Рішення № 58216401, 06.06.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р. Справа № 918/323/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс"

до Приватного підприємства фірми "АЛРІ" та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення в сумі 1 047 829 грн. 52 коп. з яких: 964 381 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 83 447 грн. 80 коп. 3 % річних.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1 (дов. № 2 від 12.11.2015 р.);

Від відповідача - 1 : ОСОБА_2 (дов. № 08-12/01 від 05.12.2015 р);

Від відповідача - 2 : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Відповідач - 1) та Приватного підприємства фірми "АЛРІ" (далі - Відповідач - 2) про стягнення в сумі 1 047 829 грн. 52 коп. з яких: 964 381 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 83 447 грн. 80 коп. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 29 квітня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/266/16.

Ухвалою господарського суду від 11 травня 2016 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 23 травня 2016 року.

До канцелярії суду 11 травня 2016 року від представника Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суду збільшити розмір позовних вимог на суму 334 775 грн. 45 коп. та стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в сумі 1 047 829 грн. 52 коп. з яких: 964 381 грн. 72 коп. - інфляційні втрати; 83 447 грн. 80 коп. - 3 % річних. Також, 18 травня 2016 року від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

23 травня 2016 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив б/н від 23.05.2016р. на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що судом порушено правила територіальної підсудності, оскільки строк договору поруки ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" з ППФ "Алрі" закінчився, а сам Договір не забезпечував виконань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перед ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс".

Ухвалою суду від 23 травня 2016 року розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06 червня 2016 року.

06 червня 2016 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява б/н від 06 червня 2016 року про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просить суду: стягнути солідарно з Приватного підприємства фірми "АЛРІ" та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" заборгованість в розмірі 458 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 08 коп. 3 % річних; стягнути з Держаного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" кошти в сумі 1 047 829 грн. 52 коп. що включає в себе 964 381 грн. 72 коп. нарахованої інфляційні втрати та 83 447 грн. 80 коп. 3 % річних за період з 01 квітня 2014 року по 24 лютого 2016 року.

У судовому засіданні 06 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 06 червня 2016 року представник відповідача - 1 заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання, призначене на 06 червня 2016 року, відповідач - 2 не забезпечив явку свого повноваженого представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направ.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06 червня 2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2012 року між ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" (далі - Продавець) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Покупець) було укладено договір № 110912. (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити мелясу бурякову ДСТУ 3696-98 (ГОСТ 30561-98) (далі товар).

Згідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах DAP (доставка до місця) відповідно до Інкотермс 2010.

Оплата товару по даному Договору здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію товару протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його поставки та прийомки на складі Покупця на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 цього Договору у випадку невиконання зобовязань по оплаті товару у розмірі, порядку та строки, передбачені договором, Покупець зобовязується сплатити на користь Продавця пеню у розмірі 0,9 % від суми грошового зобовязання (заборгованості) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2015 року по справі № 918/1317/15 стягнуто з Держаного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заборгованість в розмірі 1 460 836 грн. 80 коп. за період 3 17 березня 2014 року по 27 березня 2014 року.

Вказане рішення законної сили 09 лютого 2016 року згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до якої рішення залишено без змін.

Вказану суму заборгованості Відповідач сплатив 24 лютого 2016 року.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, на підставі вище викладеного, Позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, нараховано Відповідачу 964 381 грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 83 447 грн. 80 коп. 3 % річних за період з 01 квітня 2014 року по 01 квітня 2015 року та за період з 02 квітня 2015 року по 24 лютого 2016 року.

Судом встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних в позовний заяві Позивачем проведено вірно.

Однак, судом встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат в позовній заяві Позивачем допущено помилку, а саме сума інфляційних втрат 669 108 грн. 90 коп. є невірною.

Судом було перераховано заявлені інфляційні втрати, і відповідно до проведених розрахунків, в період з 01 квітня 2014 року по 01 квітня 2015 року розмір Судом було перераховано заявлені інфляційні втрати, і відповідно до проведених розрахунків, в період з 01 квітня 2014 року по 01 квітня 2015 року розмір інфляційних втрат становить 669 063 грн. 25 коп.

Також, судом встановлено, що в заяві про збільшення позовних вимог, при розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних Позивачем допущено помилку, а саме враховано день фактичної сплати 24 лютого 2016 року, тоді як розрахунки слід проводити по 23 лютого 2016 року.

