Рішення № 58218660, 06.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/2843/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»,

про визнання недійсним рішення

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Товмач С.М., Пустовгар В.О., Сакун М.В.;

від відповідача: Портянко О.В., Коваленко В.П.

від третьої особи: Прокопенко Т.Ю., Борисенко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або відділення АМК) про визнання недійсним рішення АМК № 56 від 15.12.2015 у справі № 140-03/12.14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відділення АМК дійшло хибних висновків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Зокрема, зобов'язано відділення АМК надати суду у строк до 04.03.2016 належним чином засвідчені копії матеріалів справи № 140-03/12.4 "Про припинення порушення Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

10.03.2016 через загальний відділ діловодства суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» подало заяву про вступ у справу, в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» вказало, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Київ-Петрівської філії надає ТОВ «Бетон Комплекс» послуги з перевезення вантажів шляхом переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу ТОВ «Бетон Комплекс» з сортувальних колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці до місць проведення вантажних операцій на під'їзні залізничні колії №№ 1, 2, 4 ТОВ «Бетон Комплекс» та у зворотньому напрямку. Вищевказані колії, які перебувають у користуванні ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», з'єднані з коліями ТОВ «Бетон Комплекс» при станції Промислова. Таким чином, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Київ-Петрівської філії виступає з'єднувальним ланцюгом між ТОВ «Бетон Комплекс» та ПАТ «Українська залізниця» з виключною можливістю надання послуг залізничного перевезення вантажів від місцезнаходження ТОВ «Бетон Комплекс» (вул. Резервна, 8, м. Київ) до станції «Київ-Петрівка» ПАТ «Українська залізниця». 21.08.2014 ТОВ «Бетон Комплекс» подано до Антимонопольного комітету України заяву № 02/552 про порушення ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є монополістом та протягом тривалого часу вчиняє дії, які можна кваліфікувати як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Тож, рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є підставою для вирішення договірного спору між ТОВ «Бетон Комплекс» та ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Київ-Петрівської філії.

У судовому засіданні 10.03.2016 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що надавати послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, які полягають у переміщенні вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, що надійшли ТОВ "Бетон комплекс" через колії №№ 12, 14, 15 сортувального парку станції Київ-Петрівка до місць проведення вантажних операцій (вантажні фронти) може лише ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". Відтак, ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії є єдиним суб'єктом господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, тому конкуренція на зазначеному ринку відсутня. Отже, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, у період з 01.01.2013 по 15.04.2015, займало монопольне (домінуюче) становище, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, зокрема зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 04.04.2016 за участю представників сторін.

04.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відсутня будь-яка технічна можливість залучення іншого підприємства, окрім ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії, для подачі та збирання вагонів з сортувальних колій №№ 12, 14, 15 станції «Київ-Петрівка» ПАТ «Українська залізниця» до місць проведення вантажних операцій на під'їзні залізничні колії №№ 1, 2, 4 ТОВ «Бетон Комплекс» та у зворотньому напрямку, а тому відповідачем правомірно визнано, що ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у період з 01.01.2013 по 15.04.2015 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 сортувальної станції Київ-Петрівка.

У судовому засіданні 04.04.2016 оголошувалась перерва до 18.04.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 18.04.2016 представник позивача надав письмові пояснення, мотивовані тим, що відповідачем в оспорюваному рішенні не вказано назву послуги, вартість якої, на думку відділення АМК, було встановлено позивачем з порушенням законодавства про економічну конкуренцію.

Також, представник позивача надав клопотання, в якому просив суд призначити у справі № 910/2843/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Крім того, представник позивача надав додаткові пояснення, відповідно до яких використання колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка регламентовано Єдиним технологічним процесом і є проміжним результатом діяльності, що не реалізується на ринку.

Розглянувши подане позивачем клопотання про призначення судової економічної експертизи, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки для вирішення спору у даній справі суд не вбачає необхідності у проведенні експертизи, відповідно у задоволенні клопотання позивача відмовляє.

У судовому засіданні 18.04.2016 оголошувалась перерва до 12.05.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

22.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що власник колій №№ 12, 14, 15 може використовувати їх на свій розсуд для власних потреб та інших маневрових робіт по станції Київ-Петрівка.

10.05.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав письмові пояснення, обґрунтовані тим, що перевезення вантажів залізничним транспортом є послугою, яка надається позивачем на платній основі та в процесі надання якої виникають певні зобов'язання та права між позивачем та споживачами цієї послуги, а отже норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» застосовуються щодо дій позивача на ринку вказаних послуг.

12.05.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку із відрядженням судді Бондарчук В.В. до м. Чернігова для участі в робочій зустрічі розробників навчальних курсів для кандидатів на посаду судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 призначено судове засідання на 06.06.2016 за участю представників сторін.

03.06.2016 через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що недодержання відповідачем процедурних правил конкурентного законодавства унеможливило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення, і призвело до порушення норм процесуального та матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідністю висновків обставинам справи.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.06.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 56 у справі №140-03/12.14 «Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії, у період з 01.01.2013 по 15.04.2015, займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій № № 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку.

Пунктом 2 вказаного вище рішення визнано дії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії, що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинене порушення, яке викладене в пункті 2 резолютивної частини рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (ідентифікаційний код 04737111) в особі Київ-Петрівської філії штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Пунктом 4 рішення зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії припинити порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення вартості послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №12, 14, 15 станції Київ-Петрівка до економічно обґрунтованого рівня.

Позивач у позовній заяві зазначає, що спірне рішення відділення АМК є необґрунтованим, оскільки відповідачем неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства та інших питань, віднесених до повноважень Комітету, утворюються постійнодіючі та тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в складі не менше трьох осіб.

Згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 11 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно п. 15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Так, у спірному рішенні відповідачем було встановлено, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, у період з 01.01.2013 по 15.04.2015 р. займало монопольне (домінуюче) становище, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку.

На підставі зібраних доказів відповідачем було встановлено, що між позивачем та ДТГО "Південно-Західна залізниця" укладено договір №199 від 16.07.2010 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці.

Пунктом 1 договору передбачено, що на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"). Відповідно до пункту 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом ДТГО "Південно-Західна залізниця" на колії №№ 12, 14, 15 парку станції Київ-Петрівка. Здавання вагонів проводиться на колії №№ 12, 14, 15 сортувального парку станції Київ-Петрівка. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"). За інформацією ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (Лист № 09-8/3146), у його власності зокрема, перебувають залізничні під'їзні колії та стрілочні переводи.

Пунктом 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 встановлено, для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

За інформацією ДТГО "Південно-Західна залізниця" (лист від 15.04.2015 №НЗТ-4/183, вх. від 20.04.2015 № 09-8/1120), подання та збирання вагонів на колії №№ 1, 2, 4 ТОВ "Бетон Комплекс" неможливо проводити без використання сортувальних колій на яких відбувається накопичення вагонів згідно з технологією роботи станції Київ-Петрівка. Крім того, згідно з пунктом 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, подавання та збирання вагонів на колії ТОВ "Бетон Комплекс" неможливо здійснювати без участі ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ", оскільки ТОВ "Бетон Комплекс" є контрагентом Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та його залізнична під'їзна колія примикає стрілочним переводом до колії Київ-Петрівської філії Товариства.

ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії у період з 01.07.2013 по 30.06.2014 надавало ТОВ "Бетон Комплекс" послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі Договору № 030, а починаючи з серпня 2014 року (у зв'язку з недосягненням згоди по істотним умовам договору від 01.08.2014 № 30 на надання аналогічних послуг) - на умовах спрощеної форми договору (заявки) за тарифами/цінами, що діють на момент надання послуг.

Крім того, ДТГО "Південно-Західна залізниця" у листі №09-8/1120 повідомило, що Київ-Петрівська філія ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" протягом 2013 - 2014 років та станом на 15.04.2015 використовувала колії № 12, 14, 15 сортувального парку станції Київ-Петрівка. На станції Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці інших суб'єктів господарської діяльності, які б мали чи мають право виїзду на колії станції немає. Подача та збирання вагонів, що прибувають на адресу інших вантажовласників проводиться локомотивом залізниці у відповідності до умов укладених договорів про подачу та збирання вагонів.

ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії користується коліями №№ 12, 14, 15 сортувального парку станції Київ-Петрівка, коли виїжджає для збирання вагонів, що надійшли на адресу контрагентів під час виставлення вагонів з під`їзної колії після закінчення вантажних операцій контрагентами. Стягнення будь-яких коштів з позивача за дане використання колій не передбачено.

Разом з тим, за інформацією ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Лист №09-8/1120), послуги з подачі та збирання вагонів можуть надавати суб'єкти підприємницької діяльності, що мають відповідні технічні засоби (локомотиви), навчений (відповідної кваліфікації) штат та відповідають іншим вимогам, що передбачені законодавством України, в тому числі про залізничний транспорт, а саме:

- мають залізничну під'їзну колію на правах власності або іншому праві;

- отримали встановленим порядком дозвіл на право виїзду локомотива на колії загального користування;

- уклали з залізницею договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії;

- мають контрагентів, відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, що в межах своєї залізничної під'їзної колії примикають залізничними коліями, або мають окремі вантажні фронти.

Отже, при вступі на ринок послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, існують адміністративні та матеріально-технологічні бар'єри, які мають відповідну специфіку.

Суд погоджується із встановленими вище висновками відповідача, враховуючи, що лише позивач є власником колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, має відповідний договір про експлуатацію зазначених колій із ДТГО "Південно-Західна залізниця" та контрагента в особі ТОВ "Бетон Комплекс".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правильно у відповідності із затвердженою методикою визначено монопольне становище позивача на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка.

Водночас, за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Позивач суду не надав жодних доказів на підтвердження того, що він зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка.

