Постанова № 58217180, 31.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 903/165/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 "Волинь-зерно-продукт" на рішення господарського суду Волинської області від 13.04.16 р. у справі № 903/165/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

про стягнення 7 571, 90 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2016 року у справі № 903/165/16 (суддя - Кравчук А.М.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" на користь публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" 7 318 грн. 80 коп. основного боргу та судовий збір в сумі 1 331 грн. 94 коп. Відмовлено у позові на суму 253 грн. 10 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_3 "Волинь-зерно-продукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права. Зазначає, що перевезення в обидва напрямки здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №ВЗП00008209 від 07 серпня 2015 року, в якій вказана маса вантажу 40,660 тонн, а тому визначення вартості перевезення в подвійному розмірі виходячи з маси вантажу 81,320 тонн є неправомірним. Повернення вантажу було здійснене на підставі акта, складеного представниками вантажовідправника. Проте акт не є документом, на підставі якого можуть обліковуватися обсяги надання послуг та виписуватись рахунки. Також зазначає, що акт засвідчений неналежними особами. Вважає, що у позивача були відсутні документально підтверджені підстави для оплати вартості перевезення в подвійному розмірі. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2016 року у справі № 903/165/16 скасувати.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Зернотрейд" двічі здійснило перевезення 40,660 тонн зерна неналежної якості, останній надав ПАТ"Аграрний фонд" рахунок на сплату від 31.08.2015 № 3547 за здійснений комплекс послуг з перевезення 40,660 тонн пшениці з ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на ДП "Луцький КХП №2" та переміщення його з ДП "Луцький КХП №2" та ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на суму 7 318, 80 грн. разом з товарно-транспортною накладною від 07.08.2015 №ВЗП00008209. З посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, та пункт 48 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401, зазначає що посилання відповідача на неналежне документальне оформлення перевезення в подвійному розмірі є безпідставним. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2016 року у справі № 903/165/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014 року між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Волинь-зерно-продукт" укладено договір складського зберігання № 0209/969.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобовязання виникли з договору складського зберігання № 0209/969 від 02.09.2014 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору позивач зобов'язується передати, а відповідач - прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку позивача і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх позивачу або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ. Кількість, якість зерна, що передається на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються відповідачем (а.с. 12-18).

Додатковою угодою № 1 від 30.04.2015 року до договору складського зберігання № 0209/969 від 02.09.2014 року сторони виклали п. 10.1 договору у новій редакції, зокрема, строк зберігання зерна - до 31.12.2015 року (а.с. 19).

Наказом ПАТ "Аграрний фонд" № 75 від 28.05.2015 року "Про здійснення розрахунків за перевезення товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Аграрний фонд" автомобільним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги" затверджено ліміт на витрати за перевезення та експедирування ТМЦ, а саме: на відстань до 35 км. максимальний тариф - 90 грн/тонна (а.с. 70-71).

Згідно відповідей ТОВ "Олександрійська Зернова Компанія", ТОВ "ЗерноТранс", ТОВ "Аграрна Логістика" на пропозицію позивача щодо перевезення зерна тариф на відстань перевезення 3 км. становить 95 грн/тонна, 97 грн/тонна, 93 грн/тонна (а.с. 67-69).

11.02.2015 року між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Зернотрейд" укладено договір про надання послуг № 04-04/15.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 4.2 договору перевізник зобов'язується на підставі дозволів власника надати комплекс послуг із перевезення автомобільним транспортом товаро-матеріальних цінностей у кількості 100 000 тонн, а власник - оплатити вартість наданих послуг, яка вказується в додатковому договорі та акті наданих послуг. Перевезення кожної партії вантажу оформляється окремою додатковою угодою, в якій зазначається вид транспорту, маршрут перевезення, кількість, вид вантажу, вартість перевезення тощо (а.с. 22-25).

04.08.2015 року між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Зернотрейд" укладено додаткову угоду № 68, згідно умов якої перевізник зобов'язується виконати комплекс послуг із перевезення пшениці 3-го класу виробництва/урожаю 2014 року в кількості 300,000 тонн зі складу ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на склад ДП "Луцький КХП №2", розрахункова відстань між складами - 3 км.. Тариф за комплекс послуг із перевезення зернових за 1 тонну складає 90 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ (а.с. 26).

