Постанова № 58217195, 02.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" червня 2016 р. Справа № 924/143/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Діхтяр Р.В. (довіреність №17 від 20.04.2016р.);

відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю «Сіріус Інвест» на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016р. у справі №924/143/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонська гірнича компанія»

м.Полонне Хмельницької області

про стягнення 321 596 грн. 50 коп. відшкодування за втрачену продукцію,-

Представнику Позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу задоволено. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016р. у справі №924/143/16 (суддя Субботіна Л.О.) відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» (надалі в тексті – Товариство) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонська гірнича компанія» (надалі в тексті – Гірнича компанія) про стягнення 321 596 грн. 50 коп. вартості продукції, переданої на зберігання згідно укладеного договору.(т.1, арк.справи 133-136).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність в умовах договору зберігання №09.08/15-З від 19.08.2015р. та акті передачі майна на зберігання від 19.08. 2015р. будь-яких ідентифікуючих ознак щебеневої продукції не можна стверджувати, що Позива-чем на зберігання Відповідачу передавалась саме щебенева продукція, яка за своєю якістю, спо-собом виробництва, тощо відрізняється від продукції, яка є в наявності у Відповідача. Крім того, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту втрати Відповідачем переда-ного на зберігання майна, отже, у діях Відповідача відсутні елементи складу цивільного правопо-рушення, які є підставою для стягнення збитків.(т.1, арк.справи 135-136).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницької області від 25.03. 2016р. у даній справі та прийняти нове, яким в позов задоволити.(т.1, арк.справи 144-145).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд не-повно з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального пра-ва. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів, якими підтверджуються наявність спірного майна. Крім того, безпідставно не прийняв до уваги докази Позивача, якими підтверджено факт викрадення майна, переданого на зберігання.(т.1, арк.справи 145).

Ухвалою від 18.04.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд призначе-но на 11.05.2016р.(т.1, арк.справи 142).

Напередодні судового засідання 10.05.2016р. на електронну адресу суду та у день судового засідання 11.05.2016р. через канцелярію апеляційного суду Позивач подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив про наявність іншої справи №924/1855/15 (розгляд якої апе-ляційним судом призначено на 31.05.2016р.), яка пов’язана із даною справою та просив долучити до матеріалів справи довідки Полонського відділення Шепетівського відділу поліції Головного уп-равління Національної поліції України у Хмельницькій області, які додатково підтверджують по-зовні вимоги та доводи апеляційної скарги.(т.1, арк.справи 164-171, 180-186).

На електронну адресу апеляційного суду Відповідач 11.05.2016р. надіслав відзив на апеля-ційну скаргу, у якому зазначив про неможливість представника прибути у судове засідання та по-відомив про наявність на складі Відповідача майна, переданого Позивачем на зберігання. Крім того зазначив, що жодних листів Позивача не отримував, про будь-які кримінальні провадження щодо ТзОВ «Полонська гірнича компанія» йому не відомо, крім того, у зв’язку зі зверненням в ін-шій справі стягнення на предмет застави – майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» передано Відповідачеві на відповідальне зберігання з правом користування. Також повідомив, що відновив виробництво на Полонському родовищі гранітів, здійснюючи видобуток близько 2 000 м3 сертифі-кованого граніту на добу, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рі-шення суду першої інстанції – без змін.(т.1, арк.справи 173-176).

Ухвалою від 11.05.2016р. розгляд справи відкладено на 02.06.2016р. Крім того, витребува-но у Позивача докази на підтвердження факту зберігання Відповідачем майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат», яким зумовлено укладення договору; належним чином оформлену довідку про балансову вартість переданого на зберігання щебеню; копію звіту про фінансову діяльність підп-риємства за 2015 рік (річний баланс), копію процесуального документа у справі №924/1855/15. В свою чергу, у Відповідача витребувано письмове пояснення залишення без реагування претензій Позивача від жовтня та листопада 2015р. про повернення майна чи його вартості або довідки від-ділення поштового зв’язку про невручення поштових відправлень та причин їх невручення; докази на підтвердження зберігання майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат»; докази наявності ще-беню Позивача на складі станом на жовтень 2015р., докази наявності власного щебеню на складі станом на лютий-березень 2016р.; докази здійснення власного видобутку щебеню (ліцензії, серти-фікати відповідності, складські довідки тощо).(т.1, арк.справи 130-131).