Так, пунктом 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» встановлено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Згідно зі статтею 11 цього ж Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 № 1094 затверджено "Методичні рекомендації щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 9 Методичних рекомендацій передбачено, що базові тарифи, зокрема, за перевезення вантажів затверджуються наказами директорів філій Товариства та і водяться в дію з урахуванням вимог чинного законодавства. Базові тарифи зазначаються на єдиних принципах формування структури тарифу і методів з значення основних його складових.

Відповідачем у спірному рішенні було встановлено, що відділенням АМК проведено порівняльний аналіз тарифів 2013 та тарифів 2014 за статтями витрат калькуляцій-1 та Калькуляцій-2 (додатки 1 та 2).

З додатків 1 та 2 вбачається, що матеріальні та амортизаційні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, загальновиробничі та адміністративні витрати при перевезенні 1 т вантажу на відстань до 3 км при обсягах перевезення "від 1 т до 10 000 т", які закладені у тарифи 2014 зменшились в порівнянні з витратами, закладеними у тарифи 2013. Разом з тим, вартість перевезення 1 т вантажу (у вказаному діапазоні) збільшилась з 10,10 грн./т без ПДВ до 10,99 грн./т без ПДВ (на 8,8 %).

Витрати, закладені при формуванні вартості послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом при обсягах перевезень "від 30 001 т до 40 000 т" у 2014 році в порівнянні з 2013 роком зросли в середньому у 2,4 рази, а при обсягах перевезень "від 80001 т і більше" - в середньому у 2,8 разів.

У ході розгляду справи встановлено, що витрати на оплату праці в цілому по ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у 2014 році в порівнянні з 2013 роком зменшилися на 11,86 % (у 2013 році витрати на оплату праці складали 92 991 тис. грн., а у 2014 році - 81 958 тис. грн. (http:smida.gov.ua)).

Разом з тим, як вбачається з таблиці-2 витрати на оплату праці по Київ-Петрівській філії Товариства, які були закладені у тариф 2014 році зросли в порівнянні з витратами, які були закладені у тариф 2013, при чому зазначені витрати, закладені при обсягах перевезень "від 30 001 т до 40 000 т" т "від 80001 т і більше", зросли майже у 3 рази.

За результатами аналізу розрахунків встановлено, що до статті "матеріали витрати" та до статті "загальновиробничі витрати" двічі включені витрати на державний нагляд, зокрема, витрати на підготовку відповідних документів, регламентуючих роботу підприємства (декларація потенційно небезпечного об'єкт) та підготовка відповідних документів, регламентуючих роботу підприємства (план ліквідації аварійних ситуацій). За інформацією ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" підтвердженням запланованих витрат можуть служити фактичні витрати, які були понесені Товариством у 2013 році.

У 2014 році Товариство не понесло витрат на підготовку відповідних документів, регламентуючих роботу об'єкта підвищеної небезпеки, зокрема, декларації безпеки.

ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не надало інформації та доказів, які б підтверджували необхідність розроблення (позачергового перегляду) ПЛАС у 2014 році, а також не надало підтверджуючих документів щодо фактичного розроблення (позачергового перегляду) ПЛАС у 2014 році, при цьому витрати на підготовку зазначеного документу включило до розрахунків.

На відрядження Товариством закладено витрати у розмірі 6,2 тис. грн., водночас з аналізу витрат по елементам за 2013 рік, наданого Товариством для підтвердження зазначеної інформації (лист ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 26.02.2015 № 485 вх. від 02.03.2015 № 09-8/533) встановлено, що у 2013 році Товариством було витрачено на відрядження лише 3,9 тис. грн. Документів, які б підтверджували розмір фактично витрачених коштів на відрядження у 2013 році у розмірі 6,2 тис. грн. ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не надано. Тобто, Товариство завищило розмір на відрядження на 58,97 %.

Товариство зазначило, що підтвердженням запланованих витрат можуть служити витрати, які були понесені Київ-Петрівською філією у 2013 році та надало копії підтверджуючих документів, з яких встановлено, що фактично на навчання у 2013 році було витрачено лише 1,348 тис. грн. Тобто, у 2014 році Товариство завищило розмір витрат на навчання на 2,352 тис. грн., або на 74,5 %.

Отже, відповідач дійшов висновку, що включення до розрахунків завищеного розміру витрат та витрат, не передбачених Методичними рекомендаціями, призвело до встановлення ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії економічно необґрунтованої вартості послуг на перевезення вантажів залізничним транспортом.

При цьому, за умов існування значної конкуренції на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій № № 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, споживачі (суб'єкти господарювання) мали б можливість відмовитись від послуг ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії, яке встановило економічно необґрунтовану вартість зазначених послуг та обрати іншого суб'єкта надання таких послуг з більш вигідною (нижчою) вартістю послуг.

Тому, на підставі встановлених відповідачем фактів, суд приходить до висновку, що відповідач у спірному рішенні повно та всебічно дослідив відповідний товарний ринок та вмотивовано встановив, що дії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії, що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 станції Київ-Петрівка, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, суд приходить до висновку, що рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 56 від 15.12.2015 прийнято у межах визначеним законом повноважень та за результатами повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи №140-03/12.44, відповідністю висновків дійсним обставинам справи та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.06.2016.

Суддя Бондарчук В.В.