Судом було перераховано заявлені інфляційні втрати та три відсотки річних, і відповідно до проведених розрахунків, в період з 02 квітня 2015 року по 23 лютого 2016 року розмір інфляційних втрат становить 287 784 грн. 85 коп., а трьох відсотків річних - 39 382 грн. 56 коп.

Отже, відповідно до проведених судом розрахунків сума інфляційних втрат становить 956 848 грн. 10 коп., сума 3 % річних становить 83 327 грн. 73 коп., а разом 1 040 175 грн. 83 коп.

Відповідно до ч. 1.9. п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" коштів в сумі 1 040 175 грн. 83 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути солідарно з ППФ "Алрі" та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 458 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 08 коп. 3 % річних.

Судом встановлено, що 11 вересня 2012 року між Приватним підприємством "Алрі" (далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (далі - Кредитор) було укладено договір поруки № 01/12. (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором грошовою сумою в розмірі 5 000 гривень, за виконання Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Боржник) зобовязань, що випливають з договору № 110912 від 11 вересня 2012 року, зокрема щодо зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару.

Пунктом 2 Договору поруки визначено, що у разі порушення Боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно з пунктом 8 Договору поруки, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту протягом 3-х років від дати підписання, але не пізніше припинення поруки.

Договір поруки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих субєктів господарювання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, строк дії договору поруки № 01/12 від 11 вересня 2012 року закінчився 11 вересня 2015 року.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" про солідарне стягнення з ППФ "Алрі" та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 458 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 08 коп. 3 % річних. за договором поруки від 11 вересня 2012 року № 01/12 в частині вимог до ППФ "АЛРІ" задоволенню не підлягають, вказані суми підлягають стягненню з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Суд відхиляє посилання представника Відповідача - 1 на порушення господарським судом правил територіальної підсудності, оскільки відповідно ст. ст. 13, 15, 16 ГПК України, підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду. Підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач предявив вимогу про стягнення заборгованості до трьох відповідачів ППФ "Алрі" (м. Рівне), ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (м. Бровари Київської області) і подав позов за місцем знаходження другого Відповідача до господарського суду Рівненської області згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 15 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 64, 65 ГПК України, суддя на стадії прийняття позовної заяви до провадження у справі вчиняє необхідні процесуальні дії перелік яких у ст. 65 ГПК України не є вичерпним. Однак оцінку обставинам справи по суті позовних вимог суд на цій стадії давати не вправі.

Правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2002 року у справі за позовом ЗАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" до ЗАТ "Футбольний клуб "Волинь" і громадської організації Спортивний клуб "Волинь-1", де, зокрема, зазначено, що на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції суд не вправі зясовувати, чи насправді порушено права та охоронювані законом інтереси позивача зі спору, оскільки це можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства (ст.129 Конституції України) у судовому процесі за результатами розгляду порушеної справи.

Таким чином, господарський суд на стадії прийняття позовної заяви чи підготовки справи до розгляду не міг надавати оцінку договору поруки № 01/12 від 11 вересня 2012 року відповідно до ст. 43 ГПК України в сукупності з іншими обставинами і доказами у справі та визначати наявність чи відсутність підстав для відповідальності ППФ "Алрі", відповідно звільняти його від відповідальності як відповідача у спорі та змінювати підсудність справи, тому позовна заява прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до норм ст.17 ГПК України в будь-якому випадку справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на Відповідача - 2 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 15 602 грн. 63 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-35, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (04114, м. Київ, пров. Макіївський, 1, код ЄДРПОУ 33544190) грошові кошти в сумі 1 040 175 (один мільйон сорок тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 83 коп., з яких 956 848 (дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 83 327 (вісімдесят три тисячі триста двадцять сім) грн. 73 коп. - 3 % річних та 15 602 (п'ятнадцять тисяч шістсот два) грн. 68 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (04114, м. Київ, пров. Макіївський, 1, код ЄДРПОУ 33544190) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. - інфляційних втрат та 30 (тридцять) грн. 08 коп. - 3 % річних.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.06.2016 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (04114, м. Київ, пров. Макіївський, 1);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 19, оф. 530);

4 - відповідачу рекомендованим (07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16).