31.05.2016р. через канцелярію апеляційного суду Відповідач подав додаткові пояснення та витребовувані судом документи. Зазначив про неможливість представника прибути у судове засі-дання та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстан-ції – без змін.(т.1, арк.справи 201-251).

Крім того, 01.06.2016р. електронною поштою та у день судового засідання 02.06.2016р. че-рез канцелярію суду від Позивача надійшли: додаткові пояснення по справі, листи щодо кримінал-льного провадження за ст.388 Кримінального кодексу України, довідка Товариства із зазначенням балансової вартості майна та річного обороту за 2015 рік.(т.2, арк.справи 2-14).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 11.05.2016р. та 02.06.2016р. представник Пози-вача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначені на 11.05.2016р. та 02.06. 2016р. судові засідання, проте така неявка не перешкоджає розгляду скарги, позаяк ухвалою у да-ній справі від 11.05.2016р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Полонська гірнича компанія»-зберігач та ТзОВ «Сіріус Інвест»-поклажодавець уклали договір зберігання від 19.08.2015р. №09.08/15-З (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов`язується на умовах, встановлених даним договором, зберігати майно передане йому поклажодавцем і повернути майно у належному ціліс-ному стані на першу вимогу поклажодавця.(т.1, арк.справи 33-35).

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Договору, перелік майна щодо номенклатури та кількості вказується в актах передачі майна на зберігання, які є невід’ємною частиною даного Договору. Зберігач не має права користуватися майном, передавати його у заставу чи користування третім особам.

Відповідно до п.2.3 Договору, поклажодавець має право у будь-який час отримати у зберіга-ча все майно чи його частину.

У відповідності до п.п.3.2, 3.5, 3.7 Договору, зберігач забезпечує належні умови зберігання майна, що не погіршують якість майна. Зберігач зобов’язаний повернути передане на зберігання майно у кількості і в тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання. Зберігач не має права без письмової згоди поклажодавця користуватися майном, переданим на зберігання, а також пере-давати його у користування іншій особі.

Розділом 5 сторони передбачили відповідальність за порушення умов Договору. Так, згідно з п.5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним Договором збе-рігач відшкодовує завдані збитки та спричинену шкоду відповідно до чинного законодавства. Пун-ктом 5.6 Договору сторони передбачили, що за втрату і нестачу майна зберігач відповідає в розмірі балансової вартості майна, якого не вистачає або воно втрачене.

Договір набирає чинності з моменту підписання акта передачі майна на зберігання, який є невід’ємною частиною Договору, і діє до 31.12.2015р. Поклажодавець має право в будь-який час забрати все передане на зберігання майно, а цей договір розірвати достроково, повідомивши про це зберігача за 10 календарних днів у письмовій формі (п.п.7.1, 7.2. Договору).

Договір підписано представниками товариств, скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 35). На момент розгляду справи Договір чинний.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору Позивач передав, а Відповідач прий-няв на відповідальне зберігання щебеневу суміш фракції 5-20 у кількості 1 100 м3 та щебеневу су-міш фракції 20-40 у кількості 50 м3, про що свідчить двосторонній акт передачі майна на зберіган-ня від 19.08.2015р.(т.1, арк.справи 36).

