Ухвала суду № 58219181, 09.06.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

УХВАЛА

"09" червня 2016 р. Справа № 927/457/16

Заступник прокурора Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000,

в інтересах держави в особі

Позивач: Чернігівська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

Відповідач-1: Колективне сільськогосподарське підприємство “Чернігівське”, код ЄДРПОУ 00709905, с. Петрушівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16704

Відповідач-2: Ічнянська районна державна адміністрація, пл. Шевченка, 1, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16700

Предмет спору: визнання недійсним договору

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: не з’явися;

від відповідача-2: не з’явився;

прокурор: І.М. Кошова – прокурор відділу, посвідчення №043031 від 20.04.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Колективного сільськогосподарського підприємства «Чернігівське» та Ічнянської районної державної адміністрації про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об’єктом «Мошкове №3», що знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення на території Іваницької сільської ради Чернігівської області від 07.07.2008, укладеного між Ічнянською районною державною адміністрацією та КСП «Чернігівське» (кадастровий номер – 7421785200:07:000:0661);

- зобов’язання КСП «Чернігівське» повернути Чернігівській обласній державній адміністрації землі водного фонду, а саме земельну ділянку з розташованим на ній водним об’єктом «Мошкове №3» загальною площею 2,609 га, у тому числі площу під водою 2,6 га, площу під гідротехнічними спорудами 0,0090 га, з них за складом та видами угідь: 2,6 га – вода, 0,0090 га – під гідротехнічною спорудою, що знаходиться на території Іваницької сільської ради Чернігівської області, кадастровий номер - 7421785200:07:000:0661 до державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об’єктом відповідача «Мошкове №3» від 07.07.2008, укладений між Ічнянською районною державною адміністрацію та КСП «Чернігівське» укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, у зв’язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.05.2016.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2016 розгляд справи відкладався до 09.06.2016.

У судове засідання з’явився прокурор.

Позивач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 24.05.2016.

Відповідач – 1 у судове засідання не з’явився, до початку судового засідання надіслав письмове клопотання №21 від 02.06.2016 про розгляд справи без його участі та про визнання позовних вимог.

Відповідач – 2 у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1670001827366 від 26.05.2016.

Від прокурора клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

До початку судового засідання через канцелярію суду від Чернігівської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення по справі, у яких позивачем обґрунтовуються повноваження Чернігівської ОДА по розпорядженню землями водного фонду з розташованими на них водними об’єктами для риборозведення.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать, зокрема: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Згідно ч. 3, 5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію розвитку водного господарства України» №1390-XIV від 14.01.2000 водне господарство – галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Позивач розділяє поняття «рибне господарство» та «водне господарство» та зазначає, що вони є різними за своєю правовою природою та сферою регулювання.

Також позивач наголошує, що згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Рибницьке господарство - єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури.

Таким чином, у зв’язку з набуттям з 01.07.2013 чинності Законом України «Про аквакультуру» розпорядження землями водного фонду для цілей риборозведення належить до повноважень Чернігівської облдержадміністрації.

Прокуратурою у письмових поясненнях №05-6-2016 від 06.06.2016, наданих через канцелярію суду до початку судового засідання, зазначена аналогічна правова позиція з тими ж самими посиланнями на нормативно-правові акти. З огляду на це прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідачем – 2 під час судового засідання факсограмою надіслано відзив на позов №01-41/1410 від 08.06.2016, у якому він посилається на норми Цивільного, Земельного кодексів і зазначає, що Ічнянська РДА втратила право розпоряджатися землями державної власності, тому є неналежним відповідачем по справі. Стороною договору на час подання позову є Чернігівська обласна державна адміністрація, яка набула таке право власника земель водного фонду від імені держави. Саме тому Ічнянська РДА, хоча і розпорядилась землями водного фонду (у межах компетенції на той час), не може бути як позивачем так і відповідачем.

Ічнянська РДА позов не визнає, оскільки оспорювані прокуратурою акти районної державної адміністрації вичерпали свою дію.

Всі вищезазначені документи судом прийнято, залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні прокурор підтримав свою позицію і зазначив, що Чернігівська обласна адміністрація є належним позивачем, оскільки саме останньому належить право розпоряджатись земельною ділянкою, на якій розташований водний об’єкт.

За приписами ст. 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Надаючи правову оцінку наявності відповідних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об’єктом у спірних відносинах саме у Чернігівської обласної державної адміністрації суд виходить з такого.

Згідно п.2 спірного Договору оренди земельної ділянки від 07.07.2008 в оренду передається земельна ділянка з розташованим на ній водним об’єктом загальною площею 2,609, у тому числі площа під водою 2, 6 га, площа під гідротехнічними спорудами – 0,0090 га, що також підтверджується наданою прокурором довідкою форми 6-зем.

