Постанова № 58219310, 08.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 927/1468/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року

у справі № 927/1468/15 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»

до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод»

про стягнення 189 827, 61 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Серик М.М., довіреність №47 від 15.05.2016

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» (відповідач у справі) про стягнення 189 827, 61 грн (а.с. 3-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №9 від 09.03.2015 року щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію (сировину - молоко коров'яче).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015 року матеріали справи №927/1468/15 направлені за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області (а.с. 58-60).

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» - 155 259 грн. 27 коп. основного боргу, 34 568 грн. 34 коп. пені та 2847 грн. 41 коп. судового збору (а.с. 97-102).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт передачі відповідачу сільськогосподарської продукції згідно умов укладеного договору та обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Дочірнє підприємство «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод», подав апеляційну скаргу № 01.04.16 від 01.04.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року у справі №927/1468/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено дійсних обставин справи, зокрема, факту передання та отримання сільськогосподарської продукції відповідачем у справі, оскільки не досліджено наявності належним чином оформлених довіреностей на уповноваження осіб щодо отримання матеріальних цінностей від позивача у справі, а подані позивачем приймальні квитанції не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатись належними та допустимим доказами на підтвердження факту поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аромат» в особі «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року у справі №927/1468/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів:головуючи суддя - Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунської С.Я. та призначено розгляд справи на 25.05.2016 року.

07.04.2016 року від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги, оскільки подані документи, а саме приймальні квитанції, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх порядку складання та оформлення, а тому, стверджує, що факт поставки продукції та її часткової оплати відповідачем доведені належними та допустимими доказами. З огляду на зазначене, позивач вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року відповідає дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 08.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта.

У судовому засіданні 08.06.2016 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року без змін.

У судове засідання 08.06.2016 року представники апелянта повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги, закінчення встановлених ст. 102 ГПК України строків розгляду апеляційної скарги, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.01.2015 року між Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» (продавець за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №9 (а.с. 11-15), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця пунктом 1.2. договору визначено місцезнаходження продавця: Борзнянський р-н, с. Миколаївка.

Відповідно до п. 1.4. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.1. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та (або) розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору.

При передачі товару покупцю (або його уповноваженим представникам) продавець зобов'язаний правильно оформити усі супровідні документи та видати їх у день передачі товару, а саме: товарно-транспортну накладну, в якій також зазначаються висновки щодо показників лабораторного аналізу; податкову накладну, оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України (надається щомісяця до 5 числа місяця наступного за звітним) (п 3.1.6. договору).

Як узгоджено у п.3.2.2. договору розрахунок за товар проводиться 10-го числа кожного місяця, але не пізніше 20-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно п. 7.2. договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного договору та діє до 31.12.2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем протягом березня-травня 2015 р. було передано у власність (поставлено) відповідачу продукцію на загальну суму 293 104,90 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями приймальних квитанцій №41 від 01.04.2015 року (за поставлену продукцію у березні 2015 року), №52 від 05.05.2015 р. (за поставлену продукцію у квітні 2015 року) та №69 від 02.06.2015 року (за поставлену продукцію у травні 2015 року) (а.с. 82-84). Оригінали даних приймальних квитанцій надані позивачем та були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні.

Поставку протягом березня - травня 2015 року визначеного договором товару також підтверджують подані позивачем спеціалізовані товарно-транспортні накладні (за формою №1-ТН (МС), копії яких наявні в матеріалах справи.

У позовній заяві ДП «Дослідне господарство «Іванівка» зазначає, що на виконання свого грошового зобов'язання відповідачем, в свою чергу, було поставлено на адресу позивача товар на загальну суму 57 453,51 грн, що підтверджується поданими видатковими накладними (а.с. 19-26). Однак, колегія суддів, вважає недоведеним даний факт, на який посилається позивач, та зазначає, що поставка відповідачем на користь позивача товару на суму 57 453,51 грн не може вважатись оплатою за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції №9 від 09.03.2015 року, в силу того, що п. 2.5. договору сторонами обумовлено порядок розрахунків шляхом безготівкового розрахунку, який може бути змінений сторонами виключно шляхом укладання додаткової угоди. Однак, позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду жодних доказів укладання будь-яких угод щодо зміни порядку розрахунків між сторонами (зокрема шляхом поставки визначеного товару), не надано жодних документів (як-то листування, чи Акти звірки, чи договору про зарахування), в яких сторони погоджували б такий розрахунок. З огляду на зазначене, а також те, що надані позивачем видаткові накладні містять посилання на договір купівлі-продажу від 01.08.2013 року, апеляційний господарський суд не приймає видаткові накладні в якості доказу часткової оплати Дочірнім підприємством «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» отриманої від позивача молочної сировини за договором №9 від 09.03.2015 року на суму 57 453,51 грн.

Окрім того, позивач вказує, що відповідачем було частково сплачено вартість поставленої згідно договору №9 від 09.03.2015 року молочної сировини на суму 80 391,50 грн, на підтвердження чого надає платіжні доручення (а.с. 27-30). Дослідивши подані платіжні доручення, апеляційний господарський суд встановив, що призначенні платежу у даних платіжних дорученнях вказано «За молочну сировину згідно договору від грудня 2012 року». Колегія суддів звертає увагу, що загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Беручи до уваги викладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. З наявних платіжних доручень вбачається, що оплата грошових коштів на загальну суму 80 391,50 грн була направлена саме на виконання договору від грудня 2012 року, як зазначено у призначенні цих платежів, а не за молочну сировину, поставлену за договором №9 від 09.03.2015 року, на підставі якого пред'явлено позов у даній справі. Жодних письмових домовленостей між сторонами щодо порядку зарахування сплачених вище коштів суду не надано, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що самостійне зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 80 391,50 грн згідно платіжних доручень №523 від 02.04.2015 року, №558 від 09.04.2015 року, №644 від 17.04.2015 року, №743 від 08.05.2015 року в оплату вартості товару за договором №9 від 09.03.2015 року всупереч призначення платежу є неправомірним. Однак, місцевий господарський суд зазначеним обставинам оцінку не надав.