Крім того, матеріали справи містять:

- копію договору купівлі-продажу гірничої маси (граніту) від 15.10.2014р. №15.10/14, ук-ладеного Товариством і ТзОВ «Полонський гірничий кар’єр»; копії видаткової рахунків №8 від 11.11.2014р., №11 від 22.12.2014р., накладної від 22.12.2014р. №56, платіжних доручень від 17.11. 2014р. №54, від 15.12.2014р. №96, від 13.03.2015р. №128, від 09.04.2015р. №139.(т.1, арк.справи 84-88, 104-111);

- копії договору від 29.10.2014р. №499514 на здійснення буровибухових робіт, укладеного Товариством і ДП «Науково-Виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» та специфіка-ції №1 до нього.(т.1, арк.справи 89-95);

- копію виданого Товариству протоколу від 08.12.2014р. №242-74-14С за результатами сер-тифікаційних випробувань щебеню щільного природного із вивержених інтрузивних порід для бу-дівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт суміші фракцій 5-20 мм.(т.1, арк.справи 122-125);

- копію сертифікату відповідності органу з добровільної сертифікації Хмельницького дер-жавного регіонального випробувального центру по сертифікації будівельних матеріалів від 09.12. 2014р. серія БМ№000602 на щебінь фракції 5-20 мм.(т.1, арк.справи 118);

- копію радіаційно-гігієнічного сертифікату Державної установи «Хмельницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 29.01.2014р. №58 (т.1, арк.справи 119);

- копії паспорта радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу від 05.12.2014р. та радіаційного сертифікату №129 від 05.12.2014р.(т.1, арк.справи 120-121);

- копію договору оренди майданчика від 22.10.2014р., за умовами якого ПАТ «Полонський гірничий комбінат»-орендодавець надає, а орендар-ТзОВ «Сіріус Інвест» приймає в строкове плат-не користування майданчик виробничого призначення загальною площею 10 000 м2 для встанов-лення обладнання та переробки гірничої маси в готову продукцію та завантаження її до самоски-дів чи залізничних вагонів, без зміни її цільового призначення, яка знаходиться на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» за адресою: Хмельницька область, м.Полонне, вул.Академіка Ге-расимчука, 190-Б.(т.1, арк.справи 96-99, 100);

- копії адресованих Гірничій компанії листів Товариства: від 28.10.2015р. №38, в якому По-зивач зазначає, що 24.10.2015р. перебуваючи на складі зберігання продукції в м.Полонне по вул. А.Герасимчука, 190-Б директор Товариства виявив, що продукція ТзОВ «Сіріус Інвест» наявна не у повному обсязі. У зв’язку з чим, просить негайно повернути майно у належному цілісному стані на місце зберігання, а у разі його реалізації – відшкодувати вартість щебеневої продукції.(т.1, арк.справи 13); від 06.11.2015р. №39 та від 13.11.2015р. №40, у яких Позивач зазначає, що йому стало відомо про зникнення щебеневої продукції, яка передавалась на зберігання, а тому просить Відповідача пояснити куди поділась щебенева продукція, а у разі її реалізації – відшкодувати вар-тість.(т.1, арк.справи 20-23).

- копію листа Товариства від 18.11.2015р. №41 до Полонського РВ УМВС України в Хмель-ницькій області щодо вчинення підприємством «Полонська гірнича компанія» злочину, передбаче-ного ст.185 Кримінального кодексу України (крадіжка щебеневої продукції).(т.1, арк.справи 64);

- довідки слідчого Полонського відділення Шепетівського відділу поліції ГУ НПУ в Хмель-ницькій області: від 09.12.2015р. №168, з якої вбачається, що заяву генерального директора ТзОВ «Сіріус Інвест» прийнято та приєднано до матеріалів досудового розслідування від 22.09.2015р. за №12015240200000456 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України за фактом незаконних дій керівників ПАТ «Полонський гірничий комбінат» та проводи-ться подальше досудове розслідування.(т.1, арк.справи 65); від 09.12.2015р. №169, у якій зазначе-но, що 26.11.2015р. слідчим в межах кримінального провадження було проведено огляд складу готової продукції ТзОВ «Полонська гірнича компанія», що знаходиться у м.Полонне по вул.Гера-симчука, 190-Б, під час якого встановлено фактичну наявність частково засміченої щебеневої про-дукції фракції 5х20 в кількості 683 тон.(т.1, арк.справи 67); від 25.12.2015р. №673, в якій вказано, що в межах кримінального провадження було проведено огляд складу готової продукції ПАТ «По-лонський гірничий комбінат» (ТзОВ «Полонська гірнича компанія»), який розташований у м.По-лонне по вул.Герасимчука, 190-Б, під час якого було встановлено, що щебенева продукція ТзОВ «Сіріус Інвест» на оглянутій території відсутня, лише наявний її відсів (мучка).(т.1, арк.справи 66).

