Постанова № 58217614, 01.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 р. № 2а-12249/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Торгова група "ТИСА" до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Торгова група "ТИСА" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212320/3/30592 від 02.12.2010 р. про сплату до бюджету 181555,78 грн. податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80116,6 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує наступним. Працівниками ДПІ в Личаківському рпйоні м. Львова з 07.12.2009 р. по 25.01.2010 р. була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ "Торгова группа "ТИСА"з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. За результатами перевірки було складено акт №33/23-2/30053266 від 30.01.2010 p., згідно якого зменшено валові витрати у сумі 726 225,58 грн., чим порушено п. 1.32. ст.1, та п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі вказаного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 року №0000212320/0 про збільшення податкових зобов'язань по податку з прибутку підприємств на суму 181555,78 грн та нарахування штрафних (фіксованих) санкцій на суму 80116,6 грн. Вказане повідомлення-рішення ЗАТ "Торгова група "ТИСА" оскаржувало в адміністративному порядку до вищестоящих органів, проте рішенням Державної податкової адміністрації України № 12504/6/25-0515 від 22.11.2010 року оскаржуване повідомлення-рішення залишене без змін, а скаргу без задоволення та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0000212320/3/30592.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що з 12.06.2000 р. по 28.08.2009 р. підприємство уклало ряд кредитних договорів ТОВ КБ "Коопінвестбанк", відповідно до яких, отримало у різні періоди кредитні кошти, які використовувало виключно за цільовим призначенням, що підтверджується відповідними платіжними документами, суворо контролюється самим кредитором та неодноразово перевірялось праціниками ДПІ при проведені перевірок за минулі періоди. Відповідно до умов вищевказаних договорів, підприємство сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та відносило їх на валові витрати, як цього вимагає п.п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На час проведення перевірки непогашена заборгованість по вищевказаним кредитам становила 7962000,00 грн.

Разом з тим, в період з 1998 року по 2009 рік підприємство неодноразово отримувало та надавало поворотні безпроцентні позики його партнерам - юридичним особам та працівникам підприємства, заборгованісь по яких, на час проведення перевірки в сумі складає 2 331 470,79 грн. Надання такого роду позик регулюється нормами Розпорядження Держфінпослуг України "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" від 31.03.2006 р. № 5555.

Працівниками ДПІ було зроблено висновок, що якщо скласти пропорцію та виділити відсоткову частку непогашених заборгованостей по позикам від загальної суми заборгованостей по кредитам, то ми зобов'язані при сплаті відсотків по кредитам зменшувати валові витрати на 29,28%. В обґрунтування своїх вимог ревізори мотивують порушенням п. 1.32. ст.1, та п. 5.1. ст.5,. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що на думку позивача є абсолютно неправомірним, оскільки відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, що й було зроблено підприємством, оскільки отримані кредитні кошти використовувались виключно за цільовим призначенням, що підтверджується відповідними платіжними документами та неодноразово перевірялось праціниками ДПІ при проведенні перевірок за минулі періоди. А тому, будь-які порушення вищевказаних норм відсутні.

Що стосується наданих позик, то відповідно до загальних норм Закону про податок на прибуток (п. 5.1 ст. 5), валовими витратами виробництва та обігу вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На думку позивача, під це визначення не підпадає сума наданої працівникові позики, а тому вона не може включатися до складу валових витрат підприємства-позикодавця. Оскільки такого роду позики надаються на поворотній основі, тобто з обов'язковим поверненням у податковому обліку позичальника така операція не відображається. Тобто, у підприємства не збільшуються при виплаті позики валові витрати, а при поверненні - валовий дохід.