Відповідно до п. 4 цього Договору земельна ділянка з розташованим на ній водним об’єктом передається в оренду як водогосподарський комплекс разом з проїзною греблею довжиною 75 м, шириною по гребню 1,2 м, висота греблі максимальна 4,2 м., відмітка греблі 150,0 м, закладання укосів: верхового 1:1, низового 1:1, тіло греблі складено з суглинків. Тип кріплення греблі: верховий та низовий – посівом багаторічних трав. Верховий та низовий відкоси поросли чагарниками. Та водоскидною спорудою, яка складається із металевої шахти розмірами 0,7*0,8 м з швелером під дерев’яний шандор, що переходить в одно очкову металеву трубу діаметром 300 мм довжиною 11 м.

Статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Отже, вся земельна ділянка з розташованим на ній водним об’єктом та гідротехнічними спорудами відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Рибницьке господарство - єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать, зокрема: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

За нормами ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

У відповідності до ч.1 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Як вбачається з наведених норм право передачі землі в оренду належить районній державній адміністрації або обласній державній адміністрації в залежності від наявності їх повноважень у кожному окремому випадку.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, дослідження потребує питання, чи підпадає на теперішній час надання в оренду земельної ділянки під водоймою для рибогосподарських потреб під поняття ведення водного господарства, та чи скасовано нормами Закону України «Про аквакультуру» правомірність надання цієї землі саме для таких цілей, як про це вважають прокурор і позивач, оскільки правомірність надання в оренду земель водного фонду для рибогосподарських потреб як для ведення водного господарства саме райдержадміністраціями до введення в дію цього Закону у сторін сумніву не викликає.

Як зазначають прокурор та позивач, відповідно до Постанови Верховної ради України «Про Концепцію розвитку водного господарства України» № 1390- ХIV від 14.01.2000 (далі –Концепція) водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

При цьому, вони не до кінця досліджують природу цієї галузі, у тому числі, шляхом виокремлення частини зазначеного нормативно-правового акту, не застосовуючи його в цілому.

Так, зазначеною у Концепції метою законодавства у сфері водного господарства є регулювання відносин між суб'єктами господарської діяльності, а також між державою, юридичними та фізичними особами у сфері охорони і використання водних ресурсів, пов'язаних з видобутком, підготовкою, транспортуванням, використанням води, забезпечення заінтересованості підприємств, установ, організацій і громадян у збереженні водних ресурсів, впровадження водоощадливих технологій, розроблення і виробництво маловодоємного технологічного статкування, посилення відповідальності юридичних та фізичних осіб за збереження і підтримання у належному стані водних ресурсів і водних об'єктів.

Відповідно до наданої оцінки використання води споживачами цієї галузі є комунальне господарство, промисловість, електроенергетика, хімічна і нафтохімічна промисловість, сільське господарство, рибне господарство та інші. Водночас, ставкове рибне господарство є головним водоспоживачем у галузі водного господарства.

За визначенням ст. 1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

Згідно ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що водне господарство за своєю суттю є допоміжною інших галузей народного господарства, оскільки направлена на одночасне забезпечення їх потреб, і водночас, поняття водного господарства є ширшим і включає в себе, зокрема, такий компонент як рибогосподарська діяльність, маючи, при цьому, свій особливий правовий режим категорій земель, як то землі водного фонду.

Виходячи з наведеного, водне господарство, як галузь, не може існувати для утримання водних об’єктів без їх подальшого використання лише заради такого утримання.

Так, утриманням і використанням водойми забезпечуються необхідними водними ресурсами і рибогосподарські потреби, а відтак, користування земельною ділянкою водного фонду з розміщеною на ній відповідною водоймою підпадає під розуміння ведення водного господарства.

Щодо новацій Закону України «Про аквакультуру», на які посилаються прокурор і позивач, суд зазначає, ці норми прямо не відділяють поняття «водне господарство» та «рибне господарство» і, відповідно, не виключають право на користування земельною діілянкою з розміщеною на ній водоймою саме для ведення водного господарства. Законом відповідні зміни до ст. 122 Земельного кодексу України також не вносилось.

Щодо віднесення статтею 1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультури (рибництва) до сільськогосподарської діяльності суд зазначає, що вказана позиція лише знайшла своє додаткове законодавче закріплення, оскільки відповідно ще до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 р. N391-р центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) зазначалось виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками, отже, фактичного свого статусу воно не змінило і внесення змін у визначення поняття ведення водного господарства не відбулось.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки земельна ділянка з розташованим на ній водним об’єктом передається в оренду саме як водогосподарський комплекс, користування цією земельною ділянкою для ведення водного господарства є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про наявність повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою саме у Ічнянської районної державної адміністрації, а відтак, і стороною у правовідносинах має бути Ічнянська районна державна адміністрація, а не Чернігівська обласна державна адміністрація.

За приписами ст. 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Прокурором не надано суду достатнього правового обґрунтування визначення Чернігівської обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя В.В. Шморгун