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

13.07.2015 року ПАТ "Аграрний фонд" видало дозвіл-довіреність ТОВ "Волинь-зерно-продукт" № 04/173 на відвантаження пшениці 3-го класу врожаю 2014 року, кількістю 350,000 тонн на адресу ДП "Луцький КХП №2" (а.с. 28).

13.07.2015 року ПАТ "Аграрний фонд" видало дозвіл ТОВ "Зернотрейд" № 04/173 на переміщення пшениці 3-го класу 2014 року в кількості 350,000 тонн на адресу ДП "Луцький КХП №2" для подальшої переробки (а.с. 29).

07.08.2015 року у зв'язку із невідповідністю класу зерно кількістю 40,660 тонн повернуто на ТОВ "Волинь-зерно-продукт", що підтверджується актом повернення від 07.08.2015 року та товаро-транспортною накладною від 07.08.2015 року № ВЗП00008209 (а.с. 30, 32).

Позивачу надано збитків на суму 7 318 грн. 80 коп. за послуги перевезення пшениці в кількості 81,320 тонн, з яких 40,660 тон - перевезення з ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на ДП "Луцький КХП №2", 40,660 тонн - повернення зерна у зв'язку з його невідповідністю, що підтверджується рахунком ТОВ "Зернотрейд" № 3547 від 31.08.2015 року на суму 7 318 грн. 80 коп., платіжним дорученням (а.с. 31, 34).

01.10.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 0201/2467 про сплату 7 318 грн. 80 коп. збитків, завданих витратами на перевезення пшениці, яка не відповідає класу (а.с. 35-38).

Згідно відповіді на вимогу ТОВ "Волинь-зерно-продукт" визнає факт відвантаження зерна кількістю 4,0660 тонн невідповідної якості, проте, вартість витрат із перевезення зерна вважає явно завищеною (а.с. 39).

Статтею 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно зі ст. 22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

В позовній заяві ПАТ "Аграрний фонд" просить стягнути 7 318 грн. 80 коп. збитків, завданих в результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором складського зберігання № 0209/969 від 02.09.2014 року.

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ТОВ "Волинь-зерно-продукт", в порушення умов договору складського зберігання № 0209/969 від 02.09.2014 року, допустило відвантаження зерна невідповідного класу, завдавши ПАТ "Аграрний фонд" збитків, що становлять витрати на перевезення не якісної пшениці.

Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що дії відповідача щодо порушення господарського зобов'язання є неправомірними та стали наслідком понесення позивачем втрат, що відобразились у понесених витратах на перевезення не якісної пшениці в сумі 7 318 грн. 80 коп., а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 7 318 грн. 80 коп. збитків.

Заперечення апелянта про безпідставність нарахування вказаної суми з огляду на те, перевезення в обидва напрямки здійснювалось на підставі однієї товарно-транспортної накладної №ВЗП00008209 від 07 серпня 2015 року, в якій вказана маса вантажу 40,660 тонн, а тому визначення вартості перевезення в подвійному розмірі виходячи з маси вантажу 81,320 тонн є неправомірним, судом до уваги не приймається.

Як вбачається з додаткової угоди № 68 від 04.08.2015 р. до договору про надання послуг від 11.02.2015 р. № 04-04/15, укладеної між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Зернотрейд", перевізник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс послуг з перевезення пшениці 3 класу урожаю 2014 р. в кількості 300,000 тонн зі складу ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на склад ДП "Луцький КХП № 2". Розрахункова відстань між складає 3 км. Вартість перевезення 1 тонни складає 90,00 грн.

Таким чином сторонами угоди було погоджено розрахункову відстань саме 3 км., а не 35 як стверджує відповідач. Відтак, здійснивши з вини відповідача перевезення зерна невідповідного класу без передачі останнього вантажоотримувачу, перевізник здійснив фактично подвійне перевезення, а саме - 40,660 тонн на відстань 3 км. до складу Луцького КХП та 40,660 тонн на відстань 3 км. в повернення на склад ТОВ "Волинь-зерно-продукт".

Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції вірно відзначено, що згідно п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Стягнення з відповідача збитків не вважається грошовим зобов'язанням ні у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, ні у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в сумі 167 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 85 грн. 42 коп. 3% річних не підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 "Волинь-зерно-продукт" №302 від 20.04.2016р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2016 року у справі № 903/165/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.