- довідку Гірничої компанії від 25.03.2016р. №01-25/03 про те, що станом на 25.03.2016р. на складі перебуває в наявності та в цілісному стані майно Позивача, яке було передане на зберігання згідно Договору зберігання №09.08/15-З від 19.08.2015р., а саме: щебінь гранітний фракції 5-20 в кількості 1 100 м3 і щебінь гранітний фракції 20-40 в кількості 50 м3, а також адресований Товарис-тву лист від 16.03.2016р. №01-16/03, яким Відповідач повідомив про готовність до узгодження за-явки і відвантаження майна, що перебуває на зберіганні.(т.1, арк.справи 129-136).

Матеріали справи також містять подані до суду апеляційної інстанції:

- копії чотирьох актів опису та арешту майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат» від 26.06.2015р.(т.1, арк.справи 204-227);

- копії сторінок Книги складського обліку гранітної продукції Гірничої компанії за 2015-2016 роки.(т.1, арк.справи 228-233);

- копії сертифікатів відповідності органу з добровільної сертифікації Хмельницького дер-жавного регіонального випробувального центру по сертифікації будівельних матеріалів серії БМ №000701/16 на щебінь фракції 5-10 мм; серії БМ№000705/16 на щебінь фракції до 5 мм; серії БМ №000704/16 на щебінь фракції 5-20 мм та серії БМ№000703/16 на щебінь фракції 10-20 мм та від-повідні протоколи до них за результатами сертифікаційних випробувань щебеню щільного при-родного із вивержених інтрузивних порід для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій.(т.1, арк. справи 234-237, 238-246);

- копії адресованих Товарству листів Прокуратури стосовно кримінального провадження за ст.388 Кримінального кодексу України.(т.2, арк.справи 11-14);

- довідку Позивача про балансову вартість щебеню та про річний оборот за 2015 рік.(т.2, арк.справи 8).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна, а рішення підлягає зали-шенню без змін, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є відшкодування вартості майна за договором зберігання.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України), суб’-єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподар-ського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 19.08.2015р. з моменту укладення Договору – між сто-ронами виникли відносини зберігання, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначен-ня, яке містить стаття 936 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України), коли одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходя-чи з його умов, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред’явлення поклажодавцем ви-моги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберіган-ня вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.(ст.938 ЦК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що укладений сто-ронами договір є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Тому, в силу ст.949 ЦК України та п.3.4 Договору, факт прийняття Відповідачем майна зу-мовлює виникнення у нього зобов’язання повернути його на вимогу Позивача.

І лише у разі втрати чи нестачі майна зберігач відповідає в розмірі балансової вартості ма-йна, якого не вистачає або воно втрачене.(п.5.6 Договору, ст.950 ЦК України).

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення 321 596 грн. 50 коп. вартості продукції, пере-даної на зберігання Товариство зазначає, що Гірнича компанія її продала.

На підтвердження своїх вимог Позивач надає листи з вимогами повернути майно на місце зберігання та довідки слідчого щодо відсутності спірного майна на складі зберігача.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаєть-ся, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання, строк (термін) виконання яко-го визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Щебеневі суміші фракції 5х20 та фракції 20х40, які передавались Відповідачу на зберіган-ня згідно Договору в силу ст.184 ЦК України, є речами, що визначені родовими ознаками. Колегія суддів вважає правомірним і ствердженим матеріалами справи висновок суду першої інстанції, що 19.08.2015р. при укладенні Договору та підписанні акту передачі майна на зберігання, сторонами не було погоджено місця зберігання належного позивачу майна та не було визначено жодних іден-тифікуючих ознак щебеневої продукції, яка передавалась на зберігання, в тому числі і її якісних показників, способу виробництва, тощо, за допомогою яких дане майно можна було б відокремити з-поміж інших однорідних речей.

