Постанова № 58216687, 06.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2016 справа №908/284/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 представник за довіреністю №б/н від 28.12.15р. ОСОБА_6 представник за довіреністю №27/4-16 від 27.04.16р. розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства ДЕФЕНС, м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від29.03.2016р.у справі№908/284/16 (суддя Немченко О.І.)за позовомПриватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ, с. Рівне, Красноармійський район, Донецька областьдо відповідачаПриватного підприємства ДЕФЕНС, м. Запоріжжяпрозобовязання здійснити поставку товару та стягнення 1 103 570 грн. 60 коп. штрафу

ВСТАНОВИВ:

У 2016 році Приватне акціонерне товариство АПК ІНВЕСТ, с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства ДЕФЕНС, м. Запоріжжя про зобовязання здійснити поставку товару та стягнення 1 103 570 грн. 60 коп. штрафу( а.с. 3).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2016р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ, с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область до Приватного підприємства ДЕФЕНС, м. Запоріжжя задоволено. Зобовязано Приватне підприємство ДЕФЕНС, м. Запоріжжя здійснити на користь Приватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ с. Рівне, Красноармійський район, Донецька поставку товару за договором поставки №606 КЗ від 05.03.2015 р. на узгоджених у додатках до договору умовах (окрім строків поставки), а саме: ячменю 3 класу у кількості 121,98 тони на узгоджених в додатку №9 від 23.10.2015 р. до договору умовах, ячменю у кількості 169,06 тони на узгоджених в додатку №10 від 29.10.2015 р. до договору умовах, кукурудзи 3 класу у кількості 200,00 тон на узгоджених в додатку №11 від 29.10.2015 р. до договору умовах(а.с. 116).

Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог підтверджених документально.

Стягнуто з Приватного підприємства ДЕФЕНС , м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область неустойку за порушення строків поставки товару в сумі 1 103 570,60 грн. та 17 931,56 грн. судового збору.

Приватне підприємство ДЕФЕНС, м. Запоріжжя звернулось із апеляційною скаргою №б/н від 13.04.2016р., в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року по справі №908/284/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область у повному обсязі(а.с. 130-140).

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.

Так, апелянт вважає, що господарський суд Запорізької області при винесені оскаржуваного рішення надав правової оцінки тільки специфікаціям №№9, 10,11, жодним чином не звернувши уваги на визначальну обставину у даному спорі, таку як факт існування заборгованості Приватного акціонерного товариства АПК ІНВЕСТ с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область перед Приватним підприємством ДЕФЕНС, м. Запоріжжя за поставлені ним товари за специфікаціями, що передували підписанню Додатків №№9,10 та 11. Дійсне свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду Запорізької області обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги Приватного підприємства ДЕФЕНС, м. Запоріжжя та просив суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016р. без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016р. по справі №908/284/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству АПК ІНВЕСТ с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/284/16 , та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством Дефенс, м. Запоріжжя (постачальником) та Приватним акціонерним товариством АПК ІНВЕСТ, с. Рівне, Красноармійський район, Донецька область (покупцем) було укладено договір поставки № 606 КЗ (надалі - договір) (а.с. 10).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобовязується в порядку, на умовах і в строки, передбачені даним договором поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобовязується прийняти і оплатити сою, зернові, а також дозволені до застосування і зареєстровані в Україні компоненти для комбікормів, що іменуються в подальшому товар в кількості, за якістю та цінами, зазначеними у відповідних додатках до договору - Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобовязується поставити товар за даним договором у строк, визначений у відповідності до специфікації.

Згідно з п. 4.1.1 договору, постачальник зобовязується передати покупцю товар, в строки, обумовлені у даному договорі та зазначені у відповідних специфікаціях.

На підставі укладених між сторонами додатків-специфікацій до договору, ПП ДЕФЕНС зобов'язалось поставити наступний товар:

-за додатком № 9 від 23.10.2015р. - ячмінь 3 класу у кількості 300,00 тон за ціною 3250,00 грн. за тону на загальну суму 975000,00 грн. без ПДВ у строк до 29.10.2015р.;

-за додатком № 10 від 29.10.2015р. - ячмінь у кількості 200,00 тон за ціною 3400,00 грн. за тону, на загальну суму 680000,00 грн. без ПДВ у строк до 03.11.2015р.;

-за додатком № 11 від 29.10.2015р. - кукурудзу 3 класу у кількості 200,00 тон за ціною 3150,00 грн. за тону, на загальну суму 630000,00 грн. без ПДВ у строк до 03.11.2015р.

Відповідач на виконання укладених між сторонами додатків-специфікацій до договору поставив за додатком № 9 до договору ПП ДЕФЕНС поставило ячмінь 3 класу у кількості 178,02 тони на суму 578565,00 грн. без ПДВ за видатковими накладними №№РН-0000387 від 04.11.2015р., РН-0000393 від 11.11.2015р., РН-0000394 від 12.11.2015р., РН-0000395 від 14.11.2015р. За додатком № 10 до договору ПП ДЕФЕНС поставило ячмінь у кількості 30,940 тони на суму 105196,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000379 від 30.10.2015р. За додатком № 11 до договору товар, станом на дату подання позову, не був поставлений взагалі.

Позивач, ПрАТ АПК-ІНВЕСТ 18.11.2015 р. платіжним дорученням №17738 частково сплатив вартість поставленого по додаткам № 9 та № 10 до договору товарів на суму 131 975,70 грн.

Загалом, по додаткам № 9, № 10 до договору ПП ДЕФЕНС поставило товар на суму 683 761,00 грн.

Таким чином, відповідачем допущено недопоставку товару

-за додатком № 9 до договору - ячмінь 3 класу у кількості 121,98 тони на суму 396435,00 грн. без ПДВ;

-за додатком № 10 до договору - ячмінь у кількості 169,06 тони на суму 574804,00 грн. без ПДВ;

-за додатком № 11 до договору - кукурудзу 3 класу у кількості 200,00 тон на суму 630000,00 грн. без ПДВ.

Загальна вартість непоставленого товару за договором поставки № 606 КЗ від 05.03.2015 р. становить 1 601 239,00 грн.

У звязку з допущенням порушення виконання зобовязання 21.12.2015р. на адресу відповідача була направлена претензія №907 з вимогою виконання зобов'язання з поставки товару та сплати штрафних санкцій (а.с. 26-28).

У свою чергу, на дату подання позову ПП «ДЕФЕНС» не повідомило ПрАТ АПК-ІНВЕСТ про результат перегляду претензії.

За таких обставин позивач звернувся з позовом до суду про зобовязання здійснити поставку товару та стягнення 1 103 570 грн. 60 коп. штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем умови п. 2.1 договору, п. 6 додатків № 9, № 10 та № 11 до договору щодо поставки товару: ячменю 3 класу у кількості 121,98 тони на узгоджених в додатку №9 від 23.10.2015 р. до договору умовах, ячменю у кількості 169,06 тони на узгоджених в додатку №10 від 29.10.2015 р. до договору умовах, кукурудзи 3 класу у кількості 200,00 тон на узгоджених в додатку №11 від 29.10.2015 р. до договору умовах.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Положеннями ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у строк визначений договором. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. (ст.ст. 662,663, 669 ЦК України).

Зазначені умови узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 2.1 договору, постачальник зобовязується поставити товар за даним договором у строк, визначений у відповідності до специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п. 2.1 договору, п. 6 додатків № 9, № 10 та № 11 до договору (специфікацій), ПП ДЕФЕНС не здійснило поставку товару в узгоджені сторонами договору строки та обсязі. Зокрема, постачальник порушив строк виконання зобов'язань:

1) по додатку № 9 до договору:

-на 6 календарних днів на суму 975000,00 грн.;

-на 13 календарних днів на суму 871130,00 грн.;

-на 14 календарних днів на суму 595920,00 грн.;

-на 16 календарних днів на суму 496665,00 грн.;

-на 77 календарних днів на суму 396435,00 грн.

2) по додатку № 10 до договору - на 72 календарних днів на суму 574804,00 грн.;

3) по додатку № 11 до договору - на 72 календарних днів на суму 630000,00 грн.

Відповідач не надав доказів до матеріалів справи відповідно до ст.ст. 33,36 Господарського процесуального кодексу України, поставки спірного товару.

У відзиві на позов відповідач вказує, що в порушення умов договору та специфікацій позивач до теперішнього часу не здійснив розрахунок за поставлений відповідачем товар на суму 551 785,30 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на товар, тому відповідач на підставі п. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України зупинив передання іншого товару до повної оплати всього раніше переданого товару. Зауважує, що договором не передбачено обовязку продавця щодо продовження постачання товару у разі несплати попередніх партій товару.

У той же час, позивач вказує, що несплачена ним сума вартості товару в розмірі 551 785,30 грн. була притримана ним на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України з метою забезпечення виконання відповідачем зобовязань з поставки товару.

Суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, встановлено, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, для застосування до спірних правовідносин норм частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України необхідно встановити правомірність дій відповідача по зупиненню передання товару, яка повязується з виконанням відповідачем власних зобовязань щодо поставки товару, а позивачем зобовязань щодо оплати товару.

В даному випадку за додатком № 9 від 23.10.2015р. відповідач повинен був поставити товар до 29.10.2015р.; за додатками № 10 від 29.10.2015р. та № 11 від 29.10.2015р. - до 03.11.2015р., а оплата товару за умовами цих додатків здійснюється після поставки товару. Зокрема, за умовами додатку №9 від 23.10.2015 р. оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів на поставлені партії товару, за додатками № 10 та № 11 від 29.10.2015р. протягом 3 банківських днів з дати надходження продукції.

Таким чином, на відповідача покладається обовязок поставити товар у встановлені строки, а позивач вже має оплатити поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобовязань, а саме прострочення строків поставки товару позивачу до 29.10.2015 р. та до 03.11.2015 р., за спірними специфікаціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо прострочення позивачем оплати вже поставленого товару, не спростовують факту прострочення відповідачем поставки товару відповідно до встановлених договором та специфікаціями умов. Відповідач не позбавлений права звернення до суду за захистом своїх прав, у разі, якщо позивачем прострочено оплату поставленого товару.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України , колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що вимоги про зобовязання відповідача поставити зазначений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.ст.216 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штраф має одноразовий характер та вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від суми не поставленого товару за відповідною специфікацією за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків поставки позивач розрахував штрафні санкції станом на 14.01.2016р. в розмірі 7 536 779,65 грн.

Враховуючи, що сума штрафу в декілька разів перевищує вартість товару за невиконаним відповідачем обов'язку з його поставки, та може призвести до неплатоспроможності ПП ДЕФЕНС, з урахуванням притриманої суми платежу, яку позивач повинен був сплатити на користь ПП ДЕФЕНС у розмірі 551 785,30 грн., ПрАТ АПК-ІНВЕСТ зменшило розмір штрафної санкції та заявило до стягнення з відповідача штрафну санкцію (неустойку) в сумі 1 103 570,60 грн.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1 103 570,60 грн.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року у справі №908/284/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДЕФЕНС», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року у справі 908/284/16 залишити без задоволення, а рішення без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_2

Надруковано 5 прим:

1 у справу;

1 позивачу;

1-відповідачу;

1 ДАГС;

1 ГСЗО