Постанова № 58216490, 08.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.06.2016 справа № 913/176/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М., Бойченко К.І., Скакун О.А.за участю представників сторін: від позивача:Дядько Г.П. - за довіреністю Глушков Г.В. - за довіреністювід відповідача 1: від відповідача 2:Не з'явився Не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київна рішення господарського судуЛуганської області від30.03.2016 року по справі№ 913/176/16 (суддя: Палей О.С.)за позовомКомунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ, Луганська областьдо відповідача 1: до відповідача 2:Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ, Луганська область Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київпровизнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ, Луганська область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 31/07-15.1 від 31.07.2015 року (далі - «Договір») укладеного між Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ, Луганська область (далі - «Відповідач 1») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, м. Київ (далі - «Відповідач 2»).

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.03.2016 року у справі № 913/176/16 позовні вимоги Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» задоволено в повному обсязі.

Договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 31/07-15.1 від 31.07.2015 року визнано недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2016 року у справі № 913/176/16 та припинити провадження у справі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, апелянт зауважує на помилковість ототожнення місцевим судом підстав позову з наявністю виконавчого провадження та невиконання останнього Відповідачем, що призвело, в свою чергу, до дослідження судом документів, які не стосуються предмету означеної справи, а отже і висновок про недоведеність Позивачем своїм вимог не відповідає загальним обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року розгляд справи було призначено на 18.05.2016 року.

18.05.2016 року, в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача 2, розгляд справи було відкладено на 08.06.2016 року.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники Позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2016 року у справі № 913/176/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Відповідача 1 в судове засідання не з'явився, поважність причин не явки суду не повідомив.

Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте 08.06.16 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надійшло клопотання № б/н від 07.06.2016 року, в якому апелянт просить розглянути справу без його участі.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 1 та Відповідача 2.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на дату введення ліквідаційної процедури Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», на балансі банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» - позивача по справі на загальну суму 2' 015' 069,37 грн., яка була включена призначеним судом ліквідатором Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» Віскуновим О.В. до складу ліквідаційної маси банкрута.

Дебіторська заборгованість (право вимоги) виникла із договірних відносин, а саме за договорами:

- купівлі теплової енергії від 01.11.2006 року № 0111/06ТН. Наявність дебіторської заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 05.02.2008 року по справі №1/9;

- купівлі теплової енергії від 15.10.2007 року № 0111/07ТН. Наявність дебіторської заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 20.03.2008 року по справі №7/47;

- купівлі теплової енергії від 15.10.2007 року № 0111. Наявність дебіторської заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2008 року по справі №6/86;

- купівлі теплової енергії від 15.10.2008 року № 01-11/08ТН. Наявність дебіторської заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2011 року по справі №1/35/2011.

04.06.2015 року на офіційних сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України було оприлюднене оголошення про проведення Товарною Біржою «Електронні торги України» в особі Філії Товарної біржі «Електронні торги України» в місті Луганськ другого повторного аукціону з продажу майна банкрута - Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

До продажу був виставлений Лот № 200727, початковою вартістю 1'289' 644,40 грн., із можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні, а саме: характеристика майна - дебіторська заборгованість, тип майна: право вимоги, дебіторська заборгованість Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (м. Лисичанськ, вул. Баумана, 17, код 101321) на користь Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» (код 00131067, Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Енергетиків, 98) у сумі 2' 015' 069,37 грн.

За результатами відкритих електронних торгів, проведених Товарною Біржею «ЕЛЕКТРОННІ ТОРГИ УКРАЇНИ», за якими Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 була визначена переможцем торгів за лотом № 200727, був укладений Договір відступлення права вимоги.

Згідно протоколу аукціонних торгів №200727 від 28.07.2015 року ціна запропонована переможцем аукціону склала 12' 896,84 грн.

31.07.2015 року між Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль» (далі - «Продавець») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - «Покупець») було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 31/07-15.1.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що метою Договору є оформлення результатів продажу на аукціоні відповідно до протоколу № 200727 від 28.07.2015 року про проведення аукціону, права вимоги Продавця, дійсної дебіторської заборгованості третьої особи перед продавцем, що виражається в національній валюті України.

Згідно п. 2.1. Договору продавець зобов'язується продати (відступити), а Покупець купити право вимоги за ціною, визначеною за результатами проведених відкритих електронних торгів, проведених ТБ «Електронні торги України» визначене як лот № 200727. Право вимоги складається з дебіторської заборгованості боржника Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (м. Лисичанськ, вул. Баумана, 17, код 13401321) на загальну суму 2' 015' 069,37 грн.

Право вимоги переходить до Покупця з моменту повної оплати його вартості (п. 2.3. Договору).

Ухвалюючи спірне рішення господарський суд зазначив, що право вимоги передано відповідачу 2 на виконання рішень господарського суду Луганської області: від 05.02.2008 року по справі №1/9, від 20.03.2008 року по справі №7/47, від 26.05.2008 року по справі № 6/86 та від 14.04.2011 року по справі №1/35/2011. Відтак, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, і аж ніяк не спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Втім, приймаючи спірне рішення, місцевий господарський суд не врахував обґрунтованих заперечень Відповідача 1 стосовно необхідності застосування у спірних правовідношеннях перш за все приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у контексті приписів п.п. ст. 12 ГПК України.

За приписами статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (ч. 1, ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно ч. 1, ст. 74 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», придбана на аукціоні рухома річ, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2014 у справі № 908/1689/13, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Пунктами 2, 7, ч. 1, ст. 12 ГПК встановлено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9, ст. 16 ГПК (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п.1, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

У даному випадку предметом судового розгляду був спір стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 31/07-15.1 від 31.07.2015 року, укладеного за результатами відкритих електронних торгів в процедурі банкрутства Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль». У зв'язку з чим такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд України у своїй постанові № 3-304гс16 від 13.04.2016 року.

Виходячи із системного аналізу положень Закону про банкротство та ГПК України, такий спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.

У контексті висновків зазначеного рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, місцевий господарський суд, який розглянув цю справу в порядку позовного провадження, у даному випадку не може вважатися тим судом, що мав вирішити спірні вимоги по суті. Згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин провадження у справі 913/176/16 було порушено безпідставно Відтак, судове рішення у цій справі підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норми процесуального права, а провадження у даній справі - припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на рахунок Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1 ч.1 ст. 80, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київ - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2016 року у справі № 913/176/16 скасувати.

Провадження у справі № 913/176/16 припинити.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ, Луганська область (ЄДРПОУ 13401321) 1' 515,80 грн. на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Головуючий суддя: В.М.Татенко

Судді: К.І. Бойченко

О.А. Скакун

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу 1;

1 - відповідачу 2;

1 - до справи;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС.