Постанова № 58217032, 06.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа № 917/307/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 23.05.2016р.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1398 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 р. у справі № 917/307/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - Прилад", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 37346,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - Прилад" 37328,39 грн. за Договором поставки товару № 0084-СН від 29.01.2014 року, із яких: основний борг - 23040,00 грн., пеня - 710,14 грн., 3% річних - 1024,50 грн. та 12553,75 грн. - інфляційні нарахування, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн. Відмовлено в частині стягнення пені в сумі 15,78 грн. та 3% річних в сумі 1,90 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. по справі № 917/307/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що він прийняв від позивача товар з метою виконання своїх зобовязань, але попередив позивача про при тримання в оплаті за товар згідно договору № 0084-СН від 29.01.2014р. до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару.

В судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю Еталон-Прилад та Публічним акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод було укладено договір поставки товару №0084-СН, згідно з п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупцю (відповідач) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією. За Специфікацією №1, що визначена в п. 1.4. договору, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві цифровий вимірювач температури СТАН, з метрологічною атестацією вартістю 23040,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3840,00 грн. (товар).

У відповідності до наданої позивачем видаткової накладної №РН-0000602 від 09.07.2014 р., яка містить підписи уповноважених представників сторін, постачальник виконав свої зобов'язання в повному обсязі і в строк, а саме, товар було отримано представником покупця ОСОБА_2 на підставі довіреності №0000000820 від 07.07.2014 р.

В п. 6.1. договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, оплати за поставлений товар по вказаній видатковій накладній не здійснив, тому, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 23040,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23040,00 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України також передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором поставки №0084-СН від 29.01.2014р., поставивши відповідачеві товар за вказаною вище видатковою накладною на суму 23040,00 грн. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставки №0084-СН від 29.01.2014р., та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого за вказаною вище видатковою накладною товару у визначені спірним договором строки, заборгованість останнього в сумі 23040,00 грн. відповідачем не сплачена, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23040,00 грн. основного боргу підтверджені документально та підлягають задоволенню.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки.

Судова колегія не погоджується з такими посилання відповідача та вважає їх безпідставними, зважаючи на наступне.

Розділом 4 договору передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів звертання відповідача до позивача з повідомленням про відсутність документів, що підтверджують якість товару з встановленням розумного строку для їх передання, а також, не надано доказів повернення товару позивачу, доказів відмови від договору. Крім того, договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються 30 календарних днів з дати поставки.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна № РН-0000602 від 09.07.2014р. відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. № 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

До того ж, як правильно звернув увагу суд першої інстанції на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права, в якому зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковою накладною, яка є документом первинного бухгалтерського обліку, тому твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 725,92 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 10.6 договору поставки № 0084-СН від 29.01.2014 р. сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіряючи розрахунок позивача в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 725,92 грн. пені, судова колегія зазначає, що при нарахуванні пені за порушення строку оплати позивач неправильно зазначив граничну дату оплати - 07.08.2014р., що суперечить п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., в якій вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений розмір пені підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до видаткової накладної №РН-0000602 від 09.07.2014 р. товар було поставлено 09.07.2014р., а розрахунки за товар за договором здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки, тобто, остаточною датою здійснення розрахунків є 08.08.2014 р., а початком строку нарахування пені є 09.08.2014р., тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 09.08.2014 року по 22.09.2014 рік є обґрунтованими в сумі 710,14 грн., решта позовних вимог про стягнення пені в розмірі 15,78 грн. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1026,40 грн. та 12553,75 грн. інфляційних нарахувань, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1024,50 за період з 09.08.2014р. по 25.02.2016р., а в іншій частині відмовив за безпідставністю, оскільки позивачем здійснено неправильно розрахунок 3% річних починаючи з 08.08.2014 р., тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється розрахунок 3% річних. Позивачем правомірно нараховано 12553,75 грн. інфляційних за період вересень 2014р. - січень 2016р.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 р. у справі № 917/307/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 р. у справі № 917/307/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 р. у справі № 917/307/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.