Жодних інших доказів проведення оплати вартості отриманої у період з квітня по травень 2015 року продукції Дочірнє підприємство «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» не надало.

Відтак, вищенаведені докази у справі свідчать про те, що у Дочірнього підприємства «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» перед Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» існує заборгованість за поставлену у період з квітня по травень 2015 року молочну сировину існує заборгованість у сумі 293 104,90 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти доведеності факту поставки продукції позивачем, оскільки, на його думку, документи, які подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не можуть вважатись первинними документами, які підтверджували б проведення господарської операції з поставки сільськогосподарської продукції. Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з наступних підстав.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що у період поставки продукції по договору №9 від 09.03.2015 року, регулювання порядку заповнення та ведення документів, що пов'язані з продажем-закупівлею молочної сировини здійснювалось також Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 (який був чинним на момент здійснення поставки продукції, та який втратив чинність з 15.01.2016 року згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 грудня 2015 року №457) та Інструкцією про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 року №176 (який був чинним на момент здійснення поставки продукції, та який втратив чинність з 15.01.2016 року згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 грудня 2015 року №457).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, товарна накладна за формою №1-ТН (МС) (далі - накладна) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно з ч. 3 п. 2.1. даної Інструкції спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини складається з чотирьох частин і оформлюється на кожну партію вантажу. Відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які приймають участь у процесі перевезення молочної сировини заповнюються наступним чином: у лівій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальних осіб: особи, яка дозволяє відпуск молочної сировини з господарства або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав молочну сировину на підставі довіреності (серія, N, дата видачі), яка видана платником із зазначенням найменування підприємства. Ці дані завіряються печаткою юридичної особи - вантажовідправника. У правій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис відповідальних осіб: особи, яка здала молочну сировину на молокоприймальний пункт або молокопереробне підприємство; особи, яка прийняла молочну сировину із зазначенням назви молочного заводу; особи, яка зробила аналіз на цьому заводі по графах, указаних у частині другій. Ці дані завіряються печаткою молокоприймального пункту або підприємства, яким прийнята молочна сировина.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи спеціалізованих товарних накладних вони оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, що свідчить про їх належність та допустимість як доказів в господарському процесі.

Окрім того, згідно п. 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Відповідно до останнього абзацу п. 2.1. Інструкції приймальну квитанцію за формою №3-ПК (МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства.

Приймальні квитанції, які наявні в матеріалах справи, №41 від 01.04.2015 року, №52 від 05.05.2015 р. №69 від 02.06.2015 року (оригінали яких оглянуті колегією суддів у судовому засіданні), містять підписи відповідальних осіб, підписи яких завірені печаткою Філії «Ніжинський міськмолзавод» Дочірнього підприємства «Аромат». Таким чином, приймальні квитанції заповнені та складені з дотриманням встановлених вимог законодавства, містять підписи відповідальних осіб, та окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що складені безпосередньо самим відповідачем, як приймальником молочної сировини.

Враховуючи вищезазначене, апеляційним господарським судом встановлено, що спеціалізовані товарні накладні та приймальні квитанції, відповідають вимогам нормативних актів щодо порядку їх складання та заповнення, а тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з поставки позивачем сільськогосподарської продукції (сировини - молока коров'ячого) відповідачу та відповідно виникнення в останнього на підставі умов договору та приписів ст. 692 ЦК України обов'язку по проведенню розрахунків за отриману продукцію.

Разом з цим, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що матеріальні цінності по вказаних накладних не отримувалися відповідачем, тому що в матеріалах справи відсутні довіреності, видані відповідачем на отримання продукції від позивача у справі. Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Слід зазначити, що відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі продукції Філії «Ніжинський міськмолзавод» Дочірнього підприємства «Аромат», не може заперечувати таку господарську операцію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року №3-77гс15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи, які відповідно до вимог цивільного законодавства, є первинними бухгалтерськими документами, підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу продукції на загальну суму 293 104,90 грн, та відсутність належних доказів щодо часткової оплати відповідачем отриманого товару, дійшла висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 293 104,90 грн.

Однак, враховуючи те, що у позовній заяві Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» заявлено до стягнення 155 259,27 грн основного боргу, а суд згідно приписів процесуального законодавства не має права виходити за межі позовних вимог, то апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок Господарського суду Київської області про стягнення з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» на користь позивача 155 259,27 грн осново боргу згідно заявлених позовних вимог.

Позивачем також відповідно до п. 4.2. договору, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34 568,34 грн пеін, нарахованої за період прострочки з оплати вартості отриманої продукції.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений вказаним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу. Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, суд апеляційної інстанції вважає подані позивачем розрахунки пені обґрунтованими та арифметично вірними.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року у справі №927/1468/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.20165 року у справі №927/1468/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.03.20165 року у справі №927/1468/15 залишити без змін.

3. Справу №927/1468/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська