Ухвала суду № 58217381, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 761/5251/15-ц Головуючий в І інстанції: Волошин В.О.

Апеляційне провадження 22-ц/796/5735/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЧуловськийВолодимир Анатолійович, Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до відповідача ПАТ «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В А., Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, в якому просила суд: визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5429 від 09 листопада 2014р., вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В А таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5429 від 09 листопада 2014 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. таким, що не підлягає виконанню. Стягнуно з ПАТ «Альфа-банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На рішення суду першої інстанції ПАТ «Альфа-банк» подали апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові.

Апелянт зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом та стягувачем було дотримано усіх вимог законодавства, які ставляться до такої нотаріальної дії. Зазначає, що в обґрунтування та безспірність вимог, банком було надано перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та підтверджують безспірність заборгованості за договором.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.2, а.с.74-77).

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи позивача ОСОБА_1 (Т.2, а.с.71).

Відповідно до положення ч.2 ст.305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2008 року між позивачкою та ВАТ «Сведбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 0705/0308/46-007 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до якого банком було надано позивачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 67000,0 дол. США в порядку та на умовах, визначених цим договором, з кінцевим терміном повернення до 13 березня 2023 року (а.с.13-21 т.1).

В подальшому до кредитного договору вносились зміни та доповнення з укладенням відповідних договорів: № 1, № 2 від 29 жовтня 2009 року, № 3 від 30 жовтня 2009 року, №4 від 18 лютого 2010р. № 5 від 30 березня 2010 року, № 6 від 14 березня 2012 року та Додаткова угода до кредитного договору від 13 червня 2012 року (а.с.23-33).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок якого відбулась заміна кредитора за кредитним договором на ПАТ «Дельта банк».

Також 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Альфа банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги та відбулась заміна кредитора за кредитним договором на ПАТ «Альфа банк» (Т.1, а.с.178-190).

У забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 березня 2008 року між ОСОБА_1 та банком був укладений іпотечний договір (далі по тексту - договір іпотеки), що посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за № 520, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно - убудоване приміщення, загальною площею 86,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.34-38 т.1).

Відповідно до п. 11 договору іпотеки, іпотеко держатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне інотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже зазначеним вище Законом передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.

Пунктами 12, 12.1, 12.2 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду чи у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що згідно виконавчого напису, вчиненого 09 листопада 2014р. Приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. та зареєстрованому в реєстрі за №5429 запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме на ціле убудоване приміщення, загальною площею 86,3 кв.м., яке знаходиться за адресою, АДРЕСА_1, та яке на підставі договору купівлі-продажу від 13 березня 2008р. на праві власності належить ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на користь Банку в розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 10 квітня по 04 вересня 2014р., а саме: - заборгованість за кредитом - 682765,81 грн.; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 38999,27 грн.; витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3500,00 гри., а всього сума загальної заборгованості станом на 04 вересня 2014р. становить 725265, 8 грн. (а.с.154 т.1).

02 грудня 2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного вище виконавчого напису (а.с.68-69 т.1).

Положення ст.18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, документами, які підтверджують безспірність заборгованості мають бути не розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості складені банком, які є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача, а первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

В Постанові Верховного суду України від 04 березня 2015 року № 6-27цс15 зазначено, що та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором,спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

ОСОБА_1 надано суду докази того, що на дату вчинення виконавчого напису між позивачкою та відповідачем існував спір з приводу заборгованості за кредитним договором, який вирішувався в судовому порядку; Так рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 201.4р. по цивільній справі № 310/7858/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 04 вересня 2014р. складала 724486,08 грн (Т.2, а.с.35-38).

Вказане свідчить про наявність спору та обставин, які перешкоджають вчиненню виконавчого напису, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що оскільки на момент вчинення виконавчого напису в судовому порядку вирішувалось питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, то розмір заборгованості за вказаним кредитним договором був спірним, а отже суд вважає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено в порушення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2012р.

За таких обставин не можна вважати про безспірність заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, оскільки висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: