Постанова № 58216443, 07.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 року Справа № 904/8934/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 19.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 25/03 від 25.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність № 02/03д від 02.03.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 року у справі № 904/8934/14

за позовом Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.04.2016 року по 07.06.2016 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 року (головуючий суддя Крижний О.М., судді Ліпинський О.В., Мартинюк С.В.) позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави) за договором застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, індекс ЕС2АJN, м. Лондон, пл. Іксчейндж, буд.1; адреса для листування: Україна, 01133, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 16, Постійне представництво ЄБРР в Україні), як заставодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (52002, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Зелена, буд. 6; адреса для листування: 51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, буд. 19, ідентифікаційний код 33442626), як заставодавцем, шляхом передачі у власність Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, індекс ЕС2АJN, м. Лондон, пл. Іксчейндж, буд.1; адреса для листування: Україна, 01133, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 16, Постійне представництво ЄБРР в Україні) 2387 вантажних залізничних вагонів загальною вартістю 43730000 доларів США в рахунок часткового виконання забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором від 23.09.2011 року (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між Європейським банком реконструкції та розвитку та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", у сумі 73551249,85 доларів США. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" на користь Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) 73080 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Європейський банк реконструкції та розвитку у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (позичальник) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) укладено кредитний договір (номер операції 41567).

Відповідно до п.3.01 договору з урахуванням та на умовах цього договору ЄБРР погоджується надати позичальнику кредит на суму, яка не перевищуватиме 150 000 000 доларів США, яка складається з:

- траншу І в розмірі, що не перевищує 90 000 000 доларів США та складається з: кредиту А за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США, та кредиту В за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США;

- за умови надання повідомлення про доступність траншу ІІ, траншу ІІ в розмірі, що не перевищує 60 000 000 доларів США, та складається з кредиту А за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30 000 000 доларів США, та кредиту В за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30000000 доларів США.

Відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування отриманим кредитом, повністю повернути його у передбачений кредитним договором термін та виконувати інші передбачені кредитним договором обов'язки (пункти 3.05, 3.06, 3,07 договору).

Кредитний договір залишатиметься в силі до дати закінчення відповідно до договору зобов'язання ЄБРР стосовно здійснення вибірок за цим договором, або якщо це відбудеться пізніше, доти, доки всі грошові кошти, що належать до сплати за цим договором, не будуть виплачені у повному обсязі згідно з його положеннями (п.9.01 договору).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що відповідно до отриманих від відповідача заявок на вибірку кредитних коштів та траншем І позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти в загальній сумі 90000000 доларів США. Кредитні кошти за траншем ІІ відповідачеві не надавались.

15.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про існування простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 351244 доларів США 83 центи, непогашеної основної суми кредиту 70209249 доларів США та вимагав негайно їх погасити. Докази направлення та отримання вказаного листа містяться у матеріалах справи (т.2, а.с. 246-250; т.3, а.с.1-3).

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В остаточній заяві про зміну розміру позовних вимог, поданої до суду 04.02.2016 року, банк зазначив, що заборгованість відповідача за кредитним договором складає 73551249 доларів США 85 центів, що, згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату подання заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.2015 року, становило НОМЕР_1 гривень, в тому числі 70209249 доларів США основна сума боргу, 351244 долари США 83 центи відсотки за користування кредитними коштами та 2990756 доларів США 2 центи відсотки за невиконання зобовязань.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2011 року (із змінами та доповненнями) в частині повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом.

У відповідності з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення кредитного договору та обставини справи строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.

За розрахунком, здійсненим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 73551249 доларів США 85 центів, з яких сума основного боргу - 70209249 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами - 351244 долари США 83 центи, відсотки за невиконання зобовязань - 2990756 доларів США 2 центи.

Відповідач погоджується із розрахунком позивача, про що зазначає у своїх письмових поясненнях.

Наявність саме такої заборгованості станом на 04.03.2015 року підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами 01.03.2016 року (т.14, а.с. 238-241).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, cуд вважає цей розрахунок правильним і обґрунтованим.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

21.10.2011 року між Європейським банком реконструкції та розвитку (заставодержатель) і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до п.1.1 якого для забезпечення повного та своєчасного виконання заставодавцем його платіжних зобов'язань за кредитним договором, а також за будь-якими іншими договорами, укладеними між заставодержателем та заставодавцем, зі змінами та доповненнями, які можуть час від часу вноситись до таких договорів впродовж строку їх дії, заставодавець цим надає заставодержателю в заставу з найвищим пріоритетом предмет застави, визначений у статті 3.

Пунктом 2.1 договору застави передбачено, що цей договір та застава, створена за цим договором, забезпечують всі поточні та майбутні вимоги заставодержателя щодо виконання заставодавцем всіх його поточних та майбутніх платіжних зобов'язань за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування, зі змінами та доповненнями, які можуть час від часу вноситись впродовж строку їх дії включаючи без обмеження:

- погашення на користь заставодержателя основного боргу за кредитним договором в сумі 150 000 000 доларів США;

- сплату на користь заставодержателя процентів, включаючи проценти, нараховані на прострочені платежі. За ставками, вказаними в кредитному договорі та будь-яких інших договорах фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх комісійних та інших платежів, визначених кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх штрафних санкцій, які зараз або в майбутньому підлягають або підлягатимуть до сплати на користь заставодержателя відповідно до кредитного договору та будь-яких інших договорів фінансування; сплату будь-яких витрат та видатків, понесених заставодержателем за цим договором.

Терміном виконання забезпечених зобов'язань є 28.03.2019 року, але за умови, що термін виконання може бути продовжений чи скорочений відповідно до кредитного договору або будь-яких інших договорів фінансування. Вищезазначене у жодному разі не порушує чинності та/або можливості звернення стягнення на предмет застави за цією заставою, яка незважаючи на будь-що, залишається повністю чинною та дійсною до дати надання заставодержателем заставодавцю письмового підтвердження про повне виконання всіх платіжних зобов'язань заставодавця за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування (п.2.2 договору застави).

У пункті 2.3 договору застави сторони домовились, що максимальна сума забезпечених зобов'язань становить 300 000 000 доларів США.

Предметом застави за цим договором є вантажні залізничні вагони (далі рухоме майно), зазначені у додатку №1, а також інші залізничні вагони, які будуть придбані заставодавцем та стануть його власністю після дати набрання чинності на виконання проекту (п.3.1 договору).

Сторони погоджуються, що вартість рухомого майна на дату набрання чинності складає 68 737 461 доларів США, що за офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ на дату набрання чинності цього договору, становить 548229367 грн. 70 коп. Сторони погоджуються, що забезпечені зобов'язання погашаються як встановлено у статті 7.8 договору (п. 3.2 договору застави).

Сторонами підписано додаток №1 до договору застави, відповідно до якого у заставу передано: частина А перелік обкотишовозів у кількості 522 шт.; частина В - перелік піввагонів у кількості 554 шт.

Додатковою угодою від 06.03.2012 року №1 сторони доповнили предмет застави частиною С перелік нового рухомого майна у кількості 509 шт. (додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору застави). Додатковою угодою від 08.05.2012 року №2 предмет застави доповнено частиною D перелік нового рухомого майна у кількості 353 шт. Додатковою угодою від 16.07.2012 року №3 предмет застави доповнено частиною Е перелік нового рухомого майна у кількості 230 шт.

Всього у додаткових угодах сторонами визначено 2 167 вагонів.

Решту 220 вагонів відповідач придбав після укладення договору застави, право власності на них підтверджується:

- договором поставки товару від 03.04.2012 року №01д-06/12, специфікацією до нього та актом приймання-передачі від 24.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 8 вагонів;

- договором поставки від 08.10.2010 року №104м/2010 з урахуванням додаткової угоди до нього від 01.11.2011 року №7, специфікацією до нього та актом приймання-передачі від 12.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 21.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 40 вагонів; актом приймання-передачі від 13.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 25 вагонів; актом приймання-передачі від 17.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 24.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 26.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 14 вагонів; актом приймання-передачі від 12.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 15 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 26.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 10 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 6 вагонів; актом приймання-передачі від 30.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 4 вагони; актом приймання-передачі від 01.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 2 вагони; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 22 вагони; актом приймання-передачі від 08.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 5 вагонів; актом приймання-передачі від 12.09.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 18 вагонів; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 05.10.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 1 вагон; актом приймання-передачі від 26.09.2012 року, відповідно до якого відповідачем прийнято у власність 13 вагонів.

Згідно довідки філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" публічного акціонерного товариства "Придніпровська залізниця" від 16.02.2016 року №36/148 за товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів зареєстровано 2387 вантажних вагонів з восьмизначними номерами та надано перелік цих вагонів.

У матеріалах справи також містяться технічні паспорти вагонів, які виготовлені ПАТ "Дизельний завод" на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" відповідно до договорів поставки.

Таким чином відповідачеві на праві власності належать 2387 вантажних вагонів із восьмизначними номерами.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" унормовано, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

В силу статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У п.7.1 , 7.2, 7.3, 7.4, та 7.5 договору застави сторонами визначено порядок звернення на предмет застави у позасудовому порядку. Однак, у п.7.6 договору застави вказано, що жодне положення в цьому договорі не обмежує право заставодержателя використовувати для здійснення та/або примусової реалізації прав заставодержателя будь-які та усі такі інші права, засоби судового захисту та процедури, дозволені чинним законодавством, але прямо не передбачені в цьому договорі.

Отже, позивач при зверненні стягнення на предмет застави обрав для себе спосіб, передбачений п.7.6 договору застави, та звернувся до суду для захисту своїх прав.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.03.2015 року №46530719 Європейський банк реконструкції та розвитку є єдиним обтяжувачем заставленого майна.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями) не відповідає Закону України "Про заставу", у відповідності із статтями 20 та 21 якого звернення стягнення на залізничні вагони може відбуватись виключно через публічні торги (аукціон).

З таким твердженням суд апеляційної інстанції не погоджується виходячи з такого.

Пунктом 4 частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

У відповідності із п.1 ч.1 ст. 26 названого Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом. Саме цей спосіб був обраний позивачем.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" вказує на те, що вимога позивача про зарахування вартості вагонів в погашення боргу за ліквідаційною вартістю, яка є значно нижчою від оціночної, зазначеної у договорі застави, не передбачена законодавством України та суттєво порушує інтереси відповідача.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 3.2 договору застави рухомого майна від 21.10.2011 року (з наступними змінами та доповненнями) станом на 21.10.2011 року (дата укладення договору застави вагонів) погоджена позивачем та відповідачем вартість вагонів становила 68737461 доларів США (548229367 грн. 70 коп.). Водночас у цьому ж пункті сторони дійшли згоди про те, що вартість вагонів на момент звернення стягнення на них підлягає визначенню відповідно до положень пункту 7.8 договору застави (т.3, а.с.16).

Відповідно п. 7.8 договору застави сторони погоджуються, що після примусового виконання прав заставодержателя стосовно предмета застави згідно з порядком, визначеним вище у цій статті 7, забезпечені зобовязання вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі: (і) вартості предмета застави чи його частини, придбаного заставодержателем у власність в результаті примусового виконання відповідно до статті 7.4.1 (передача права власності на предмет застави заставодержателю) цього договору, яка визначається за згодою сторін або, за відсутності такої згоди, в останній день строку виконання, - незалежним оцінювачем, призначеним заставодержателем (т.3, а.с. 38).

За даними звіту про оцінку окремих вагонів, що знаходяться у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", від 05.12.2014 року, виконаної товариством з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" станом на 01.08.2014 року, рекомендована ринкова вартість окремих вагонів на дату оцінки становила 650 968 тис. грн., або 54 428 тис. доларів США за обмінним курсом 11,96; рекомендована ліквідаційна вартість становила 523019 тис. грн., або 43730 тис. доларів США за обмінним курсом 11,96 (т.5, а.с. 136-137).

Відповідно звіту про оцінку окремих вагонів, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", виконаного товариством з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" 17.02.2016 року на замовлення позивача, ринкова вартість вагонів станом на 10.02.2016 року становила 664704 тис. грн. або 25 620 тис. доларів США; ліквідаційна вартість становила 524046 тис. грн. або 20 199 тис. доларів США (за обмінним курсом 25, 944535) (т.14, а.с. 150-233).

Станом на 12.02.2016 року ринкова вартість 2387 вагонів, згідно звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро», складала 688250550 грн. або 26386264 дол. США, ліквідаційна вартість складала 537695742 грн. або 20614269 дол. США (за офіційним курсом НБУ 26,083668 грн. за 1 дол. США) (т.9, а.с. 157-207).

Незважаючи на вартість вагонів станом на лютий 2016 року, сторони дійшли згоди щодо збільшення (порівняно з поточною ринковою вартістю) вартості вагонів до 43730 тис. доларів США, на яку зменшується непогашена кредитна заборгованість відповідача перед Європейським банком реконструкції та розвитку. Така згода підтверджується письмовими поясненнями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" від 17.02.2016 року (т.11, а.с.1-3) і письмовими поясненнями позивача від 01.03.2016 року (т. 13, а. с. 163-167).

Таким чином, погоджена сторонами вартість вагонів майже в два рази перевищувала їх поточну ринкову вартість, визначену суб'єктами оціночної діяльності, що повністю відповідало інтересам відповідача та жодним чином їх не порушувало.

З наведених вище підстав колегією суддів відхиляються подані товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" до апеляційного господарського суду клопотання від 31.03.2016 року № 31/03/16 та від 13.05.2016 року № 05/13-16 про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи вантажних залізничних вагонів.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не був належним чином представлений у судовому засіданні 02.03.2016 року, обґрунтовуючи тим, що довіреність, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" ОСОБА_4, на дату проведення судового засідання було скасовано.

Між тим, відповідно доданого товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" до апеляційної скарги опису вкладення до поштового відправлення, до якого було вкладено повідомлення про скасування довіреностей від 02.03.2016 року, останнє було направлено відповідачем на адресу ОСОБА_4 лише 04.03.2016 року (тобто через два дні після судового засідання), що вбачається з поштового штемпеля на згаданому описі (т.17, а.с. 141, 142).

У відповідності з ч. 3 статті 249 Цивільного кодексу України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Докази про те, що ОСОБА_4 знала або могла знати про скасування станом на 02.03.2016 року виданої на неї довіреності, у справі відсутні.

Європейським банком реконструкції та розвитку надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 від 11.04.2016 року про те, що до неї, як представника товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", яка діяла від імені компанії на підставі довіреності від 17.11.2015 року, не надходило жодних повідомлень від будь-яких осіб, в тому числі (але не виключно) від компанії та її посадових осіб, щодо скасування цієї довіреності або будь-якого припинення чи обмеження повноважень за нею, в звязку з чим вона станом на 02.03.2016 року належним чином, на підставі вказаної довіреності, продовжувала належним чином представляти компанію, в тому числі (але не виключно) в судовому засіданні, що відбулось 02.03.2016 року у справі № 904/8934/14, яка розглядалась господарським судом Дніпропетровської області за позовом Європейського банку реконструкції та розвитку до компанії про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (т.17, а.с. 211).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 року у справі № 904/8934/14 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

повний текст постанови виготовлений 09.06.16р.