Постанова № 58219521, 07.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа № 924/50/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кужель Є.М.

за участю представників сторін:

позивача: Горбаня О.В. - представника за довіреністю від 21.01.2016р.

відповідача: не з'явився

третьої особи 1: не з'явився

третьої особи 2: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 06.05.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу споживчого товариства "А.І.С.Т"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.16 р.

у справі № 924/50/16 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом споживчого товариства "А.І.С.Т", м. Кам'янець-Подільський

до Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства, с. Кам'янка, Кам'янець-Подільський район

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кам'янець-Подільський;

- Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, м. Хмельницький

про визнання поновленим з 25.12.2015р. договору оренди б/н від 25.01.2013р., укладеного між Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством та споживчим товариством „А.І.С.Т", на той же строк та на тих же умовах

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року у справі №924/50/16 у позові споживчого товариства "А.І.С.Т" до Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про визнання поновленим з 25.12.2015р. договору оренди б/н від 25.01.2013р., укладеного між Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством та споживчим товариством "А.І.С.Т", на той же строк та на тих же умовах, відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, споживче товариство "А.І.С.Т" звернулось із апеляційною скаргою, вважає, що висновки, викладені у ньому, не відповідають фактичним обставинам справи, судом було допущено порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Вказує, що 25.01.2013р. відповідач (орендодавець) та позивач (орендар) уклали договір оренди приміщення б/н.

25.01.2013р. сторонами складено акт прийому-передачі об'єкту оренди, відповідно, термін оренди закінчується 25.12.2015 р.

Скаржник зазначає, відповідач надіслав лист (вих. №141 від 25.09.2015 р.) на його адресу, яким повідомив про те, що дія договору оренди буде припинена, на наступний термін договір укладатись не буде, у зв'язку із чим вимагає звільнити орендоване приміщення до 26.12.2015р. Даний лист був направлений рекомендованим листом № 3230205646490 від 01.10.2015р.

Відповідно до довідки Хмельницької дирекції Центру поштового зв'язку від 05.10.2015р., зазначений рекомендований лист був вручений голові споживчого товариства "А.І.С.Т" ОСОБА_4 02.10.2015 р.

З посиланням на п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст.6, ч.1,2 ст.627, ст. 764 ЦК України, ч.5 ст. 1, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 10.8. договору, вказує, що висновок місцевого господарського суду про те, що позивач отримав заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору 02.10.2016р., тобто «в межах дев'яноста днів до закінчення строку дії договору, як це і передбачено пунктом 10.8 договору» є логічно невірним (перекрученим), так як п.10.8 договору оренди передбачено не «в межах дев'яноста днів до закінчення строку дії договору», а «за дев'яноста днів до закінчення строку дії договору».

Таким чином, вважає висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач повідомив позивача про закінчення терміну дії договору оренди та заперечив щодо його продовження на наступний термін своєчасно (у відповідності до умов п.10.8 договору оренди») не відповідає обставинам справи та п.10.8 договору оренди.

Також, на думку скаржника, судом безпідставно застосовано норми ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосовано п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст.6, ч.2 ст.627 ЦК України, які підлягали застосуванню.

Звертає увагу суду, що в правовій позиції, викладеній у постанові ВГСУ від 14 січня 2014 року по справі № 904/6456/13, на яку посилається суд у своєму рішенні, для припинення договору оренди заперечення орендодавця щодо його продовження повинні мати місце як на дату закінчення строку договору оренди, так і протягом місяця після закінчення цього строку, а в даному випадку письмових заперечень від відповідача щодо продовження договору протягом місяця після закінчення терміну його дії, який вказаний в п.10.1 договору, не надходило.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. А згідно з ч.3 цієї з статті після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

У даному випадку, зазначає скаржник, відповідач не повідомив позивача про те, що має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, і, як це підтверджено матеріалами справи (копія довідки з ДРРП за № 54771125 від 10.03.2016р.), 10.02.2016 року відповідач відчужив свою частку в приміщенні торгівельного ковбасного павільйону на користь третьої особи - Хмельницької обласної спілки споживчих товариств.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.2016р. у справі №924/50/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька обласна спілка споживчих товариств зазначає наступне.

З посиланням на ч.2 ст. 291, ч.1 ст. 785 ЦК України, підп. 4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 травня 2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» вказує, що споживче товариство «А.І.С.Т.» 25 грудня 2015 року зобов'язане було повернути Кам'янець-Подільському районному споживчому товариству орендоване майно.

На новий строк договір міг бути укладеним лише за умови відсутності заперечення від Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства.

В даному випадку мали місце заперечення Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства як на дату закінчення дії договору, так і протягом місяця після його закінчення. Даний факт підтверджується листами Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства до споживчого товариства «А.І.С.Т.» з тим. що термін дії договору оренди закінчується 25 грудня 2015 року, на новий термін договір укладатися не буде, зазначалося про необхідність повернення майна. Після закінчення терміну дії договору Кам'янець-Подільське районне споживче товариство не допускало представників споживчого товариства «А.І.С.Т.» до приміщення, що зазначає у позовній заяві сам позивач. Дані дії свідчать про наявність заперечення зі сторони Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства на продовження орендних відносин.

Скаржник зазначає, що не надходило письмових заперечень Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства, проте законодавство не вимагає письмової форми, а визначає заперечення, які можуть виражатися у будь-якій формі - усній, письмовій, шляхом вчинення певних дій тощо.

Зауважує, що п.10.8 договору визначає, що у випадку, якщо жодна сторона в термін за дев'яносто днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені даним договором.

Сторони визначили момент, з настанням якого одна із сторін має здійснити повідомлення, тобто в день, коли настане дев'яносто днів до закінчення строку дії договору, орендодавець мав повідомити орендаря про припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку, на який він був укладений.

Дана вимога Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством виконана в повному обсязі, про що вірно зазначено в оскарженому рішенні. Кам'янець-Подільське районне споживче товариство надіслало споживчому товариству «А.І.С.Т.» два листи, в яких вказувалось, що термін дії договору оренди закінчується 25 грудня 2015 року, на новий строк договір укладатися не буде, зазначалося про необхідність повернення майна.

З посиланням на ст. 17 «Про оренду державного та комунального майна» зауважує, що майно орендодавцем іншим особам на правах оренди не передавалось та для власних потреб не використовувалось після закінчення терміну дії договору. Після закінчення терміну дії договору майно було відчужено Хмельницькій обласній спілці споживчих товариств, тому зазначена норма не може бути застосована при вирішенні спору.

Також, з посиланням на ч. 1 ст. 291 ГК України, ч.1 ст.761 ЦК України, зазначає, що предметом договору оренди приміщення від 25 січня 2013 року укладеного між споживчим товариством «А.І.С.Т.» та Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством була частина ковбасного павільйону площею 300,0 кв.м. за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 23, проте на даний час у власності Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства відсутній такий об'єкт як ковбасний павільйон, а тому він не може виступати предметом договору.

Звертає увагу, що 10 лютого 2016 року на підставі договору дарування Хмельницька обласна спілка споживчих товариств набула у власність 0,446 приміщення торговельного павільйону. Хмельницька обласна спілка споживчих товариств не є власником ковбасного павільйону, тому не може володіти правами та обов'язками, які випливають із договору оренди частини приміщення ковбасного павільйону.

Крім того, вказує, ч.2 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. В договорі оренди, який є предметом розгляду, сторонами є юридичні особи, фізичні особи - споживачі не є учасниками договірних відносин.

Відповідач та третя особа - ОСОБА_3, не виконали вимоги ухвали суду від 17.05.2016р., відзиви на апеляційну скаргу від Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства та ОСОБА_3 не надійшли, що, відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Представник Хмельницької обласної спілки споживчих товариств заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача та третя особа - ОСОБА_3 - в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки відповідач та третя особа належним чином повідомлялися про час та місце апеляційного перегляду справи, явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія, керуючись ст. 101 ГПК України, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача та третьої особи, за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2003р. №057855 будівля павільйону загальною площею 788,4 кв.м. за адресою: м.Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 23, належала на праві колективної власності Кам'янець-Подільському районному споживчому товариству.

25.01.2013р. Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством (орендодавець) та споживчим товариством „А.І.С.Т." (орендар) укладено договір оренди приміщення, відповідно до якого орендодавець на підставі умов даного договору передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення ковбасного павільйону площею 300,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 23 (надалі - об'єкт оренди).

Об'єкт оренди передається орендарю з метою здійснення торгівельної діяльності, зберігання продукції та іншої підприємницької діяльності, яка не суперечить змісту даного договору. Опис технічного стану та вартості об'єкту оренди на дату передачі його орендареві, його склад визначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток). Об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві приватної власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради 04.08.2003р. №1475, Подільським БТІ 04.08.2003 року №1161233, серія ВАА №474157, реєстраційний номер майна 2128664 номер запису 293 в книзі 3) та перебуває на балансі орендодавця (п. 1.2- 1.4 договору).

Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі об`єкта оренди. Орендодавець зобов`язаний підписати акт приймання-передачі об`єкта оренди не пізніше 01 лютого 2013р. (п. 2.1. - 2.2. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору термін оренди складає два роки одинадцять місяців з моменту прийняття об`єкта оренди по акту приймання-передачі.

Пунктом 10.8 договору передбачено, що у випадку, якщо жодна сторона в термін за дев`яносто днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені даним договором.

25.01.2013р. сторонами складено акт прийому-передачі частини приміщення ковбасного павільйону площею 300,00 кв.м., що розташоване за адресою: м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 23.

25.09.2015р. Кам'янець-Подільське районне споживче товариство надіслало лист №141 на адресу споживчого товариства „А.І.С.Т", яким повідомило про те, що дія договору оренди буде припинена, на наступний термін договір укладатись не буде, у зв'язку із чим вимагає звільнити орендоване приміщення до 26.12.2015р.

Відповідно до довідки Хмельницької дирекції Центру поштового зв'язку №2 від 02.10.2015р.,зазначений лист був вручений голові споживчого товариства „А.І.С.Т" ОСОБА_4 02.10.2015р.

21.12.2015р. Кам'янець-Подільське районне споживче товариство повторно надіслало лист №191 на адресу споживчого товариства „А.І.С.Т", яким повідомило, що дія договору оренди припиняється з 25.12.2015р, у зв'язку із чим просить звільнити орендоване приміщення до 26.12.2015р. та передати його власнику.

За наведених обставин, вважаючи незаконними заперечення відповідача проти продовження договору оренди на новий строк до 24.11.2018р. та вчинення ним дій щодо недопущення позивача на орендоване приміщення, останній, керуючись ст.ст. 319, 356, 359, 626, 629, 631, 640, 759, 765, 793, 795 ЦК України, звернувся із позовом до Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства, ФОП ОСОБА_3 про визнання поновленим з 25.12.2015р. договору оренди б/н від 25.01.2013р., укладеного Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством та споживчим товариством "А.І.С.Т", на той же строк та на тих же умовах.

Обґрунтовуючи позов, СТ "А.І.С.Т", зокрема, зазначає, п. 10.8 договору оренди приміщення від 25.01.2013р. передбачає, що у випадку, якщо жодна сторона в термін за дев'яносто днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені цим договором, отже, про своє бажання розірвати та припинити дію договору відповідач мав повідомити позивача письмово у строк до 24.09.2015р., проте лист відповідача від 25.09.2015р. за вих. №141 про припинення договору оренди був відправлений лише 02.10.2015р., тому договір оренди від 25.01.2013р. продовжив свою дію ще на два роки одинадцять місяців - до 24.11.2018р. на тих самих умовах; всупереч умовам договору оренди від 25.01.2013р. та нормам чинного законодавства відповідач фактично заперечує факт продовження вищевказаного договору оренди на новий строк до 24.11.2018р. та вчиняє дії щодо недопущення позивача на орендоване приміщення.

Ухвалою суду від 15.02.2016р. провадження у справі №924/50/16 за позовом споживчого товариства "А.І.С.Т" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання поновленим з 25.12.2015р. договору оренди б/н від 25.01.2013р., укладеного між Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством та споживчим товариством "А.І.С.Т", на той же строк та на тих же умовах, припинено. (а.с. 66)

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року у справі №924/50/16 у позові споживчого товариства "А.І.С.Т" до Кам'янець-Подільського районного споживчого товариства, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про визнання поновленим з 25.12.2015р. договору оренди б/н від 25.01.2013р., укладеного між Кам'янець-Подільським районним споживчим товариством та споживчим товариством "А.І.С.Т", на той же строк та на тих же умовах, відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правовий аналіз договору оренди приміщення від 25.01.2013р. свідчить про те, що за своєю правовою природою він є договором майнового найму.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч. 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до договору, а саме п. 10.1., термін оренди складає два роки одинадцять місяців з моменту прийняття об`єкта оренди по акту приймання-передачі.

Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч.2 ст. 291 ГК України).

Так, як убачається із п. 10.8 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо жодна сторона в термін за дев`яносто днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У ч.1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що норма ст. 764 ЦК України є імперативною, а тому сторони під час укладання договору, визначаючи умови його поновлення, повинні були дотримуватись цієї статті.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про поновлення договору оренди на новий строк на тих же умовах у зв'язку із недодержанням відповідачем вимог п. 10.8. договору про повідомлення щодо наміру розірвати договір оренди за дев'яносто днів до його закінчення, оскільки така умова суперечить ст. 764 ЦК України.

При цьому слід зазначити, свої заперечення щодо поновлення договору орендодавець висловив вперше у листі від 25.09.2015р., який вручено орендарю 02.10.2015р.

Також, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він вважається поновленим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо орендар користується орендованим майном і проти цього не заперечує орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Як вбачається із умов договору оренди, він закінчив свою дію 25.12.2015р.

Таким чином, у строк з 25.12.2015р. по 25.01.2016р. відповідач мав висловити свої заперечення щодо продовження дії договору оренди.

Зокрема, нормами ст. 764 ЦК України не конкретизовано у який спосіб має висловити заперечення наймодавець.

Натомість, підставою для продовження відносин найму може бути мовчазна згода наймодавця на продовження відносин найму, яка виражається у відсутності заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Проте, відповідач заперечував проти продовження дії договору оренди, а саме - листами від 25.09.2015р. (а.с. 73-75) та 21.12.2015р. (а.с. 82).

Крім того, позивач у позовній заяві від 06.01.2016р., яка була надіслана до суду 20.01.2016р., вказує, що відповідач не визнає поновленим договір і не допускає його до об'єкта, що також підтверджує наявність заперечень наймодавця у передбачений ст.764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячний строк, тобто позивач був обізнаний, що відповідач заперечує щодо продовження договору оренди.

Із встановлених судом обставини справи вбачається, що волевиявлення відповідача не продовжувати договір оренди приміщення мало місце як до закінчення строку договору оренди, так і на час його закінчення, та після закінчення такого строку, що для позивача було очевидним.

Щодо посилання скаржника на норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слід зазначити, вказані норми стосуються укладення договору на новий строк, тоді як предметом позову у даній справі є визнання поновленим договору оренди й застосуванню підлягають норми ст. 764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про відсутність об'єкта оренди за договором, оскільки будь-які зміни щодо об'єкта оренди не є безумовною підставою щодо відмови у продовженні договору оренди.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про те, що як на дату закінчення строку договору оренди, так і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припинився.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

За наведених обставин, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову у позові.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.2016р. у справі №924/50/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.2016р. у справі №924/50/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Споживчого товариства "А.І.С.Т." - без задоволення.

2. Справу №924/50/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.