Постанова № 58219704, 08.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 910/31532/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

у справі № 910/31532/15 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг»

до Публічного акціонерного товариства «Київхліб»

про стягнення 211 257, 27 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Дарда С.С., довіреність №274 від 30.11.2015 року

від відповідача: Симбірцев Є.В., довіреність П-05/1 від 05.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (відповідач у справі) про стягнення згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог 19 697,79 грн 3% річних та 191 559,48 грн витрат від інфляції, а всього 211 257, 27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового обов'язку згідно договору поставки №14 від 17.03.2014 року, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору просив суд стягнути з відповідача, нарахованих на прострочену суму боргу, 19 697,79 грн - 3% річних, 191 559,48 грн - інфляційних втрат за загальний період нарахування з 30.03.2015 року по 22.10.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року, з урахування заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» 191 559 грн 48 коп. втрат від інфляції; 19 696 грн 35 коп 3 % річних та 3 168 грн. 84 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 73-77).

Приймаючи рішення, Господарський суд міста Києва зазначив, що прийняття рішення суду про стягнення основного боргу (якщо воно не виконане) не припиняє зобов'язання між сторонами і право позивача застосовувати відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України існує протягом всього періоду прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання. Разом з цим, судом встановлено невірне визначення позивачем суми боргу, на яку слід здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних та періоду їх нарахування, у зв'язку з чим здійснив власний перерахунок заявлених сум та задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Київхліб» подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/1518 від 09.03.2016 року), в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31532/15 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У поданій апеляційній скарзі апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не досліджено обставин того, що у справі №910/9063/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» про стягнення основного боргу по договору поставки №14 від 17.03.2014 року, яка розглядалась Господарським судом міста Києва та за результатами якого прийнято 11.06.2015 року рішення, позивачем вже заявлялась вимога в порядку ст. 625 ЦК України, а саме вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Відтак, приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд повинен був відмовити у задоволенні позову, заявленого про той же предмет та з тих же підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31532/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.05.2016 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 25.05.2016 року представників позивача розгляд справи відкладався на 08.06.2016 року.

07.06.2016 року від Публічного акціонерного товариства «Київхліб» до апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по суті спору, які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.06.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі..

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2016 року заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року законним та обґрунтованим, а тому просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

17.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» (постачальник за договором, позивач у справі) і Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар (гофротару), а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах договору (а.с. 10-11).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, зокрема щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, ТОВ «Санвіт-Холдінг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення: 824 130,15 грн основного боргу; 475,25 грн. 3% річних; 9 390,57 грн пені, а всього 833 995,97 грн.

08.05.2015 року в рамках розгляду справи №910/9063/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з ПАТ «Київхліб»: 1 229 602,42 грн основного боргу, 475,25 грн 3% річних та 9 390,57 грн пені, а всього 1 239 468,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року у справі №910/9063/15 позовні вимоги ТОВ «Санвіт-Холдінг» задоволено повністю; стягнуто з ПАТ «Київхліб» на користь ТОВ «Санвіт-Холдінг»: 1 229 602,42 грн основного боргу; 475,25 грн 3% річних; 9 390,57 грн пені та 24 789,36 грн. судового збору (а.с. 12-14).

Вказане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 11.07.2015 року.

На виконання рішення від 11.06.2015 у справі 910/9063/15 Господарським судом міста Києва було видано наказ 13.07.2015.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 43-44) вбачається, що на виконання рішення суду відповідачем було оплачено 25.08.2015 року - 200 000,00 грн, та 20.10.2015 року - 1 190 800,18 грн.

З огляду прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 19 697,79 грн. 3% річних і 191 559,48 грн. втрат від інфляції розрахованих за період з 30.03.2015 до 24.08.2015 на суму боргу 1 229 602,42 грн; та за період з 25.08.2015 року до 22.10.2015 року на суму боргу 1 064 257,60 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі №910/9063/15 встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №14 та існування у нього суми боргу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи приписи ст. 599 ЦК України, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються, що відповідно дає право кредитору на отримання штрафних санкцій згідно умов договору та покладення на боржника відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за весь період невиконання такого зобов'язання до дня фактичної сплати основного боргу. Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірністю нарахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг» інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення до дня фактичного погашення суми заборгованості за договором поставки.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що під час розгляду справи №910/9063/15 судом вже було розглянуто спір щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції, від яких, як стверджує ПАТ «Київхліб», позивач відмовився, а тому заявлені у даній справі вимоги є безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 № 910/9063/15 та з наявної в матеріалах справи позовної заяви у справі №910/9063/15, заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що предметом розгляду у справі №910/9063/15 були вимоги про стягнення 1 229 602,42 грн основного боргу, 475,25 грн - 3% річних, нарахованих за період до 30.03.2015 року та 9 390,57 грн пені. Предметом же розгляду у даній справі є стягнення інфляційних втрат за період з квітня по вересень 2015 року, яка взагалі не заявлялась позивачем у справі №910/9063/15 та вимога про стягнення 3% річних за період, який не ввійшов у період, заявлений під час розгляду попередньої справи, тобто у даній справі позов пред'явлено хоча і з тих же підстав - неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, однак предметом позову є інша вимога - стягнення інфляційних втрат, яка взагалі не була предметом розгляду у попередній справі та 3% річних, за інший період нарахування. Відтак, беручи до уваги те, що кредитор, в даному випадку позивач, має передбачене законом право нарахування інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання до його повного виконання, а також, що такі вимоги не заявлялись позивачем під час попереднього розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано заявлено позовні вимоги за визначений період, а доводи апелянта є безпідставними та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується з Господарським судом міста Києва щодо невірності визначення позивачем періодів, в межах яких може застосовуватись відповідальність в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України та суми боргу, на яку здійснювались нарахування заявлених сум.

Відповідно до пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, оскільки в день часткової оплати відповідачем суми боргу, остання зменшується і починаючи з цього дня, нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватись на зменшену суму боргу до дня, що передує дню наступного платежу.

Відтак, місцевим господарським судом вірно визначено, що правильними періодами нарахування є такі: з 30.03.2015 по 24.08.2015 (25.08.2015 року відповідачем сплачено 200 000 грн) на суму боргу 1 229 602,42 грн; з 25.08.2015 по 19.10.2015 на суму боргу 1 029602,42 грн (оскільки 20.10.2015 року відповідачем повністю виконане рішення суду).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з вірністю їх нарахування місцевим господарським судом та правомірністю стягнення з ПАТ «Київхлбі» в сумі 192 926,66 грн інфляційних втрат та 19 696,35 грн 3 % річних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київхліб.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31532/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31532/15 залишити без змін.

3. Справу №910/31532/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий