Рішення № 58219017, 06.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016р. Справа№ 914/1211/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія Новояворівськ», м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про: стягнення 7 439 140,17 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №14-10 від 14.01.2015 року,

відповідача: ОСОБА_2 дов. №б/н від 10.05.2016 року.

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія Новояворівськ» про стягнення 7 439 140,17 грн. Ухвалою від 05.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 17.05.2016 року представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 05.05.2016 року виконав частково.

В судове засідання 17.05.2016 року представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду від 05.05.2016 року не виконав. Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №20609/16 від 16.05.2016 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року розгляд справи відкладено на 26.05.2016 року.

В судове засідання 26.05.2016 року представник позивача зявився, позов підтримав, із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково. Представник позивача в судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21685/16 від 23.05.2016 року представник відповідача подав супровідний лист, в якому долучає до матеріалів справи наступні документи: - постанову ВГС України від 04.02.2015 року; - постанову ВГС України від 24.03.2015 року.

В судове засідання 26.05.2016 року представник відповідача зявився, позов не визнає, із підстав викладених у відзиві поданому через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21683/16 від 23.05.2016 року, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково. В судовому засіданні представник відповідача в усній формі заявив клопотання, щодо зменшення розміру пені та клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду письмову заяву про зменшення пені із обґрунтуванням підстав.

В звязку із заявленими клопотаннями представниками сторін та не виконанням ними вимог ухвали суду в повному обсязі, в судовому засіданні 26.05.2016 року оголошено перерву до 06.06.2016 року до 14:00 год.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №23077/16 від 01.06.2016 року представник відповідача подав клопотання про відстрочку виконання рішення, в якому просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області в справі №914/1211/16 на 8 (вісім) місяців, у звязку із важким фінансовим становищем ТзОВ Наково-виробниче підприємство «Енергія Новояворівськ» та за вх. №23078/16 від 01.06.2016 року подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені).

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №23593/16 від 06.06.2016 року представник позивача подав заперечення на зменшення належних до стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

В судове засідання 06.06.2016р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі із врахуванням підстав, викладених у позовній заяві та у звязку із порушенням відповідачем строків виконання, визначеного договором зобовязання, просить стягнути з відповідача 4 522 341,35 грн. інфляційних втрат, пеню в розмірі 2 620 744,85 грн., 3% річних в розмірі 296 053,97 грн. та відмовити відповідачу у клопотаннях про зменшення пені та відстрочці виконання рішення суду із підстав, викладених у запереченні, що подане суду 06.06.2016 року. Вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 06.06.2016 року представник відповідача зявився, позов визнає частково, із врахуванням підстав, викладених у відзиві поданому через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21683/16 від 23.05.2016 року, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково, підтримав подані клопотання про зменшення пені та відстрочення виконання рішення суду, покликаючись на важкий матеріальний стан підприємства, про що викладено також у відзиві і додано суду належні і допустимі письмові докази, які це підтверджують.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 06.06.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

27.11.13 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТзОВнауково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (покупець) укладено договір № 1103/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, у 2014р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобовязався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 37 703,132 тис. куб. м. на загальну суму 49 360 940,40 грн., що підтверджуються актами приймання передачі природного газу: від 31.01.14р., від 28.02.14р., 31.03.14р., 30.04.14., 31.05.14р., 30.06.14р., 31.07.14р., 31.08.14р., 30.09.14р., 31.10.14р., 30.11.14р. та 31.12.14р. (копії актів міститься в матеріалах справи)

Таким чином ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконало умови договору №1103/14-ТЕ-21

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався, однак несвоєчасно, чим порушив умови п.6.1 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та Договору, нараховано: 2 620 744,85 грн. пені; 4 522 341,35 грн. інфляційних втрат та 296 053,97 грн. 3% річних.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості не представив, просив суд зменшити розмір пені на 85%, в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних відмовити.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідач в свою чергу свої договірні зобовязання не виконував належним чином за поставлений і прийнятий за актами природний газ відповідача за січень грудень 2014 року, не розрахувався своєчасно, чим порушив умови п. 6.1. Договору.

З огляду на викладене, відповідно до поданого суду розрахунку, позивачем нараховано відповідачу до стягнення на користь позивача 2 620 744,85 грн. пені.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 4 522 341,35 грн. інфляційних втрат та 296 053,97 грн. 3% річних.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачем неправильно розраховано пеню, що вбачається із розрахунку, який поданий відповідачем до справи разом із відзивом. Згідно проведеного відповідачем розрахунку, сума інфляційних втрат становить 4 148 561,72 грн., пені 2 579 229,94 грн. та 3% річних 291 445,65 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у звязку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.7.1.Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору, Покупець (відповідач) зобовязується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умов Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ГК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних, суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки Позивачем не враховано, що день часткової оплати боргу є днем, в якому сума боргу зменшилась на здійснену часткову оплату (аналогічна позиція відображена у п.п.1.4, 1.9 Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань), а відтак, невірно розраховано періоди прострочення у відповідності до динаміки змін сум боргу.

При цьому суд взяв до уваги, що згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, прострочення строку у такому випадку починає свій обрахунок із наступного за цим робочим днем.

Враховуючи наведене, суд здійснивши перерахунок пені та 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України), що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.6.1.Договору), дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 291 445,65 грн. - 3% річних та 2 579 229,94 грн. - пені. В частині стягнення решта суми пені та 3 % річних слід відмовити, так як такі нараховані безпідставно.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 4 148 561,72 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем згідно проведеного ним розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціївирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), що подано за вх. №23078/16 від 01.06.2016 року у даній справі, то суд зазначає таке.

Положеннями ч.1ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.551 ЦК України.

В обґрунтування свого клопотання про зменшення пені, відповідач посилається на той факт, що додаткові збитки у вигляді стягнення з відповідача суми заборгованості по даній справі в повному обсязі для Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Енергія Новояворівськ призведуть до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що, в свою чергу, негативно вплине на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що невиконання зобовязань з боку відповідача виникло в звязку з важким фінансовим становищем, яке підтверджується долученими копіями балансу станом на 31.12.2014 р. та звіту про фінансові результати за 2014 р., за 2015 рік та за І квартал 2016 року.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що відповідач погасив основну заборгованість ще 29.04.2015 року в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку Товариства щодо невиконання умов договору, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим і таким, що може зашкодити нормальному функціонуванню підприємства відповідача у сфері житлово-комунальних послуг, враховуючи інтереси позивача та відповідача, що порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат для позивача і виникло через заборгованість населення, враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на пятдесят відсотків. Тому стягненню підлягає 1 289 614,97 грн. пені.

Така правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За вх. №23077/16 від 01.06.2016 р. представник відповідача, через канцелярію суду, подав клопотання про відстрочку виконання рішення суду на вісім місяців.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Враховуючи те, що основну заборгованість позивачем було погашено ще 29.04.2015 р. (що не заперечується представником позивача в судовому засіданні), перед відповідачем існує значна дебіторська заборгованість, стягнення чи оплата якої надасть можливість оплатити суму позовних вимог, стягнення суми позовних вимог без відстрочки виконання судового рішення може утруднити його виконання. Суд, оцінюючи докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 43 ГПК України, керуючись п. 6 ст. 83 ГПК України, частково задовольняє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду та відстрочує виконання рішення суду на шість місяців із врахуванням долучених відповідачем письмових належних і допустимих доказів у справі, що підтверджується його важке матеріальне становище (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст., 3, 11, 15, 254, 509, 510, 526, 549, 551, 612, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 217, 230, 233 ГК України, ст. ст.1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ (адреса: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1; ідентифікаційний код 32789941) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 1 289 614,97 грн. пені, 291 445,65 грн. - 3% річних та 4 148 561,72 грн. інфляційних втрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Енергія-Новояворівськ (адреса: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1; ідентифікаційний код 32789941) про відстрочку виконання рішення суду задоволити частково і відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у справі №914/1211/16 на 6 (шість) місяців.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Новояворівськ (адреса: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1; ідентифікаційний код 32789941) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 105 288,56 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 10.06.2016 р.

Суддя Долінська О.З.