Рішення № 58219116, 07.06.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 р. Справа № 923/325/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка", м. Херсон

про стягнення 70751грн. 43 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 18.04.2014р.

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2, довір. від 12.04.2016р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (відповідач) про стягнення 21726 грн. 70 коп. пені, 45493 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 3531 грн. 29 коп. 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу № 1810/14-ТЕ-33 від 09.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.04.2016 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.04.2016 р. Двічі ухвалами суду від 19.04.2016 р. та від 12.05.2016 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

До того ж, ухвалою від 12.05.2016 р. було продовжено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить зменшити розмір пені до 1 грн.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 09.12.2013 року було укладено договір № 1810/14-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до розділу 1 Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.04.2014 р.) продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупцю (відповідач) у 2014 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ в обсязі до 990 тис.куб.м.

На виконання п. 2.1. Договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2014 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 958827 грн. 97 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., від 28.02.2014 р., від 31.03.2014 р., від 30.04.2014 р., від 31.05.2014 р., від 30.06.2014 р., від 31.07.2014 р., від 31.10.2014 р., від 30.11.2014 р. та від 31.12.2014 р. б/н на загальну суму 958827 грн. 97 коп.

Таким чином, позивачем передано відповідачу за період січень - грудень 2014 р. природного газу на загальну суму 958827 грн. 97 коп.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно та не в повному обсязі.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 04.07.2011р. у справі № 13/210/10).

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 3531 грн. 29 коп.

Суд перевірив розрахунок нарахованих відповідачу 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3531 грн. 29 коп. відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат в сумі 45493 грн. 44 коп., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат у випадку часткової оплати з боку відповідача, не враховано рекомендації викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, з аналізу розрахунку суми інфляційних втрат, здійсненого позивачем, суд виявив включення суми інфляційних втрат попереднього періоду до базової суми заборгованості, що включається в розрахунок інфляційних втрат наступного періоду.

Судом самостійно здійснено розрахунок втрат від інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.02.2014-28.02.2014246925,601,0061481,55248407,1501.03.2014-31.03.2014780001,0221716,0079716,0001.03.2014- 31.03.2014220615,911,0224853,55225469,4601.04.2014- 30.04.2014201615,911,0336653,33208269,2401.05.2014- 31.05.2014144853,551,0385504,43150357,9801.04.2014- 31.05.2014141614,861,07210232,24151847,1001.06.2014- 30.06.2014103614,861,0101036,15104651,0101.07.2014-31.07.201493847,101,004375,3994222,4901.08.2014-30.09.201484985,571,0373164,1888149,7501.10.2014- 31.10.201437053,511,024889,2837942,7901.11.2014- 30.11.201425083,821,019476,5925560,4101.05.2014-30.11.201413831,701,1391925,4615757,1601.06.2014- 30.11.20142882,851,098281,083163,9301.07.2014 - 30.11.20142712,661,087235,012947,6701.08.2014 - 30.11.20142478,311,082203,982682,2901.11.2014 - 30.11.20142021,401,01938,412059,8101.12.2014- 31.12.201464734,431,0301942,0366676,4601.01.2015 - 31.01.2015123143,711,0313817,46126961,17З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 44826 грн. 12 коп.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 21726 грн. 70 коп. пені, суд враховує наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У даному випадку договором між сторонами передбачене стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 21726,70 грн.

Відповідач просив на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені до 1 грн. у звязку з тим, що санкції нараховані позивачем є занадто великими та стягнення їх у повному обсязі приведе до погіршання фінансового стану товариства, яке і так є тяжким.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини: в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобовязання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобовязання з оплати поставлено-отриманого газу за договором. Природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення. Через низьку платіжну дисципліну споживачів відповідач має значну дебіторську заборгованість; його майновий та фінансовий стан в період економічної кризи не може забезпечити прибутковість підприємства, що відображено в наданому звіті про фінансові результати.

Крім того, в процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача всю суму основного боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені за порушення строків оплати природного газу на 90 % - до 2172,67 грн. та стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 05.03.2014 р. по справі № 911/571/13-г.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Приписами абзацу 4 пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Оскільки, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню, а саме лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44826 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 3531 грн. 29 коп. 3% річних, 2172 грн. 67 коп. пені, тобто на 71,42% (позов заявлений на 70751 грн. 43 коп., а підлягає задоволенню на 50530 грн. 08 коп.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 984 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору, так як відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (73008, м. Херсон, пров. Смоленський, буд. 2-А, ідентифікаційний код 34457654) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 44826 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 3531 грн. 29 коп. 3% річних, 2172 грн. 67 коп. пені та 984 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.06.2016 р.

Суддя В.П.Ярошенко