Постанова № 58219374, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016 року Справа № 912/604/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 19/3-02/53 від 27.04.2016 р.;

відповідача-1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача-2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив-Агро», м.Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2016 року по справі № 912/604/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м.Київ

до відповідача/1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Агро», м.Кіровоград

відповідача/2 - Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Київ

про стягнення 728 666, 74 доларів США та 2 958 004,01 грн.

За клопотанням відповідача-2 розгляд справи здійснюється в режимі відео конференції на диск CD-R № frA608083032D14.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2016 року у справі № 912/604/16 (суддя Глушков М.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Агро», м.Кіровоград (перший відповідач), Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Київ (другий відповідач) про стягнення 728 666, 74 доларів США та 2 958 004,01 грн. позовні вимоги були задоволені повністю; стягнено з відповідачів солідарно на користь позивача 728 666,74 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, (що за курсом НБУ на 18.02.2016р. становить 19 472 677,92 грн.), 2 773 044,23 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 184 959,78 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 206 700 грн. судового збору (а.с.57-60, т.2).

Рішення господарського суду Кіровоградської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань по повній та своєчасній оплаті процентів за користування кредитними коштами та неналежним виконанням відповідачем-2, як поручителем відповідача-1, своїх договірних зобов`язань за договором поруки; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 229, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Агро», м.Кіровоград, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув уваги на той факт, що додатковими угодами №№ 5, 6, 7 до кредитного договору сторони узгодили, що частину процентів за користування кредитом «позичальник» (відповідач-1) буде сплачувати у національній валюті гривні, а частину у валюті кредитування, отже, розрахунок позивача має відображати частину прострочення по сплаті процентів в гривні, проте, розрахунок позивача містить зобов`язання відповідача-1 лише в доларах США;

- крім того, на думку скаржника, наявність розбіжностей в розрахунку заборгованості та в банківських виписках спростовують розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність рішення господарського суду вимогам закону, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що судом було перевірено та вірно встановлено всі факти за цією справою, а доводи скаржника щодо невірного розрахунку позивачем вимог по сплаті процентів є хибними, оскільки додатковими договорами до кредитного договору сторони домовились про те, що частину процентів, в тому числі прострочених, нарахованих у доларах США, «позичальник» (відповідач-1) може сплатити у гривні, що і було зроблено відповідачем-1 та повна розшифровка цих сум у гривні та в доларах США мітиться в меморіальних ордерах, які долучені до справи; крім того, предметом позовних вимог є несплачені «позичальником» проценти за кредитом за період з 26.08.2015р. по 18.02.2016р., а не з 01.01.2015р. по 31.05.2015р., про які зазначає скаржник. Також позивач зазначає, що розрахунок позову в доларах США відповідає вимогам закону, оскільки згідно з п.1.8 гл.1 розділу 3 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ 18.06.2003р. № 255, нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюється в тій валюті, у якій обліковується пов`язаний з ними фінансовий інструмент, а оскільки кредитний договір є фінансовим інструмент в розумінні глави 2 вищевказаних Правил, отже, і розрахунки за ним здійснюються у валюті кредитування. Крім того, позивач зазначає, що відповідачами так і не було надано власного контррозрахунку заборгованості, який було витребувано від відповідачів ухвалою господарського суду від 29.03.2016р.

30.05.2016р. відповідачем-2 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду було подано клопотання про неможливість участі представника в судовому засіданні, проте підприємство зацікавлене в розгляді апеляційної скарги за участю відповідача-2; в зв`язку з цими обставинами представник просив розгляд апеляційної скарги відкласти на іншу дату та призначити наступне судове засіданні в режимі відеоконференції з дорученням її проведення господарському суду м.Києва.

31.05.2016р. від відповідача-2 вдруге надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Також 31.05.2016р. від відповідача-1 (скаржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням представника скаржника та неможливістю участі в судовому засіданні, неможливістю направити в судове засідання іншого представника.

Зазначені клопотання були задоволені судом апеляційної інстанції, розгляд справи відкладений на 09.06.2016р. на 09:00 годину, розгляд справи призначений в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду м.Києва.

Також 31.05.2016р. позивачем подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яке обґрунтовано тим, що відповідач-2 («поручитель» відповідача-1) здійснює дії по відчуженню свого майна, що може унеможливити в подальшому виконання рішення за цією справою. При цьому до клопотання були надані докази укладення договору на відчуження майна.

Зазначене клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, вжито заходів по забезпеченню позову, накладено арешт на грошові суми в межах позову на розрахункові рахунки відповідачів, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання ухвали.

В судове засідання 09.06.2016р. ні відповідач-1, ні відповідач-2 не з`явились, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду не надходило, отже, правом участі в судовому засіданні, передбачені ст.22 ГПК України, відповідачі не скористались, про час та місце судового засідання 09.06.2016р. сповіщені належним чином, що підтверджується витягом з сайту УДППЗ «Укрпошта» про отримання ухвал суду апеляційної інстанції від 31.05.2016р. відповідачами 08.06.2016р. та 06.06.2016р. (а.с.119-120, т.2).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, присутнього в судових засіданнях, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», яке у відповідності з Законом України «Про акціонерні товариства» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» («банк» за договором) та Закритим акціонерним товариством «Креатив», яке у відповідності з Законом України «Про акціонерні товариства» змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Креатив» («позичальник-1» за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив Агро» («позичальник-2») було укладено Генеральний кредитний договір № 2 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними згідно додаткових договорів №№1-9), за яким «банк» на умовах цього договору за домовленістю сторін встановив загальний ліміт кредитування в розмірі, еквівалентному 200 000 000 доларів США з лімітами кредитування згідно кредитних договорів (а.с.24-38, 39-70, т.1)).

В межах вищезазначеного генерального кредитного договору № 2, 19.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» («банк» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив-Агро» («позичальник» за договором, відповідач-1 по справі, скаржник) був укладений договір кредитної лінії № 6 з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами: № 1 від 26.10.2012р., № 2 від 18.04.2013р., № 3 від 14.01.2015 р., № 4 від 27.02.2015 р., № 5 від 31.03.2015 р., №6 від 29.05.2015 р., № 7 від 30.06.2015 р., № 8 від 31.08.2015 р. з діючим лімітом кредитування в еквіваленті 7 200 000 дол. США (п.2.3 р.2 договору (а.с.71-101, т.1)).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, підпунктом 2.3.1 р.2 кредитного договору сторонами встановлено, що «банк» зобов'язався надати на умовах цього договору, а «позичальник» зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором; кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30 грудня 2017 року (включно); кредит «позичальнику» може надаватися в таких валютах: долари США, гривні, євро, погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини); кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку.

Пунктом 2.7, підпунктом 2.7.1, 2.7.2 р.2 кредитного договору сторони обумовили, що за користування кредитом «позичальник» зобов'язаний сплачувати «банку» відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором; при нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони керуються наступним: проценти за користування кредитом розраховуються «банком» на основі наступних фіксованих процентних ставок:

в період до 30 листопада 2014 року (включно) проценти за користування кредитом нараховуються «банком» на основі наступних процентних ставок:

за частиною заборгованості в гривнях - 17 % річних; за частиною заборгованості в доларах США - в розмірі 10, 5% річних; за частиною заборгованості в євро - в розмірі 11,5 % річних.

починаючи з 01 грудня 2014 року проценти за користування кредитом нараховуються «банком» на основі наступних процентних ставок:

за частиною заборгованості в гривнях - 21,3 % річних; за частиною заборгованості в доларах США - в розмірі 11% річних; за частиною заборгованості в євро - в розмірі 12 % річних.

Підпунктом 2.7.3 р.2 кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення «позичальником» кредиту (або його частини) проценти сплачуються «позичальником» не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового повернення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Підпунктом 3.3.1 п.3.3 р.3 кредитного договору сторони узгодили, що «банк» має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання «позичальником» взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати дострокового повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у строк, у строк протягом 160 (ста шістдесяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення «банку» про невиконання обов'язків у випадку невиконання «позичальником» отриманої від банку вимоги про усунення порушень на протязі 20 (двадцяти) календарних днів, у тому числі, але не виключно, якщо «позичальник» не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину та/або проценти за користування кредитом та/або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за кредитним договором - більше 30 календарних днів.

Підпунктом 3.3.3 п.3.3 р.3 кредитного договору передбачено, що підставою для визначення сум і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої «позичальником» «банку» частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у «банку» для обліку заборгованості «позичальника» за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 р.5 договору кредитного договору сторони погодили, що «банк» має право вимагати від «позичальника» належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Підпунктами 5.3.1, 5.3.2 п.5.3 р.5 кредитного договору встановлено, що «позичальник» зобов'язаний належним чином виконувати всі умови кредитного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання; «позичальник» зобов'язаний точно в строки, обумовлені кредитним договором, погашати кредит та своєчасно у визначені кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором на першу вимогу «банку» сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Підпунктом 7.1.1 п.7.1 р.7 кредитного договору сторони узгодили, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом «позичальник» зобов'язується сплатити на користь «банку» пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочки.

Пунктами 10.1, 10.5 р.10 договору передбачено, що цей договір може бути змінений та доповнений за взаємною згодою сторін; договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальником (відповідачем-1), 19.10.2011р. між Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» («банк» або «кредитор» за договором), ТОВ «Креатив Агро» («боржник» за договором) та Приватним акціонерним товариством «Креатив» («поручитель» за договором, відповідач-2 по справі) був підписаний договір поруки №3, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором (п. 1.1 р.1 договору поруки (а.с.156-160, т.1)).

Пунктами 2.1, 2.4, 2.5 р.2 договору поруки сторони погодили, що у разі порушення «позичальником» виконання зобов'язання за кредитним договором «банк» має право вимагати від «поручителя» виконання зобов'язання «позичальника» згідно з умовами кредитного договору; якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору «позичальником» не буде сплачено такий платіж «кредитору», «позичальник» та/або «кредитор» зобов'язуються повідомляти «поручителя» про таке прострочення платежу, при цьому «поручитель» зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення «кредитора» або «позичальника» виплатити несплачену «позичальником» суму «кредитору».

З огляду на зміну положень кредитного договору, до договору поруки також були внесені зміни додатковими договорами №1 від 18.04.2013р., №2 від 14.01.2015р. (а.с.161-164, т.1).

Докази визнання недійсними, внесення будь-яких інших змін, розірвання в встановленому законом порядку вищевказаних договорів, зокрема, і договору поруки, визнання його припиненим, відсутні в матеріалах справи, такі докази не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України при розгляді справи.

На виконання умов кредитного договору позивачем було надано відповідачу-1 транш у загальному розмірі 7 200 000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученням № 1 від 20.10.2011р. та виписками з рахунків обліку заборгованості «позичальника» (а.с.118, 109-117, т.1). Зазначене не спростовано жодними доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України будь-ким із учасників судового процесу.

ТОВ «Креатив Агро» свої договірні зобов`язання по погашенню процентів за кредитом з 01.01.2015р. здійснювало несвоєчасно та не в повному обсязі, а з 26.08.2015р. перестало виконувати взагалі, в зв`язку з чим у останнього виникла прострочена заборгованість (а.с.103, т.1), докази протилежного відсутні, не надавались учасниками судового процесу відповідно до ст.33 ГПК України протягом всього розгляду справи, як і не було надано жодного контррозрахунку суми боргу по відсоткам, пені по кредиту до матеріалів справи, зокрема, і в додатку до апеляційної скарги.

26.11.2015р. позивачем на адресу відповідача-1 була направлена вимога про усунення порушень № 55/2-06/1612-12375 в зв'язку з невиконанням «позичальником» зобов'язань по сплаті нарахованих процентів за кредитним договором, яка отримана відповідачем-1 02.12.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.119-122, т.1). Також слід зазначити, що в строк визначений у вимозі 20 календарних днів усунення порушень «позичальником» не виконано, докази цього відсутні.

25.12.2015р., користуючись правом, передбаченим п.3.3.1 кредитного договору, позивач направив на адресу відповідача-1 вимогу про дострокове повернення кредиту № 55/2-06/1833-13477, яка була отримана останнім 30.12.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.123-126, т.1). Докази виконання зазначеної вимоги в матеріалах справи відсутні, скаржником не були надані відповідно до ст..ст.32, 33, 36 ГПК України.

Крім того, 25.12.2015р. листом № 55/2-06/1834-13478 позивач повідомив відповідача-2 («поручителя») про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 («позичальником») зобов'язань по сплаті нарахованих процентів за кредитним договором (а.с.127-132, т.1). Зазначений лист отриманий відповідачем-2 30.12.2015р., але станом на день звернення позивача з позовом до господарського суду обидва відповідачі не виконали належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-9, т.1).

Отже, станом на 18.02.2016р. відповідач-1 має перед позивачем прострочену заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі 728 666,74 доларів США, що за курсом НБУ від 18.02.2016 року складає 19472677,92 грн., а також пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 2 773 044,23 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 184 959,78 грн., що підтверджується розрахунком позову (а.с.103-108, т.1). Офіційний курс валют підтверджено позивачем довідкою Національного банку України від 05.04.2016р. № 61-0057/28704 (а.с.180, т.1).

Крім того, 20.04.2016р. позивачем подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яку обґрунтовано договором № 3811 від 01.04.2016р., укладеним між ПрАТ «Креатив» (відповідачем-2 по цій справі) та ТОВ «Дніпровське регіональне підприємство «Спецсервіс», за яким, на думку позивача, відповідач-2 здійснює розпродаж свого майна, що може зробити неможливим виконання рішення в подальшому (а.с.198-199, т.1). Зазначену заяву було прийнято судом до розгляду.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст.1046, 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено що, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.554 встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем-1 були порушені свої зобов`язання по вчасній та повній сплаті відсотків, не усунено порушень про які позивач повідомив відповідача-1 вимогами від 26.11.2015р., 25.12.2015р., то позивач правомірно звернувся до відповідача-2, як поручителя боржника, в строк, встановлений законом (25.12.2015р.) та до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості 19.02.2016р. (згідно поштового штемпеля на конверті, а.с.137, т.1).

Враховуючи, що відповідачем-1 не були виконані свої зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитом, як і не виконані свої зобов`язання зі сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем-2, як поручителем відповідача-1, то господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення 728 666,74 доларів США, що еквівалентно 19 472 677,92 грн. (станом на 18.02.2016р.) суми заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, 2 773 044,23 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 184 959,78 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Крім того слід зазначити, що статтями 1, 3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач-1 отримувало кредитні кошти в іноземній валюті (долари США), при цьому максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ, а чинним законодавством не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, то пеню належить обчислювати та яка підлягає до стягнення лише у національній валюті України - гривні.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України № 909/660/14/3-29гс15 від 01.04.2015 року.

Отже, вимоги щодо сплати 3% річних за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, правомірно заявлені позивачем в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Щодо доводів скаржника про невідповідність розрахунку позову умовам додаткових угод до кредитного договору, не відображення в розрахунку окремо відсотків у гривні та в доларах США, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки згідно умов кредитного договору валютою кредиту є долар США, обов`язок по поверненню такого кредиту і сплаті відсотків за кредитом також виражене в такій валюті доларі США, отже, і розрахунки, які здійснювались відповідачем-1 також обліковувались у валюті кредиту доларі США. Додатковими угодами №№ 5, 6, 7 до кредитного договору сторони передбачили можливість сплати відповідачем-1 частини нарахованих у доларах США відсотків, а саме 18 188,19 доларів США за курсом 23,63 грн. за долар, що становить 429786,93 грн., 13 000 доларів США за курсом 21,50 грн., що становить 279 500 грн., 26 000 доларів США за курсом 21,3 грн. за долар, що становить 553 800 грн. у строки відповідно до 31.03.2015р., до 29.05.2015р., до 30.06.2015р., якою скаржник скористався, сплативши вказані суми у гривні, що підтверджується меморіальними ордерами, наданими позивачем до матеріалів справи (а.с.194-196, т.1). Отже, умовами цих додаткових угод передбачене право відповідача-1 сплатити частину відсотків, нарахованих у доларах США саме у гривні, без попередньої купівлі валюти для погашення відсотків за кредит. Зазначені суми відображені в розрахунку до позову, а також у банківських виписках по рахунку. Решту заборгованості по відсоткам за вищевказаними додатковими угодами позичальник мав сплатити у доларах США. Отже, вищевказані обставини було досліджено господарським судом. Крім того, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення простроченої заборгованості по сплаті відсотків за кредитом за період з 26.08.2015р. по 18.02.2016р.

За цих обставин не приймаються доводи скаржника щодо невідповідності виписок банку додатковим угодам.

Щодо решти доводів апеляційної скарги, то вони не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в резолютивній частині оскаржуваного рішення господарського суду від 28.04.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2016 року у справі № 912/604/16 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Агро», м.Кіровоград залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.06.2016р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

СуддяГ.К. Дмитренко