Ухвала суду № 58219446, 10.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

"10" червня 2016 р.Справа № 5017/3760/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (головуючий) та суддів: Величко Т.А., Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматизованого розподілу справи між суддями)

ознайомившись з клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги та самою апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2016 р. про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку ст. 121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 29.07.2014 р. по справі № 5017/3760/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 36 738 222,43 грн.. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 71 488 648,34 грн..

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2016 р. у справі №5017/3760/2012 визнано правомірними доводи ПАТ „Одесагаз, викладені у скарзі від 29.03.2016р. за вх. №2-1622/16, з врахуванням уточнень від 18.05.2016р. за вх. №12404/16, від 19.05.2016р. за вх. №12548/16, та задовольнити скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст.121-2 ГПК України по виконанню наказу суду від 29.07.2014р. у справі №5017/3760/2012 щодо винесення державною виконавчою службою постанов про відкриття виконавчого провадження № 50608511 від 23.03.2016р. та про накладення арешту на кошти від 23.03.2016р.

Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50608511 від 23.03.2016р.

Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП №50608511 від 23.03.2016р. та накладення арешту на кошти ПАТ „Одесагаз.

Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №50608511 від 23.03.2016р., видану на підставі постанови №47110386 від 02.07.2015р.

Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника ВП №50608511 від 23.03.2016р., видану на підставі постанови №4711110386 від 02.07.2015р.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою господарського суду від 19.05.2016 р. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Крім того скаржник до апеляційної скарги подав клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Скаржник до апеляційної скарги також подав клопотання про відстрочку сплати судового збору, зазначивши, що він є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та переказ грошових коштів займає значний період часу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, скаржником не надано Одеському апеляційному господарському суду доказ сплати судового збору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 1 378,00 грн., проте він взагалі нічого не сплатив.

Скаржник, як зазначалось вище, до апеляційної скарги подав клопотання про відстрочку сплати судового збору, зазначивши, що він є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та переказ грошових коштів займає значний період часу.

Розглянувши це клопотання суд зазначає наступне.

Дійсно приписам ст.8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України") розяснено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Вищий господарський суд України у своєму листі від 12.11.2015, № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)" також розяснив, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

З викладено вбачається, що для задоволення вказаного клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору він у відповідності до приписів ст.33 ГПК України повинен довести належними і допустимими доказами, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору в установленому порядку і розмірі, а лише та обставина, що скаржник фінансується з державного бюджету не може бути підставою для відстрочення йому сплати судового збору.

Однак, всупереч приписів ст. 33 ГПК України, скаржник доказів не можливості сплатити судовий збір у встановленому законом порядку суду не надав, у звязку з чим суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для відстрочки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі та повернути апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду, внаслідок не сплати останнім, суми судового збору за подання апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі апеляційної скарги не розглядалось.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 86, ст. 94, п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", Одеський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2016 р. по справі № 5017/3760/2012 до дати ухвалення судового рішення у справі.

2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2016 р. по справі № 5017/3760/2012 не приймати до розгляду та повернути її скаржнику, разом із доданими до неї документами.

3. Справу № 5017/3760/2012 скерувати до господарського суду Одеської області.

Ухвала може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяМ.А. Мирошниченко

Судді:Т.А. Величко

ОСОБА_2