Крім того, позивач зазначає, що такого роду перевірки на підприємстві проводяться щорічно і починаючи з 1998 року жодного разу такий порядок ведення податкового обліку не був визнаний неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задоволити з наведених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з наведених у запереченні підстав. Зокрема зазначив, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року встановлено його заниження всього у сумі 6700848 грн., у тому числі за II квартал 2008 року року в сумі 6700848 грн., та завищення скоригованого валового доходу всього в сумі 6700848 грн., в т.ч. за IV квартал 2008 року в сумі 6700848 грн.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ ТГ "ТИСА" включено до складу валового доходу за IV квартал 2008 року, та відображено в рядку 01.6 "Інші доходи" Декларації з податку на прибуток підприємств суму кредиторської заборгованості по ТзОВ "Латуж" в сумі 6700848 грн. Сума вищезазначеної кредиторської заборгованості включена до складу валового доходу шляхом подання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2008 року (розрахунок №105050 від 30.12.2008 року). При цьому при поданні уточнюючого розрахунку по податку на прибуток підприємством самостійно не було нараховано та сплачено суму штрафу, у зв'язку з виправленням помилки.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова складено акт №12/15-1 від 11.02.2009 року, про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ЗАТ ТГ "ТИСА" за 11 місяців 2008 року, та донараховано 5% штрафної санкції за ненарахування та невідображення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань суми самостійно нарахованого штрафу. На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року №0001081510/0 на суму 78 299 грн.

Відповідно до п.п. 12.1.5. п 12.1 ст. 12. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання І (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Згідно наданих до перевірки документів на лист ДПІ у Личаківському районі №30077/10/23-2 від 28.12.2009 року про представлення документів по питанню взаеморозрахунків з ТзОВ "Латуж",(лист відповідь №05/10 від 12.01.2010 року) до перевірки не надано будь-які підтверджуючі документи, які б свідчили про визнання надісланої Претензії Генеральному директору ЗАТ ТГ "ТИСА" від 28.05.2008 року на суму 11 377 018,1 грн., чи надання відповіді на неї.

Виходячи з вимог абзацу "а" п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ЗАТ ТГ "ТИСА" повинно було відобразити суму кредиторської заборгованості по ТзОВ "Латуж" в сумі 6 700 848 грн., в складі валового доходу в II кварталі 2008 року (декларація за І півріччя 2008 року).

Таким чином на думку представника відповідача, ЗАТ ТГ "ТИСА" в порушеня абзацу "а" п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занизило задекларовані показники у рядку 01.6 Декларацій „Інші доходи крім визначених у 01.1-01.5" вього в сумі 6 700 848 грн., в тому числі за II квартал 2008 року в сумі 6 700 848 грн., та завищило задекларованих показники у рядку 01.6 Декларацій „Інші доходи крім визначених у 01.1-01.5" всього в сумі 6 700 848 в тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 6 700 848 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2008 року по І 30.09.2009 року встановлено їх завищення всього в сумі 726 225,58 грн.

В ході проведення перевірки згідно представлених документів встановлено наявність на бухгалтерських рахунках ЗАТ ТГ "ТИСА": 37.8 "Розрахунки за позиками виданим" та 37.9 "Розрахунки за позиками виданими" заборгованості по виданими позиками фізичним та юридичним особам всього в сумі 2 331 470,79 грн в тому числі:

заборгованість за позиками виданими юридичним особам - pax. 37.8 в сумі 1111679,5 грн.

заборгованість за позиками виданими фізичним особам (керівнику та працівникам підприємства) - pax. 37.9 в сумі 1 219 791,29 грн.

Станом на 01.04.2008 року на бухгалтерському рахунку 60 "Короткострокові позики" обліковується кредиторська заборгованість ЗАТ ТГ "ТИСА" по отриманих кредитах всього в сумі 8 061 712,25 грн., у тому числі по кредитах отриманих від ТзОВ КБ "Коопінвестбанк" код заЄДРПОУ 19355562 в сумі 7 962 000,0 грн., та непогашений кредиту євро по банку "'Фінанси та кредит"у сумі 99 712, 0 грн. (відповідно до картки рахунку 60 "Короткострокові кредити"- кредит погашено 11.04.2008 року).

До перевірки представлено кредитні договори укладені з ТзОВ КБ "Коопінвестбанк" до 01.04.2008 року, на отримання кредитних коштів.

За період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року ЗАТ ТГ "ТИСА" віднесено до складу валових витрат, та відображено в рядку 04.13 "Інші Витрати" сплачені відсотки за користування кредитними коштами всього в сумі 1 332 376,1 грн., в тому числі відсотки за користування кредитами отриманими від ТзОВ КБ "Коопінвестбанк" всього в сумі 1 191 281.8 грн., а саме за II квартал 2008 року в сумі 369 270,5 грн., за III квартал 2008 року в сумі 369 700,4 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 452 310,9 грн.

Сума нарахованих, сплачених відсотків по кредитах отриманих від ТзОВ КБ "Коопінвестбанк" до 01.04.2008 року включених до складу валових витрат та відображених в рядку 04.13 "Інші Витрати" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року, становить всього в сумі 1 173 375,75 грн., тому числі:

за І квартал 2009 року - нараховані відсотки в сумі 385 830,65 грн., (523 801,6 - 55621,9

-82 350,0) та сплачені відсотки за грудень 2008 року в сумі 55 621,9 грн.;

за II квартал 2009 року - нараховані відсотки в сумі 419 370,7 грн. (501 720,7 - 82 350,0);

за III квартал 2009 року - нараховані відсотки в сумі 428 174,4 грн.. ( 537 974 - 82 350

27450).

Відсоткова частка наданих та непогашених позик фізичним та юридичним особам у загальній сумі заборгованості по кредитах отриманих до 01.04.2008 року становить = (2 331 470,79 / 7 962 000,0) * 100% = 29,28 %. Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доповненнями до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.1.32 ст.1 вищевказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Витрати понесені зі сплатою відсотків банку в частині непогашення позик фізичних та юридичних осіб, не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки підприємство надає поворотні фінансові допомоги фізичним особам та юридичним особам, та не отримує ніякого економічного ефекту від здійснюваних операцій.

Таким чином дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Враховуючи вимоги п. 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", витрати по відсотках за користування кредитними коштами, в частині непогашених позик фізичних та юридичних осіб не пов'язані з безпосередньою господарською діяльністю.

II квартал 2008 року - 369 270,5 грн * 29,28% = 108 122,4 грн;

III квартал 2008 року - 369 700,4 грн * 29,28% = 108 248.27 грн;

IV квартал 2008 року - 452 310,9 грн* 29,28% = 132 436,63 грн;

І квартал 2009 року - 441 452 грн * 29,28% = 129 257,14 грн;

II квартал 2009 року - 419 370,7 грн * 29,28% = 122 91,74 грн.;

ІІІ квартал 2009 року - 428 174,4 грн *29,28% = 125 369,4 грн

Таким чином на думку представника відповідача, підприємство в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" завищило валові витрати всього в сумі 726 225,58 грн.

За вказаних обставин, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно матеріалів справи, ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено виїзну планову перевірку ЗАТ "Торгова група "ТИСА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт №33/23-2/30053266 від 30.01.2010р., яким встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, абзац "а" п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 (із змінами і доповненнями) внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 1856767,97 грн. та завищено податок на прибуток всього в сумі 1675212.00 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. ст. 5 вказаного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.5.1. цього ж Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" від 31.03.2006 р. №5555 юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

На думку суду, визначення ревізором відсоткової частки непогашених позик фізичних та юридичних осіб та висновок про те, що безпроцентні позики фізичним особам - працівникам підприємства та юрибичним особам надавались за рахунок кредитних коштів, не базуються на чинному законодавстві, не підтверджені жодними первинними документами та не грунтуються на матеріалах перевірки підприємства-позивача.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що податковим органом перевірялись періоди діяльності підприємства, в яких отримувались кредити та надавались позики, та те, що в ході проведення таких перевірок податковим органом не було встановлено порушень ведення податкового та бухгалтерського обліку, нецільового використання коштів чи фатків надання позик за рахунок кредитних коштів. Підтвердженням цього факту слугують наявні в матеріалах справи копії актів перевірок ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.05.2002 р. №1116/23-2, від 19.11.2004 р. №186/23-2/30053266.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про підставність і обгрунтованість позовних вимог та необхідність задоволити позов.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212320/3/30592 від 02.12.2010 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова про сплату до бюджету 181555,78 грн. податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80116,6 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Торгова група "ТИСА" 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 05.04.2011 р.