Постанова № 58219476, 08.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 910/11802/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Купирьов М.Є., довіреність б/н від 05.05.2015 року,

від відповідача - Максимченко Г.В., довіреність №23-12/15-3 від 23.12.2015 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року

у справі №910/11802/15 (суддя О.С. Комарова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

про внесення змін до договору -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про внесення змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2014 року обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 року істотно змінилися, внаслідок масових заворушень та озброєних дій на початку 2014 року на території України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року по справі №910/11802/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для зміни умов договору, передбачених ст. 652 ЦК України.

Також до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/11802/15.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/11802/15, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року у справі №910/11802/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/11802/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08.06.2016 року.

06.06.2016 року відповідач подав через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (лізингоодержувач - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець - відповідач) укладено договір фінансового лізингу № LC6036-11/11. (Том 1, а.с. 13-16).

Відповідно до п.1.1. якого лізингодавець на підставі договору поставки товару зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до даного договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.6. договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами даного договору та додатків до нього.

Згідно з п. 2.1. договору вартість предмета лізингу на момент підписання даного договору становить 2 794 176, 00 грн. (в тому числі 20 % ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу позивачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі-продажу.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що позивач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту виникнення заборгованості до настання першого періоду лізингу за ставкою LIВОR ЗМ плюс 8 % від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (Розділ 1 Визначення Загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

У п. 4.3 договору визначено, що позивач протягом строку лізингу щомісяця сплачує відповідачу авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються із суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

У відповідності до п. 7.1. договору, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за даним договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків. До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за даним договором.

Згідно з п. 8.1. договору даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.

Як вбачається з п. 9.4. договору, цей договір має наступні додатки, що є його невід'ємною частиною: додаток №1- Графік; додаток №2- Специфікація предмету лізингу; додаток №3- Акт приймання-передачі предмету лізингу (форма); додаток №4- Загальні умови фінансового лізингу (Загальні умови).

Додатком №1 до договору сторони погодили графік розрахунку заборгованості за договором фінансового лізингу. (Том 1, а.с. 17-19).

Матеріали справи свідчать про те що 28.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець або покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (лізингоодержувач) підписано акт приймання-передачі предмета лізингу, відповідно до якого на підставі договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 року лізингодавець передав у користування лізингоодержувачу предмет лізингу згідно специфікації: ламінатор Simplex SL mod. 1300, новий, 2012 р.в. (Том 1, а.с. 151).

21.10.2014 року уклали угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу (Том 1, а.с. 152-153).

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Даний спір виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, починаючи з 2014 року обставини, якими сторони керувались при укладенні договору істотно змінились, а саме внаслідок масових заворушень та озброєних дій на початку 2014 року на території, де знаходиться позивач, розпочались бойові дії та проводиться антитерористична операція (АТО).

Позивач зазначає, що внаслідок обстрілу Київського району м. Донецька, де знаходиться позивач (офіс та виробничі потужності), керівництво позивача з липня 2014 року, через загрозу життю та здоров'ю працівників, вимушено було перевести роботу підприємства на скорочений графік роботи. Крім того, у вказаний період працівники масово почали подавати заяви про надання їм відпусток без збереження заробітної плати, а пізніше і про звільнення з роботи. У зв'язку з вказаними обставинами, а також пошкодженням внаслідок обстрілу виробничих приміщень позивача, порушилось нормальне функціонування підприємства, що призвело до скорочення об'єму виробництва та збуту продукції. Вказані обставини виникли не з вини позивача та призвели до неможливості виконання договору лізингу на існуючих умовах.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач звернувся до відповідача з листом № 10/04/15 від 10.04.2015 року, в якому просив останнього внести запропоновані зміни до договору лізингу, для чого у встановлений законодавством термін підписати та скріпити печаткою надану додаткову угоду про внесення змін до договору лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 8348 від 10.04.2015 року. (Том 1, а.с. 30-31).

Проте, відповідач на вказаний лист не відреагував.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ст. 806 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як уже зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№10/04/15 від 10.04.2015р., в якому запропонував внести зміни до Договору фінансового лізингу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Однак згода відповідача на внесення змін до Договору фінансового лізингу позивачем отримана не була.

Колегією суддів досліджено матеріали справи згідно яких, позивач просить суд внести зміни до Договору фінансового лізингу, посилаючись на істотну зміну обставин, яка полягає у тому, що на території, де знаходиться позивач, розпочато бойові дії, внаслідок чого припинилась господарська діяльність позивача та відсутній прибуток від господарської діяльності, з якого позивач розраховував здійснювати сплату лізингових платежів за укладеним з відповідачем договором.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин визначається ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зробив висновок, що укладаючи Договір фінансового лізингу, позивач та відповідач погодили на власний розсуд його істотні умови, зокрема, підстави звільнення від відповідальності. Так, в п.7.1 названого договору до однієї з форс-мажорних обставин віднесено війну.

Натомість антитерористична операція та війна не є тотожними поняттями. Антитерористична операція є комплексом скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (відповідне визначення наведене в Законі України "Про боротьбу з тероризмом").

Колегією суддів враховано посилання позивача на відсутність прибутку внаслідок неможливості ведення ним підприємницької діяльності, однак вказана обставина не може вважатися порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки за визначенням підприємницької діяльності остання є діяльністю суб'єктів на власний ризик з метою отримання прибутку. Тобто, ризики ведення підприємницької діяльності позивача, включаючи отримання доходів (прибутку) від такої діяльності або їх відсутність, покладаються виключно на позивача.

Позивач на виконання умов Договору фінансового лізингу отримав предмет лізингу та використовував його у своїй підприємницькій діяльності.

При цьому, поза увагою позивача залишено те, що його зобов'язання по сплаті лізингових платежів є грошовими.

В ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що виконання Договору фінансового лізингу на існуючих умовах, зокрема, сплата лізингових платежів, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Окрім того, законодавство пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених в ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 27.02.2012р. №3-9гс12).

Натомість позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, необхідних для внесення змін до Договору фінансового лізингу саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.

Проте посилання позивача, що Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладені заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2015 року №405/2014 було розпочато проведення антитерористичної операції обставини, якими сторони керувались при укладенні договору істотно змінились, не беруться до уваги, оскільки сторони 21.10.2014 року, тобто вже після запровадження надзвичайного стану, уклали угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 року в якій сторони дійшли згоди змінити графік розрахунку заборгованості.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/11802/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/11802/15 залишити без змін.

3. Справу №910/11802/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз