Постанова № 58219195, 06.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016 року Справа № 904/6038/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К.

при секретарі Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

третя особа-2: ОСОБА_1, ФОП, паспорт серії АЕ №394592 від 22.08.1996 р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність №2519 від 06.10.2014 р.;

представники позивача, відповідача та третьої особи-1 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Альфа-Мур, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року по справі № 904/6038/14

за позовом Комунального підприємства Міськавтопарк, м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства Альфа-Мур, м.Дніпропетровськ

третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада, м.Дніпропетровськ

третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про визнання договору розірваним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015р. у справі №904/6038/14 (суддя: Ніколенко М.О.) позовні вимоги комунального підприємства Міськавтопарк задоволено. Визнано договір Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування № 306 АП від 05.05.2014, укладений між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВАОМ "МІСЬКАВТОПАРК"(код 23357437) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "АЛЬФА-МУР"(38892862) недійсним з моменту його укладання.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення ПП «Альфа-Мур» зазначає, що ОСОБА_1 не є власником автостоянки по вул. Гладкова, 7-Ю та не є орендарем земельної ділянки, на якій розташована автостоянка. При цьому відповідач посилається на рішення Бабушкінського рійного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2015р.за позовом ПП «Альфа-Мур» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договорів, незаконними рішень та їх скасування та вилучення запису про державну реєстрацію права власності та права оренди.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники позивача, відповідача та третьої особи-1 не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи-1, яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи,.

В судовому засіданні 06.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи між третьою особою-1 (орендодавець) та третьою особою-2 (орендар) укладений договір оренди землі від 30.01.06, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації за № 040610400421 від 06.04.06 (договір оренди).

Предметом договору є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Гладкова,7-Б (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:165:0005.

Підставою для надання земельної ділянки оренду є рішення міської ради від 30.11.05 №262/31 (п.1.3). Договір укладено на пять років (п.3.1). Згідно рішення міської ради № 195/11 від 18.05.11 Дніпропетровською міською радою було вирішено поновити до 06.04.16 з гр. ОСОБА_1 договір оренди землі від 13.01.06 (державна реєстрація від 06.04.2006 за № 040610400421). Дане рішення міської ради є чинним.

На виконання рішення міської ради № 195/11 від 18.05.11, між ОСОБА_1 та міською радою укладено додаткову угоду від 22.06.11 до договору оренди землі.

Згідно договору купівлі-продажу автостоянки від 11.08.2000, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 202, ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна автостоянки на 45 автомашин (в т.ч. сторожка, спорудження, мостіння), що розташована по вул. Гладкова, 7Б.

На підставі рішення міської ради № 72/17 від 30.11.11, протоколу засідання постійної комісії міської ради з питань транспорту, дорожнього господарства та звязку № 98 від 13.11.13 позивачу (балансоутримувач) надане свідоцтво про реєстрацію вищезазначеного майданчика для паркування серії D00467, відповідно до якого з відповідачем (агент) укладено договір від 05.05.14 № 306 АП Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за адресою вул. Гладкова, в районі буд. № 7Б.

На виконання п. 10.1 цього договору, 08.05.14 між Агентом (відповідач) та Балансоутримувачем (позивач) підписано акт приймання-передачі майданчика для паркування, відповідно до якого Балансоутримувач передає Агенту у тимчасове користування необлаштований майданчик для паркування площею: 862,5 кв.м, на 75 машино-місць, з режимом роботи: щоденно з 20:00 до 08:00 годин.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 1 липня 2015 року по справі № 3-195гс15, зазначено, що при розгляді питання недійсності господарських договорів необхідно керуватись, насамперед, нормами Господарського кодексу України, які стосуються особливостей правового регулювання господарських договорів, а також відповідними нормами Цивільного кодексу України й інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Вищого господарського суду України та викладених у п.2 постанови №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (із змінами і доповненнями) встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 27 ЗУ "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Господарським судом встановлено, що право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться по вул. Гладкова, в районі буд. 7Б, м.Дніпропетровськ, належить ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 30.01.2006р. та додатковій угоді від 22.06.2011року.

Таким чином, ОСОБА_1І не може бути протиправно позбавлений права власності на земельну ділянку, в тому числі права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з припису Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетрвоській області (т.2, а.с. 128), ПП «Альфа-Мур» самовільно зайнята земельна ділянка під розміщення стоянки транспортних засобів за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання в оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, що підтверджує протиправність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів підтримує висновок господарського суду про те, що договір від 05.05.14 № 306 АП Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за адресою вул. Гладкова , в районі буд. № 7Б, є недійсним з моменту його укладання.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що на момент укладення оспорюванного договору за третьою особою не було зареєстровано ніяких прав на спірну земельну ділянку, а тому відсутні правові підстави визнавати договір недійсним не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки право на спірну земельну ділянку оформлене ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на виконання чинного рішення міськради дійсним договором оренди.

Також не може слугувати підставою для відмови в задоволені позову посилання відповідача на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2015, яким визнано недійсним договір оренди від 30.01.06р. та додаткову угоду до нього від 22.06.11р., оскільки останнє було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Альфа-Мур, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року по справі № 904/6038/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко

Постанова виготовлена в повному обсязі 10.06.2016 року.