Рішення № 58218797, 08.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016р. Справа№ 914/1191/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Цунамі, м. Рожище Волинської області

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів», м. Львів

про стягнення 27 029,18 грн.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю м. Рожище Волинської області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів», м. Львів про стягнення 27 029,18 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 18.05.2015 року. Клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Цунамі», м. Рожище Волинської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Рожищенському районному суду Волинської області (вул. Грушевського, м. Рожище, Волинська область, 45100) забезпечити проведення судового засідання у справі №914/1191/16 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Цунамі», м. Рожище Волинської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів», м. Львів про стягнення 27 029,18 грн., яке призначене на 18.05.16 р. о 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Рожищенського районного суду Волинської області. Ухвалою суду від 18.05.16 р. розгляд справи відкладено на 08.06.16 р.

Представник позивача в судове засідання, яке відбувалось в режимі відеоконференції не зявився, причин неявки суду не повідомив, проте в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити та стягнути з відповідача 27 029,18 грн. у звязку з непоставкою відповідачем товару.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (як за фактичною,так і за юридичною адресою) , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач зсилається на те, що 07.05.16 р. позивач сплатив, згідно отриманого від відповідача рахунку №434 від 06.05.2015 р., кошти у розмірі 27 029,18 грн. за поставку засобу до бетону марки Weber. Факт сплати коштів підтверджується копіями Рахунку на оплату №434 від 06.05.15 р. та платіжним дорученням №2379 від 07.05.15 р. на суму 27 029,18 грн. про сплату коштів відповідачу згідно отриманого рахунку, які долучені позивачем до матеріалів справи. Однак, після отримання коштів від позивача, відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав.

Враховуючи вказане, 28.01.16 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів.

18.03.16 р. на адресу позивача відповідачем надіслано лист №012 від 18.03.16 р. про те, що на вказану суму заборгованості 27 029,18 грн. позивачу буде поставлено на склад інший, узгоджений між сторонами товар, протягом 28.03.16 р.-12.04.16 р. Однак, станом на час подання позовної заяви до суду (29.04.16 р.) відповідачем своїх зобовязань не виконано, кошти не повернуто, товар не поставлено.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмових пояснень по суті позову суду не надав, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобовязання по договору позивач виконав, перерахувавши відповідачу згідно виставленого рахунку №434 від 06.05.15 р. кошти в сумі 27 029,18 грн.

Натомість відповідачем, товар позивачу не поставлено, кошти не повернуто. 18.03.16 р. відповідачем надано позивачу гарантійний лист про те, що на суму заборгованості, що виникла відповідачем буде поставлено інший узгоджений між сторонами товар, проте вказані зобовязання відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З вищенаведеного вбачається, що отримавши попередню оплату, відповідачем, обумовлений в рахунку товар, не поставлено. Вимогу позивача про повернення коштів від 28.01.16 р. відповідачем не задоволено, хоч факт заборгованості відповідачем визнано та надано гарантійний лист про поставку іншого товару протягом 28.03.16 р.-12.04.16 р.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 27 029,18 грн.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено та у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем заборгованість перед позивачем на загальну суму 27 029,18 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 27 029,18 грн. заборгованості за непоставлений товар. Натомість відповідач своїм правом на спростування позовних вимог не скористався, письмових заперечень по суті позову суду не надав, хоча судом створено рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і є такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів» (юридична адреса: вул. Д. Апостола, буд.14В, м. Львів, 79040; фактична адреса: вул. Сахарова, 82, офіс 10, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 22421653) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (вул. Селянська, буд. 48А, м. Рожище, Волинська область, 45100; код ЄДРПОУ 31572226) 27 029,18 грн. боргу та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.06.2016 р.

Суддя Чорній Л.З.