Апеляційний суд звертає увагу, що у жодному з трьох адресованих Відповідачеві листів По-зивач не ставить вимоги про передачу (повернення) йому майна, яке перебуває на зберіганні і не уповноважує будь-яку особу на таке прийняття. Натомість в претензії №38 від 28.10.2015р. Пози-вач лише просить повернути майно на місце зберігання, а в разі його реалізації – сплатити кошти. (т.1, арк.справи 13, 20, 23).

Через невідповідність вимогам належності і допустимості (ст.34 ГПК України) колегія суд-дів не приймає до уваги докази, на які посилається Позивач, а саме довідки поліції щодо відсут-ності щебеню за адресою: м.Полонне, вул.А.Герасимчука, 190-Б, з огляду на те, що щебенева про-дукція, як річ матеріального світу, визначена родовими ознаками, тобто має ознаки властиві всім речам того ж виду та вимірюється мірою (розміром відповідної фракції). При цьому, за умови, що ні чинний Договір зберігання, ні акт передачі майна на зберігання не містять адреси зберігання щебеню – висновок слідчого про відсутність на складі готової продукції ПАТ «Полонський гір-ничий комбінат» щебеневої продукції саме ТзОВ «Сиріус Інвест» не є фактом, який вважається встановленим, тому потребує доказування.(т.1, арк.справи 183-185).

Апеляційний суд зауважує на відсутність жодного судового рішення, зокрема вироку у кри-мінальній справі, які б, з підстав ст.35 ГПК України, звільняли Позивача від доказування факту ре-алізації або втрати Відповідачем майна, переданого на зберігання. При цьому, залишення Відпові-дачем без реагування листів Позивача не є визначальною обставиною у даному спорі і не стверд-жує факту втрати переданого на зберігання майна. Натомість, Гірнича компанія заперечує відсут-ність щебеню Товариства і підтверджує вказане доказами, а саме копіями з Книги складського об-ліку гранітної продукції ТзОВ «Полонська гірнича компанія» за 2015-2016 роки, довідкою та пропо-зицією відвантаження майна.(т.1, арк.справи 129, 130, 228-233).

З урахуванням зазначених обставин, правомірними і такими, що стверджуються матеріала-ми справи вважає колегія суддів відхилення судом першої інстанції доводів Позивача про унікаль-ність переданого на зберігання щебня та твердження про місцезнаходження майданчика зберіган-ня згідно договору оренди площадки від 22.10.2014р. та плану площадки, оскільки Гірнича компа-нія не є стороною вказаного договору, а згідно п.п. 1, 7 вказаного договору майданчик виробничого призначення, який розташований на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» за адресою: вул.Академіка Герасимчука, 190-Б, м.Полонне, Хмельницька область – був переданий в оренду для встановлення обладнання по переробці гірничої маси на готову продукцію, завантаження її до са-москидів чи залізничних вагонів, а не для зберігання щебеневої продукції іншими особами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, встановлені договором або законом правові нас-лідки, зокрема відшкодування збитків наступають лише в разі невиконання або порушення зобов’-язання, або неналежного виконання зобов’язання.

Так, відповідно до ст.22 ЦК України та ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських від-носин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення госпо-дарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтере-си якого порушено. Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необ-хідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної пове-дінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З мотивів, викладених вище та враховуючи, що Договір зберігання є чинним, колегія суд-дів дійшла висновку про безпідставність позову, оскільки відповідно до ст.ст. 949, 953 ЦК України не звертався про повернення зі зберігання майна ні до Відповідача, ні до суду. За недоведеності обставин втрати майна, переданого на зберігання – вимога про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання є необґрунтованою.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 32-35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016 року у справі №924/143/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/143/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.