Рішення № 58218647, 07.06.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/27/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 Справа № 908/908/16

Господарського суду Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/908/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, м. Запоріжжя

про стягнення 46927,29 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 24.05.2016 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 33 від 05.01.2016 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 10.05.2016 року та 12.05.2016 року відповідно до вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 12.05.2016 року та 07.06.2016 року, без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВК звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення основного боргу в сумі 26629,99 грн., пені в сумі 4509,04 грн., трьох процентів річних в сумі 1197,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 14591,00 грн. за договором поставки № 140089 від 17.03.2014 року.

19.04.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю представників відповідача прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 19.04.2016 року об 11:45.

Вказане клопотання задоволено судом, про що свідчить винесена ухвала від 19.04.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 10.05.2016 року о 12:00.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2016 року в порядку приписів ст. 89 ГПК України виправлено технічну описку, допущену у першому пункті резолютивної частини ухвали від 19.04.2016 року в частині зазначення часу, на який призначено судове засідання, а саме викладено його в наступній редакції: Відкласти розгляд справи на 10.05.2016 року об 11 год. 15 хв..., далі по тексту.

Відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод, 10.05.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- позивачем був поставлений товар цеглина пряма марки ША 1-1-5 відповідно до видаткової накладної № 22 від 15.05.2014 року, у цей же час, строк оплати товару, згідно з договором поставки № 140089 від 17.03.2014 року не залежить від дати поставки товару та підписання накладних, а за вказаною накладною строк оплати за отриманий товар не настав;

- відповідно до п. 4.2. договору граничний строк виконання грошового зобовязання щодо оплати отриманого товару настає за наявності наступних умов: 1) підписання актів приймання-передачі товару, які б відповідали умовами договору, 2) спливу строку 90 банківських днів (з моменту підписання актів приймання-передачі та отримання оригіналів рахунків);

- в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі товарів та оригіналів рахунків на оплату товару, докази підписання сторонами таких актів;

- відповідно до товарно-транспортної накладної Р13 від 15.05.2014 року ФОП ОСОБА_3 здійснив перевезення товару - цеглина пряма марки ША 1-1-5, при цьому з товаром слідували наступні документи: видаткова накладна № 22 від 15.05.2014 року, тобто акти приймання-передачі товару та оригінал рахунку-фактури не слідували з вантажем;

- вважає, що строк виконання грошового зобовязання щодо оплати товару за видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року не настав у звязку з не підписанням актів приймання-передачі товарів сторонами;

- вказує, що вимоги про стягнення процентів, пені та інфляційних втрат є також необґрунтованими, більш того строк позовної давності щодо стягнення пені сплив, тому просить застосувати позовну давність до вимог позивача щодо стягнення пені у даній справі. Просить в задоволенні позову відмовити.

10.05.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли наступні клопотання та заяви:

- заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені з відповідача у справі № 908/908/16, яка мотивована тим, що на момент звернення позивача до суду спливла позовна давність щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року.

- клопотання про відкладення розгляду справи, а також продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке мотивоване проведенням переговорів між сторонами щодо мирного врегулювання спору;

- клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній у звязку з відсутністю у нього видаткової накладної № 22 від 15.05.2014 року просить витребувати її у позивача.

Вказане клопотання відповідача було задоволено судом, у звязку з чим в судовому засіданні 10.05.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.05.2016 року без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

Клопотання про витребування доказів судом не розглядається, оскільки в судовому засіданні 07.06.2016 року представник відповідача повідомив суд, що не підтримує вказане клопотання.

Поряд з цим, розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке мотивоване в тому числі проведенням переговорів між сторонами щодо мирного врегулювання спору, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на умови п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так вказаним пунктом Пленуму визначено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК). Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Враховуючи те, що розгляд справи відкладався, в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, в тому числі з метою надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом, з огляду на обмеженість строків розгляду спору та наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав (винятковості даного випадку) для задоволення клопотання про продовження строку в порядку ст. 69 ГПК України.

10.05.2016 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який фіксує факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця;

- актом приймання-передачі оформлюється передача товару від постачальника покупцеві, при цьому форма такого документа чинним законодавством не встановлена;

- товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи;

- факт поставки товару від ТОВ «ЄВК» до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» підтверджується видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року, яку підписала особа за довіреністю від ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ОСОБА_4 та товарно-транспортною накладною Р-13 від 15.05.2014 року;

- пояснює, що сума основного боргу обчислювалась з 15.05.2014 року (дата поставки товару відповідно до специфікації № 1, яка є додатком до договору поставки № 140089 від 17.03.2014 року) по 22.03.2016 року (дата підписання позовної заяви), та складає 26629,99 грн., пеня обчислювалась за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року та складає 4509,04 грн., три проценти річних нараховані за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 1197,26 грн., а інфляційні втрати за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 14591,00 грн.;

- вказує, що 08.12.2014 року та 12.02.2015 повторно направляв на адресу відповідача претензії вих. № 33, № 4 з вимогою погасити заборгованість за договорами поставки в т.ч. за договором № 140089 від 17.03.2014 року, та 18.03.2015 року отримав відповідь від відповідача, в якій було зазначено, що оплата за отриманий товар буде здійснюватися відповідно до умов договорів;

- станом на 23.11.2015 року відповідач не сплатив ТОВ «ЄВК» 170547,52 грн., з яких 26629,99 грн. відноситься до даної позовної заяви;

- факт поставки цегли відповідно до Специфікації № 1 договору поставки № 140089 від 17.03.2014 року ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» визнав тим, що сплатив частину заборгованості, та не заперечував проти наданої претензії вих. № 33 від 08.12.2014 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 12.05.2016 року представник позивача надав суду засвідчену копію довіреності № 14579 від 06.05.2014 року для долучення до матеріалів справи.

19.05.2016 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить розглянути справу, призначену на 07.06.2016 року, без участі його представника, у звязку з тим, що останній знаходиться у відпустці.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2016 року проти позову заперечив.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 17.03.2014 року між Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВК, далі Постачальник, був укладений договір поставки № 140089, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується у 2014 році поставити Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, а Замовник зобовязаний прийняти та сплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору сторони визначили, що найменування (номенклатура, асортимент) товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Обсяги закупівлі товарів за цим Договором та відповідно і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені Замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та/або виробничого плану).

Умовами п. 3.1., 3.3. 3.4. Договору сторони дійшли згоди, що ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 279854,10 грн. (двісті сімдесят девять тисяч вісімсот пятдесят чотири грн. 10 коп.), у тому числі ПДВ 20%: 46642,35 грн. (сорок шість тисяч шістсот сорок дві грн. 35 коп.). Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України.

Порядок здійснення оплати сторони узгодили в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1. 4.3. Так, вказаними пунктами передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (девяносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим Договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: Акт(и) приймання-передачі товару, податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до умов п. 5.1. 5.5. Договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару. У день отримання Постачальником письмової заявки на постачання товару від Замовника, Постачальник зобовязаний повідомити Замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Представник Замовника при прийнятті товару зобовязаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.8., 5.12. Договору сторони визначили, що прийом товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, якщо умови вищезазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється Замовником при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку на оплату, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. (п.п. 6.1.1., 6.1.2.) Договору передбачені обовязки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором. Отже, в частині повного виконання прийнятих сторонами зобовязань умови договору є дійсними і на момент розгляду справи судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобовязання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 26629,99 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація № 1 від 17.03.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару, в тому числі зокрема і цеглини прямої марки ША-5 в загальній кількості 13,75 тон за ціною 2910,00 грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму разом з ПДВ 40012,50 грн. (а.с. 19).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, а саме: цеглину пряму марки ША-1-1-5 у загальній кількості 7,626 тон на загальну суму з ПДВ 26629,99 грн., що підтверджується підписаною сторонами у справі видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року (а.с. 20).

Разом з тим факт поставки товару за вказаним Договором підтверджується також товарно-транспортною накладною № Р13 від 15.05.2014 року, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 21).

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача кладовщиком ОСОБА_5 на підставі довіреності № 14579 від 06.05.2014 року, про що свідчить її підпис на видатковій та товарно-транспортній накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію № 4 від 12.02.2014 року, в якій повідомив про наявність заборгованості в загальній сумі 560547,52 грн., в тому числі за товар, поставлений згідно умов договору поставки № 140089 від 17.03.2014 року за видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року та просив розглянути претензію у місячний строк та прийняти заходи щодо ліквідації заборгованості шляхом перерахування заборгованості.

Відповідач у відповідь на вказану претензію листом № 798/14 від 18.03.2015 року повідомив, що оплата за отриманий товар буде здійснюватися відповідно до умов договорів.

Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 33 від 08.12.2014 року, яка була отримана відповідачем 10.12.2014 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135).

Втім, відповідач свої зобовязання з оплати за поставлений товар у визначений умовами договору строк не виконав, у звязку з чим за ним утворився борг в розмірі 26629,99 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобовязання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 4509,04 грн. на підставі п. 7.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, в звязку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних (з урахуванням наданих суду додаткових пояснень) за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 1197,26 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року в сумі 14591,00 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткова накладна № 22 від 15.05.2014 року та товарно-транспортна накладна № Р13 від 15.05.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.2., яким передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (девяносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, а у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Разом з тим умовами п. 5.5. Договору сторони узгодили, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.12 Договору підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором поставки був прийнятий відповідачем без зауважень щодо кількості, якості, комплектності та асортименту у звязку з чим на підставі п. 5.5 Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткової накладної, тобто 15.05.2014 року.

Оскільки у п. 5.8 Договору сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966, якщо їх умови не суперечать умовам Договорів та/або чинному законодавству, а Договором не регламентовано порядок складання Актів приймання-передачі товару, суд дійшов висновку, що в цій частині застосовуються положення зазначених інструкцій.

Акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника (п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7). Тобто з викладеного вбачається, що обовязок зі складання Актів приймання-передачі товару покладено саме на відповідача.

Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7 акт щодо фактичної кількості та комплектності отриманої продукції складається у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Згідно з п. 26 Інструкції № П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту.

Оскільки день приймання продукції за Договором (15 травня 2014 року) був робочим днем, то співробітники ПрАТ ЗЕРЗ повинні були скласти та затвердити акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю не пізніше 16 травня 2014 року.

Однак, акт приймання-передачі товару в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи те, що обовязок складання актів приймання-передачі товару є передумовою розрахунків між сторонами, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленої продукції згідно видаткової накладної № 22 від 15.05.2014 року за Договором (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після спливу строку складання вказаного акту приймання-передачі, тобто з 19 травня 2014 року.

Таким чином, на підставі п. 4.2 Договору строк оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 22 від 15.05.2014 року спливає 23.09.2014 року.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобовязання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року, яка засвідчує факт одержання товару Замовником (як покупцем) згідно п. 5.12. Договору, та товарно-транспортною накладною № Р13 від 15.05.2014 року, яка є товаросупровідним документом в розумінні п. 4.3. Договору.

Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно його умов товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за Договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 26629,99 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод основного боргу в сумі 26629,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне. Умовами укладеного між сторонами у справі Договору не передбачено яким чином Постачальник зобовязаний надавати Покупцю рахунок-фактуру на оплату поставленого товару, а Покупець (відповідач у справі) за отриманням вказаного рахунку до Постачальника (позивача у справі) не звертався.

Разом з тим Договором не регламентовано порядок складання Актів приймання-передачі товару, проте в п. 5.8 Договору сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966, якщо їх умови не суперечать умовам Договорів та/або чинному законодавству, відтак що в цій частині застосовуються положення зазначених інструкцій.

Так, за умовами п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7 акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника. Тобто з викладеного вбачається, що обовязок зі складання Актів приймання-передачі товару покладено саме на відповідача, як підприємство, яке здійснює приймання товару.

Твердження відповідача про ненастання строку оплати товару є безпідставними та необґрунтованими, оскільки докази у справі свідчать, що поставка Товару за Договором на суму 26629,99 грн. відбулась, відповідач вказаний Товар прийняв, зауважень щодо кількості, якості, комплектності та асортименту не заявляв у звязку з чим на підставі п. 5.5 Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткової накладної, тобто 15.05.2014 року, а строк оплати товару в силу умов п. 4.2. Договору настав 23.09.2014 року.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобовязання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобовязань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.2.1. Договору за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року на загальну суму 4509,04 грн.

Приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, оскільки позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності, встановленого приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Так, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань у звязку з нездійсненням оплати за поставлений товар у встановлений договором строк, а відтак ним порушено право позивача на своєчасне отримання плати за поставлений товар. Як зазначено вище на підставі п. 4.2 Договору строк оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 22 від 15.05.2014 року, спливає 23.09.2014 року, а відтак прострочка виникла з 24.09.2014 року. Таким чином, з урахуванням вказаного пункту Договору, перебіг строку позовної давності щодо нарахування пені за порушення строку оплати товару розпочався з 24.09.2014 року та закінчився 24.09.2015 року. Проте позовна заява про стягнення в т.ч. пені в даній справі була подана позивачем до суду 05.04.2016 року, про що свідчить штамп поштового відділення звязку на поштовому конверті.

Тобто, строк позовної давності для стягнення з відповідача пені за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 4509,04 грн. за порушення строку оплати товару в даній справі сплив, а позивач не навів суду поважності причин його пропуску. При цьому клопотань щодо визнання поважності причин пропуску строку позовної давності до суду не надходило.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Докази зміни тривалості позовної давності за письмовою домовленістю сторін стосовно нарахування штрафних санкцій матеріали справи не містять, а тому з врахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод пені в сумі 4509,04 грн. за договором поставки № 140089 від 17.03.2014 року слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобовязань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних (з урахуванням наданих суду додаткових пояснень) за період з 23.09.2014 року по 22.03.2016 року в сумі 1197,26 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року в сумі 14591,00 грн.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних з урахуванням дати виникнення прострочки виконання грошового зобовязання. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми Законодавство.

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 22 від 15.05.2014 року, строк оплати якої настав 23.09.2014 року, прострочка виникла з 24.09.2014 року

- за період з 24.09.2014 року по 22.03.2016 року (546 днів прострочення) від суми 26629,99 грн. три проценти річних складають 1194,58 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 1194,58 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 1194,58 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року відповідає приписам ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 14591,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, 259, 261, ч. 4 ст. 267, ст. ст. 530, 549, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК, 49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37452989, основний борг в сумі 26629 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять девять) грн. 99 коп., три відсотка річних в сумі 1194 (одна тисяча сто девяносто чотири) грн. 58 коп., інфляційні витрати в сумі 14591 (чотирнадцять тисяч пятсот девяносто одна) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1245 (одна тисяча двісті сорок пять) грн. 52 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього пені в сумі 4509,04 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВК до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод щодо стягнення з останнього трьох відсотків річних в сумі 2,68 грн. відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.