Ухвала суду № 58217317, 06.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1353/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Гладун Х.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

за участю прокурора Тертичної Я.В.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3, погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Новіковим О.Ф., про накладення арешту на майно та якою накладено арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваним ОСОБА_2, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м.: 1/2 частину житлової квартири № АДРЕСА_2.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, серед яких ч. 5 ст. 191 КК України, яка передбачає як обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, і не застосування накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2 може призвести до наслідків, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема таких, як його приховування, відчуження, передачі, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, та унеможливить виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції захисник підозрюваного, подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2016 р., та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що згідно з матеріалами клопотання, єдиним підтвердженням, того, що житлова квартира АДРЕСА_1 та 1/2 частина житлової квартири № АДРЕСА_2 належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_2 є копія інформаційної довідки № 56650422 від 05.04.2016 р., яка має невідоме процесуальне походження, отримана в порушення вимог кримінального процесуального закону фізичною особою ОСОБА_5, з огляду на те, що жодних процесуальних дій, слідчих дій, запитів про отримання інформації чи документів, щодо встановлення майна, що належить ОСОБА_2, органом досудового розслідування не здійснювалося.

Також, захисник наголошує на тому, що слідчий суддя необґрунтовано залишив поза увагою доводи підозрюваного про те, що житлова квартира АДРЕСА_1 йому на праві приватної власності не належить.

Крім того, апелянт зазначає на те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки висновки органу досудового розслідування не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та є передчасними, з огляду на відсутність в матеріалах клопотання жодних вагомих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 інкримінованих злочинів.

Додатково захисник звертає увагу суду на те, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно є необґрунтованим та не містить ризиків, які б виправдовували б такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000001181 від 19.06.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених об'єднаними в злочинну організацію службовими особами Українського центру оцінювання якості освіти у змові з іншими невстановленими слідством особами, передбачених ч. ч. 3 та 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28 ст. 363, ч. 3 ст. 28 ч.2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Українського Центру оцінювання якості освіти, створивши злочинну організацію, з метою скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, діючи за передньою змовою, використовуючи своє службове становище, порушуючи правила захисту інформації, в інтересах третіх осіб, протиправно, систематично вносять зміни до програмного продукту «СПРУТ», змінюють та знищують інформацію, що зберігається на серверному обладнанні (носії інформації), що надає абітурієнтам привілеї при вступі до вищих навчальних закладів (у тому числі надає їм право на оплату навчання з державного або місцевого бюджетів).

Крім того, зазначені вище службові особи Українського Центру оцінювання якості освіти, діючи в складі злочинної організації, привласнили майно Українського центру оцінювання якості освіти шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, створили суб'єкти підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, заподіявши великої матеріальної шкоди державі, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних та юридичних осіб, використовували своє службове становище в супереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, інтересам юридичних осіб, складали та видавали завідомо неправдиві офіційні документи, що спричинило тяжкі наслідки, вчинювали фінансові операції та правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, набували та використовували кошти, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації, вчинених в особливо великих розмірах.

Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи Українського центру оцінювання якості освіти, діючи за передньою змовою, здійснювали втручання в роботу автоматизованої інформаційної системи, змінювали та знищували інформацію, яка накопичується та оброблюється у програмному продукті «СПРУТ», з метою фактичної зміни результатів зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО) за 2015 рік.

Крім того, в ході досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження на запит процесуального керівництва надійшли матеріали фінансового розслідування службових осіб ГУ ДФС у м. Києві, з а результатами якого складене дослідження від 24.03.2016 р. № 87/26-15-16-01-06/34187201, у відповідності до якого встановлено заволодіння, привласнення службовими особами Українського центру оцінювання якості освіти коштів державного бюджету в розмірі 2876316,94 грн.

08.02.2016 р. провідному спеціалісту відділу збору та обробки інформації Українського центру оцінювання якості освіти ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 28 ст. 363, ч. 4 ст. 28 ч.2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України

Разом з тим, органом досудового розслідуванням встановлено, що підозрюваний в кримінальному провадженні ОСОБА_2 з 07.07.2008 і по теперішній час має на правах приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45 квадратних метрів, житловою площею 31,2 квадратних метри, а також з 08.09.2011 року і по теперішній час має право на 1/2 частку нерухомого майна, а саме житлової квартири АДРЕСА_2

07.04.2016 р. старший слідчий в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_3, за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Новіковим О.Ф., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому арешт нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_2, необхідний для забезпечення в майбутньому виконання вироку суду в частині конфіскації майна, оскільки на даний час в органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний може вжити заходів щодо швидкого відчуження належного йому майна на користь третіх осіб з метою уникнення покарання в частині конфіскації.

08.04.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого про накладення арешту було задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваним ОСОБА_2, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м.: 1/2 частину житлової квартири № АДРЕСА_2.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно підозрюваного перевірялись судом першої інстанції. При цьому було вислухано доводи слідчих, захисника та підозрюваного, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 28 ст. 363, ч. 4 ст. 28 ч.2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, наявність даних про належність майна саме підозрюваному, розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки висновки органу досудового розслідування не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, та є передчасними, з огляду на відсутність в матеріалах клопотання жодних вагомих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 інкримінованих злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання апелянта на ті обставини, що копія інформаційної довідки № 56650422 від 05.04.2016 р., яка є єдиним підтвердженням належності арештованого майна саме ОСОБА_2 та має невідоме процесуальне походження, отримана в порушення вимог кримінального процесуального закону фізичною особою ОСОБА_5, з огляду на те, що жодних процесуальних дій, слідчих дій, запитів про отримання інформації чи документів, щодо встановлення майна, що належить ОСОБА_2, органом досудового розслідування не здійснювалося, є безпідставними, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Доводи апелянта про те, що житлова квартира АДРЕСА_1 йому на праві приватної власності не належить, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали судового провадження містять дані про належність цієї квартири саме ОСОБА_2, а саме витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 28).

Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного про те, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно не містить ризиків, які б виправдовували б такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_2, колегія суддів вважає не обґрунтованими, з огляду на те, що слідчий, як у клопотанні так і в судовому засіданні в суді першої інстанції в повному обсязі довів суду обставини необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_2, скільки в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, останній може вжити заходів щодо його швидкого відчуження на користь третіх осіб з метою уникнення можливого покарання в частині конфіскації майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисника обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3, погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України НовіковимО.Ф., про накладення арешту на майно та якою накладено арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваним ОСОБА_2, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м.: 1/2 частину житлової квартири № АДРЕСА_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

О.В. Бець В.В. Дзюбін В.М. Лашевич