку вилучення земельних ділянок з постійного користування державного підприємства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що проект оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації та пояснювальна записка до нього розроблялись районним відділом земельних ресурсів. Інформація, що лягла в основу спірного розпорядження надана органом, що здійснює ведення державного земельного кадастру в районі. Розпорядження розроблене на підставі статей 17, 33, 118, 121, 186 та пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Інформація про те, що земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу відділом земельних ресурсів не надавалась, тому райдержадміністрація не знала і не могла знати про те, що земельна ділянка, у відношенні якої було прийнято розпорядження голови райдержадміністрації від 29.11.2007 №1157 відносить до земель лісогосподарського призначення та перебуває на законних підставах у постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу.

На момент видачі розпорядження розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Дергачівського району була Дергачівська районна державна адміністрація.

В своїх поясненнях по справі відділ Держгеокадастру в Дергачівському районі Харківської області зазначив, що право власності на земельну ділянку, що використовується позивачем або користування нею на території Малоданилівської селищної ради не зареєстровано, також на даний час позивачем дані про землі, що перебувають в його користуванні не внесено до Державного земельного кадастру, а том належність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 до таких земель неможливо встановити. Згідно з проектом формування території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, розробленим ХВ "УкрНИИЗемпроет" у 1992 році, зазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель Державного лісового фонду.

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України в редакції від 27.04.2007 року, який діяв на час прийняття Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області спірного розпорядження, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент винесення оскарженого рішення) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до частини 2 статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Відповідно до статтей 7,8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу; у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрації згідно із законом.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина 2 зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Правовий режим земельної ділянки підтверджується: наказом Державного комітету лісового господарства України № 55 від 23 травня 2002 року "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" щодо реорганізації Жовтневого держлісгоспу та передання відповідних активів Данилівському держлісгоспу (т. 1, арк. с. 32).

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що в матеріалах справи міститься лист №А-10-79 від 18.04.2014 р. Харківського державного проектно-вишукувального інститут агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліс" Державного агентства лісових ресурсів України, в якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_4 знаходиться на території земель, наданих у постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу.

Відповідно до статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки на права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Приписами статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Приписами частини 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини 1 статті 57 Лісового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно статті 20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 року №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4.":

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради (за межами населеного пункту) Дергачівського району Харківської області;

- передано громадянину ОСОБА_4 у власність із земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку, загальною площею 1,00 га (сіножаті) без зміни цільового призначення на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного розпорядження щодо спірної земельної ділянки видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД №053278, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, т. 1, арк. с. 50).

Правовими підставами для визнання недійсним у відповідній частині оскарженого рішення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області є статті 21, 393, 396 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Верховний Суд України в обов'язковій для врахування в аналогічних справах постанові від 13 листопада 2013 року по справі №6-123цс13 вказав на те, що відповідно до змісту статті 20 Земельного кодексу України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Надання земельної ділянок для потреб, які не відповідають її призначенню, без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі пункту а) статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

У пункті 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 зазначено, що для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільове призначення, наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, тягне за собою наслідки статті 21 Земельного кодексу України; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсним угод щодо відповідних земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на день ухвалення оскарженого рішення міської ради) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, відповідно до пункту 9 чинного на час прийняття оскаржуваного рішення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, що місця не мало.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року N 610-р заборонено вилучення лісових земель з лісокористування державних спеціалізованих підприємств, яким є позивач, що фактично відбулося.

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновк, що вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та її передача громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства мало б здійснюватися за згодою позивача, як Державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі в оренду за рішенням відповідного органу виконавчої влади.

Данилівським дослідним держлісгоспом погодження на вилучення вищевказаної земельної ділянки з користування держлісгоспу та передачі її в користування громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства не надавалось.

За таких обставин, оскаржуваним рішенням Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області за відсутності належних підстав, віднесла спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення та передала її у власність громадянину ОСОБА_4

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасував розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 29 листопада 2007 р. №1157 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4.", оскільки надана у власність спірна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 1,0 га відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 232 Дергачівського лісництва, а її користувачем на час ухвалення оскаржуваного рішення та на час звернення позивача до господарського суду є Данилівський дослідний держлісгосп, з володіння та користування якого вказана земельна ділянка не вилучалася, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося, проект відведення щодо надання громадянину ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та зміни її цільового призначення не затверджувався .

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази належності позивачу вказаної земельної ділянки та ним не підтверджено його право на зазначену земельну ділянку.

Як свідчать матеріали справи вказана земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду та надана у постійне користування Данилівському дослідному державному лісгоспу (на даний час - Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція").

Колегія суддів вважає, що доводи заявників апеляційної скварги необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви осіб,які подали апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 116,141,149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. 393,396 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. по справі №922/19/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.06.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.