Рішення № 58216295, 03.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2016 р.Справа № 916/1120/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт (м.Одеса)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія (м. Одеса)

про стягнення 89353,31 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

Від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт (далі ДП „ОПТП), звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія (далі ТОВ „УНСК) про стягнення 108 026,50 грн. заборгованості, з яких 4726,17 грн. 3% річних та 103300,33 грн. інфляційних витрат, вказуючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання за договором від 01.10.2003 р. оренди державного рухомого майна № КД - 4406.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладений між ДП „ОПТП, Державним підприємством „Адміністрація морських портів України та ТОВ „УНСК договір оренди державного рухомого майна № КД - 4406 від 01.10.2003 р., додаткові угоди, невчасне виконання відповідачем грошових зобовязань за вказаним договором, ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України193, 222, 230, 224-226, 229 ГК України та інші обставини.

26.05.2016 р. до господарського суду Одеської області від ДП „ОПТП надійшли уточнення позовних вимог, в яких зменшує позовні вимоги просить суд стягнути з відповідача 89353,31 грн. заборгованості, з яких: 4718,27 грн. 3% річних та 84634,33 грн. інфляційних витрат.

ТОВ „Українська національна стивідорна компанія надало відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхід. № 12636/16 від 20.05.2016 р.), в якому частково визнає позовні вимоги, щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 89320,19 грн., з яких 4685,86 грн. 3% річних та 84634,33 грн. інфляційне збільшення. Просить відстрочити виконання рішення до 31.07.2016 р.

03.06.2016 р. у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2003 р. між ДП „ОПТП (Орендодавець), Державним підприємством „Адміністрація морських портів України та ТОВ „УНСК (Орендар) укладено договір оренди державного рухомого майна № КД 4406 (Договір)

Відповідно до п.3.2 Договору орендна плата за поточний місяць розраховується Орендодавцем до 10-го числа наступного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата за поточний місяць перераховується Орендодавцю після 10-го числа наступного місяця згідно рахунку Орендодавця, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту вручення Орендарю рахунків по сплаті орендного платежу.

Згідно п.5.2 Договору Орендар зобовязується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

У відповідності до п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань згідно з цим Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і Договором.

Орендодавцем Орендарю були виставлені рахунки:

- від 06.09.2013 р. № 251275 на суму 91615,18 грн., який сплачено 03.06.2014 р. (останній день сплати 18.09.2013 р., оскільки рахунок був отриманий 11.09.2013 р.);

- від 07.08.2014 р. № 252494 на суму 83571,55 грн., який сплачено 29.05.2015 р. (останній день сплати 20.08.2014 р., оскільки рахунок був отриманий 13.08.2014 р.);

- від 09.02.2015 р. № 250082 на суму 96051,55 грн., який сплачено 02.06.2015 р. (останній день сплати 20.02.2015 р., оскільки рахунок був отриманий 13.02.2015 р.);

- від 10.03.2015 р. № 250190 на суму 101142,29 грн., який сплачено 24.03.2015 р. (останній день сплати 20.03.2015 р., оскільки рахунок був отриманий 13.03.2015 р.).

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт не вчасного виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором від 01.10.2003р. оренди державного рухомого майна № КД 4406, також часткове визнання боргу відповідачем, та перевіривши здійснений позивачем розрахунок (наявний в матеріалах справи), суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 4718,27 грн. 3% річних та 84634,33 грн. інфляційних витрат.

Стосовно викладеного у відзиві клопотання про відстрочку виконання судового рішення до 31.07.2016 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно із п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 р. № 9: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

В п.7.2 цієї ж постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом... Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з тексту клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія, в обґрунтування необхідності надання відстрочки ним покладено доводи про відсутність достатньої кількості обігових коштів для погашення одразу всієї суми штрафних санкцій. Сплата всієї суми одразу може призвести до невиплати заробітної плати працівникам. В підтвердження скрутного становища надав відомості по рахунках.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач заперечує проти задоволення відповідної заяви.

Вивчивши доводи ТОВ „УНСК стосовно наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення та зясувавши позицію представника ДП „ОПТП, господарський суд вважає можливим надати відстрочку виконання рішення суду у даній справі до 31.07.2016р.

Судові витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.193, 231 Господарського кодексу, ст.ст.33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія про стягнення 89353,31 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська національна стивідорна компанія (65026, м. Одеса, Митна пл.,1, код 31846804) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт (65026, м. Одеса, Митна пл.,1, код 31846804) 4718,27 грн. 3% річних та 84634,33 грн. інфляційних витрат та 1620/одну тисячу шістсот двадцять/грн. 40 коп. судового збору.

3.Відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2016 р. по справі № 916/1120/16 до 31.07.2016 р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 03.06.2016 року.

Повний текст рішення складений 08 червня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков