Рішення № 58218929, 31.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"31" травня 2016 р. Справа № 911/1421/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка плюс», м. Вінницядо Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка про стягнення 639689,91 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 24.05.2016 відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка плюс» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі відповідач) про стягнення 639689,91 грн., з яких 590632,80 грн. основний борг, 3201,87 грн. інфляційні втрати, 2172,73 грн. 3% річних, 31866,85 грн. пеня та 11812,66 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки від 04.01.2016 № 20160104-06 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 04.01.2016 № 20160104-06 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач постачальник зобовязався виготовити та передавати у власність відповідача покупця продукцію (далі товар), а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору визначається сумою вартостей товару, що вказана в усіх видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками сторін.

Згідно п. 2.1 договору найменування, кількість, асортимент товару та ціна за одиницю товару, що підлягає поставці, вказуються в рахунках, видаткових накладних та специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору. Кількість товару, який поставляється, вказується в замовленні.

Ціна товару, що постачається та порядок розрахунків вказуються в рахунках, специфікаціях та видаткових накладних (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку по платіжним реквізитам постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою по всіх видаткових накладних.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по наступними видатковими накладними: від 11.01.2016 № 13 на суму 60060 грн., від 12.01.2016 № 23 на суму 96776,35 грн., від 18.01.2016 № 89 на суму 107301,15 грн., від 19.01.2016 № 107 на суму 13962 грн., від 03.02.2016 № 327 на суму 105448,90 грн., від 23.02.2016 № 605 на суму 98378,40 грн., від 12.03.2016 № 816 на суму 108706 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар не виконав, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 590632,80 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.03.2016 складає суму 590632,80 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 590632,80 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 590632,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з лютого 2016 року по березень 2016 року включно складають 3201,87 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 11.02.2016 по 19.04.2016 складають 2172,73 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2152,27 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 20,46 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд за порушення строків оплати поставленого товару стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 11.02.2016 по 19.04.2016 складає 31866,85 грн.

Також, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару, штраф у розмірі 2% вартості несвоєчасного оплаченого товару, який за розрахунком позивача складає 11812,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня з прострочених сум в розмірі 29896,41 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1970,44 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 590632,80 грн. основного боргу, 3201,87 грн. інфляційних втрат, 2152,27 грн. 3% річних, 29896,41 грн. пені та 11812,66 є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка плюс» (21032, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, 14, ідентифікаційний код 40123732) 590632 (пятсот девяносто тисяч шістсот тридцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 3201 (три тисячі двісті одну) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 2152 (дві тисячі сто пятдесят дві) грн. 27 коп. 3% річних, 29896 (двадцять девять тисяч вісімсот девяносто шість) грн. 41 коп. пені, 11812 (одинадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 66 коп. штрафу, 9565 (девять тисяч пятсот шістдесят пять) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 06.06.2016.