Постанова № 58219489, 07.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа № 922/1035/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №08-11/7217/2-15 від 26.11.2015 р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.02.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№724Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 23 лютого 2016 року у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про повернення майна та відшкодування доходів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнень просив стягнути з ТОВ "АТБ-інвест" доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 537 657,64 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. у справі №922/1035/15 (суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. скасовано, справу №922/1035/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі №922/1035/15 (суддя Сальникова Г.І.) позовні вимоги задоволено.

ТОВ "АТБ-інвест" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідач не ухилявся від укладення договору оренди спірної земельної ділянки, і вина товариства в тому, що договір був укладений через значний проміжок часу після придбання ТОВ "АТБ-інвест" нерухомого майна, розташованого на ній, відсутня. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з дотриманням вимог процесуального законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

У звязку з відпусткою судді Ільїна О.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АТБ-інвест", є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" та літ. "Б-1" загальною площею 933,9 кв. м, по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові, на підставі договору купівлі-продажу №725 від 25.04.2012 р. та акту прийому передачі майна №1 від 25.04.2012 р. (т. 1 а.с. 60-62).

Право власності ТОВ "АТБ-інвест" на нерухоме майно зареєстровано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11.05.2012 р. під реєстраційним №25475992 (витяг про державну реєстрацію прав №34097184 від 11.05.2012 р. т. 1 а.с. 64).

Отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" та літ. "Б-1", ТОВ "АТБ-інвест" звернулось до Харківського міського голови з листом №36-05/12 від 30.05.2012 р. про укладення договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 65).

23.10.2014 р. між Харківською міською радою та ТОВ "АТБ-інвест" укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого (пункт 1) орендодавець на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 р. за №757/12 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд", та рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 за №1202/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі громадської та житлової забудови, яка знаходиться: м. Харків, Салтівське шосе, 143 (т. 1 а.с. 50-56).

29.12.2014 р. Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "АТБ-інвест" з 25.04.2012 р. по 23.10.2014 р. використовувало земельну ділянку площею 0,1548 га по вул. Салтівське шосе, 143 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав. За результатами обстеження складено акт від 29.12.2014 р. (т. 1 а.с. 16-23).

Відповідно до листа Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.12.2014 р. за № 784619/20-34-15-03-38 ТОВ фірма "АТБ-інвест" є платником земельного податку (т. 1 а.с. 24). Станом на 15.12.2014 р. податкові зобовязання сплачені останнім у повному обсязі.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 18.11.2014 р. за № 29667554 (т. 1 а.с. 28-31) та листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 16.12.2014 р. за №5828/08 (т. 1 а.с. 27) речові права ТОВ "АТБ-інвест" на земельну ділянку станом на 29.12.2012 р. не зареєстровані, а тому, на думку Харківської міськради, останнє не набуло належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові та використовувало земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "АТБ-інвест" доходів, отриманих від безпідставно набутого майна (з урахуванням уточнень від 22.04.2015 та від 27.04.2015) в розмірі 537 657,64 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилався, зокрема, на те, що відповідно до норм ст. 206 ЗК України та ст. 14 Податкового кодексу України відповідач повинен сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143, однак у період з 01.06.2012 р. по 31.12.2014 р. не сплачував орендну плату (замість неї сплачувався земельний податок, хоча відповідно до підпункту 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок сплачується власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами, до яких відповідач не належить), а отже, відповідач отримав дохід від безпідставно набутого майна земельної ділянки за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 143 у вигляді різниці між сумою належної до сплати орендної плати за земельну ділянку та сумою сплаченого податку, у звязку з чим відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати цей дохід власнику земельної ділянки територіальній громаді м. Харкова в особі позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, та неможливість застосування норм матеріального права, передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Предметом даного господарського спора є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 537 657,64 грн.

Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

За таких обставин, визначальною підставою для застосування положень статтей 1212, 1213, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обовязковому порядку вибути з його володіння.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положенням абзацу 2 пункту 2.10. Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Аналізом вищенаведених правових норм визначено, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Проте, сама по собі відсутність оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість відповідача у справі (користувача земельною ділянкою) не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки право на користування земельною ділянкою, в силу Закону, набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташованої на цій земельній ділянці.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що ТОВ "АТБ-інвест" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" та літ. "Б-1" загальною площею 933,9 кв.м, по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові, на підставі договору купівлі-продажу №725 від 25.04.2012 р.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу про державну реєстрацію прав №34097184 від 11.05.2012 р. КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації, вказане нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "АТБ-інвест" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та акту №1 прийому-передачі від 25.04.2012 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір оренди землі, що в свою чергу унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України. При цьому, наявність правових підстав для набуття спірної земельної ділянки відповідачем, свідчить про неправомірність ототожнення судом першої інстанції поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з не укладенням з боку відповідача договору оренди на спірну земельну ділянку.

Враховуючи, що правові підстави вважати, що відповідач є набувачем майна або зберігачем його у себе без достатньої правової підстави у розумінні статті 1214 Цивільного кодексу України відсутні, а дохід у розумінні цієї норми має бути отриманий саме стосовно майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави, визначені позивачем результати його розрахунків не можна вважати доходом у розумінні вказаної норми права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заявлена позивачем вимога, на підставі положень 1212-1214 Цивільного кодексу України, про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 537 657,64 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання якої встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. за № 6, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або органів місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула власності житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема, неодержаноі плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі №3-194гс16).

Вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обовязків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобовязання.

Чинним законодавством передбачено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АТБ-інвест" звернулось до Харківського міського голови з листом №36-05/12 від 30.05.2012 р. (отриманий позивачем 30.05.2012 р.) про укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішенням позивача № 757/12 від 22.06.2012 р. ТОВ "АТБ-інвест" надана в оренду земельна ділянка, покладено обов'язок розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ТОВ "АТБ-інвест" уклало зі спеціалізованою організацією - ТОВ "Геокомплекс", договір № 310/0712-1 від 06.07.2012 р. на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічне завдання на розробку документації складено управлінням Держкомзему у м. Харків 05.09.2012 р. та погоджено ТОВ "АТБ-інвест" 30.10.2012 р. Згідно з відміткою на вищезазначеній документації кадастровий номер земельної ділянки був визначений 03.12.2012 р. Згідно з відміткою на акті встановлення та погодження меж земельної ділянки ці межі були погоджені управлінням Держкомзему у м. Харків 19.12.2012 р.

У зв'язку зі змінами у законодавстві, що набрали чинності 01.01.2013 р., ТОВ "АТБ-інвест" уклало з ТОВ "Геокомплекс" договір № 13026/0313 - 1 від 01.03.2013 р. на виконання робіт зі зміни електронного файлу (XML) та доопрацювання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Акт приймання - передачі межових знаків на зберігання складений 07.05.2013 р.

Рішенням позивача № 1202/13 від 03.07.2013 р. внесені зміни до рішення № 757/12 від 22.06.2012 р. щодо надання ТОВ "АТБ-інвест" в оренду земельної ділянки (у частині опису меж земельної ділянки).

Згідно з відміткою на технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру 27.11.2013 р.

Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку був виконаний позивачем 18.12.2013 р. та погоджений ТОВ "АТБ-інвест" 27.12.2013 р.

Позивачем тривалий час не здійснювались заходи з підготовки та оформлення договору оренди земельної ділянки. Лише 01.09.2014 р. був складений повторний акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 23.10.2014 р. між сторонами був підписаний договір оренди земельної ділянки, на підставі якого 26.11.2014 р. була здійснена державна реєстрація права оренди ТОВ "АТБ-інвест" земельної ділянки за вказаною адресою

Встановленими по справі обставинами підтверджується, що ТОВ "АТБ-інвест" не ухилялось від укладення договору оренди земельної ділянки по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові. Навпаки, останнім було здійснено всі дії, направлені на належне оформлення зазначеного договору як обовязкової передумови укладання договору оренди земельної ділянки комунальної власності, укладено відповідний договір, здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Позивачем не надано доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача та наявності його вини.

Збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи і самими збитками.

Відсутність причинного зв'язку, вини, як складової цивільного правопорушення, робить неможливою відповідальність відповідача.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 23.02.2016 р. у справі №922/1035/15 господарський суд Харківської області неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 22, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 3, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі №922/1035/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 10.06.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.