Рішення № 58216203, 03.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2016 р.Справа № 916/848/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд (м. Київ);

До відповідача: Повного товариства „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (Одеська область, м. Южне);

про стягнення 370 492,96 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі ТОВ "Український лізинговий фонд") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Повного товариства „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (далі ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ), в якій, просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 370 492,96 грн., з яких 273 353,96 грн. - борг по лізингових платежах, 45067,86 грн. пеня, 3047,54 грн. 3% річних, 8020,51 грн. інфляційні, 41003,09 грн. штраф, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 3018-01/07/14-В від 17.07.2014 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 17.07.2014р. між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 3018-01/07/14-В, позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав його умови, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 22.07.2014р.

Також вказує, що відповідач оплатив авансовий платіж та належним чином у відповідності до умов п. 2.6 загальних умов договору в повному обсязі оплачував авансові платежі з урахуванням суми курсової різниці, однак з серпня 2015р. припинив виконувати свої зобовязання по оплаті лізингових платежів, у звязку із чим у останнього виникла заборгованість, яка не була погашена відповідачем добровільно.

ТОВ "Український лізинговий фонд" з урахуванням приписів ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. укладеного з відповідачем договору повідомив останнього про відмову від договору та повернення предмету лізингу.

Позивач зазначає, що ним 21.12.2015р. на підставі п.11.2 договору було вилучено у відповідача предмет лізингу, з огляду на що стверджує, що договір фінансового лізингу є таким, що розірваний з 21.12.2015р.

З урахуванням вказаного, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість по лізингових платежах за період з 22.08.2015р. по 21.12.2015р. у сумі 273353,96 грн., на яку було нараховано пеню, 3 % річних та штраф у розмірі, що заявлений до стягнення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій не заперечуючи проти підстав позову, проте не згоден з розрахунком позивача щодо суми позову та надав детальні розрахунки та пояснення з цього приводу.

03.06.2016 р. у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.07.2014 р. між ТОВ "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець) та ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №3018-01/07/14-В.

Згідно п.1.1 генерального договору фінансового лізінгу Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізигнгу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невідємною частиною генерального договору, а Лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до п.3 договору, предметом лізингу є автомобіль PORSHE Cayenne GTS, 2013р. року випуску, детальний опис згідно специфікації, загальною вартістю 1762595,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 12 вказаного договору, додаток № 1 графік внесення лізингових платежів, додаток № 2- специфікація, є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.2 Договору відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно графіку внесення лізингових платежів з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п.8.4 Договору.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається п. 8.1 договору і може змінюватися відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюється в графіку платежів (додаток № 1 до договору) (п.2.2 Загальних умов).

Згідно п.2.4 Загальних умов, всі чергові лізингові платежі за корзінгу истування певним предметом лізингу Лізингоодержувач зобовязаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до Графіка платежів Договору.

Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (п.2.5 Загальних Умов).

Згідно п. 2.9 Загальних умов договору фінансового лізингу, при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань за договором:

- оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобовязань за договором;

- оплата сум компенсацій витрат, понесених Лізингодавцем та не відшкодованих Лізингоодержувачем;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу;

- оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

- оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу.

Підпунктом 7.1.1 п. 7.1 Загальних умов встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору Лізингоодержувач за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Підпунктом 7.1.2 п.7.1 Загальних умов сторони погодили, що Лізингоодержувач у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 договору, оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів 10 % від суми простроченої заборгованості; понад 20 днів 15 % від суми простроченої заборгованості.

Приписами п.7.3 Загальних умов договору фінансового лізингу встановлено, що Лізингодавець має право на свій розсуд стягувати з Лізингоодержувача прострочену заборгованість та/або вимагати повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадках, передбачених чинним законодавством) та/або в судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014р. позивач передав Лізингоодержувачу (відповідачу) предмет лізингу, а саме автомобіль марки PORSHE Cayenne GTS 2013р. року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, № шасі/кузова WР1ZZZ92ZЕLА74055, № двигуна GЕ07313, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (наявний в матеріалах справи), чим виконав свої зобовязання за договором належним чином.

Вказаний предмет лізингу було отримано, що підтверджується підписом юриста відповідача та проставленим штампом підприємства.

В свою чергу, як зазначає позивач, і вказане не спростовано в ході судового розгляду, відповідач оплатив авансовий платіж та належним чином у відповідності до умов п. 2.6 загальних умов договору в повному обсязі оплачував лізингові платежі з урахуванням суми курсової різниці, однак з серпня 2015р. припинив виконувати свої зобовязання по оплаті лізингових платежів, у звязку із чим у останнього виникла заборгованість, яка не була погашена відповідачем добровільно.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлюють, що Лізінгодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених договором випадках.

Крім того, умовами п.11.2.1 Генерального договору фінансового лізингу передбачено, що Лізінгодавець має право достроково. В односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли Лізінгоодержувач не сплатив лізинговий платіж та/або інший платіж, передбачений договором та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу.

Також право на дострокову відмову (розірвання) Лізінгодавцем від договору передбачено в пунктах 1 і 2 ст.611,615 та ч.2 ст.589 ЦК України.

Пунктом 11.4 Генерального договору фінансового лізингу передбачено, що у разі якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне порушення, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає наручно повідомлення про відмову від договору і повернення предмету лізингу з зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю

Згідно п. 11.6 генерального договору фінансового лізингу датою розірвання договору вважається дата фактичної передачі предмета лізингу Лізінгоодержувачем Лізінгодавцю або дата вилучення предмета лізингу, шляхом підписання акту повернення фінансового лізингу.

Наявний в матеріалах справи акт від 21.12.2015р. підтверджує факт повернення предмету лізингу. Таким чином договір фінансового лізингу вважається розірваним 21.12.2015р.

З урахуванням вказаного, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість по лізингових платежах за період з період з 22.08.2015р. по 21.12.2015р. у сумі 273353,96 грн., на яку позивачем було нараховано пеню, 3 % річних та штраф у розмірах, що заявлений до стягнення.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 вказаної статті ЦК України, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Проаналізувавши укладений між сторонами договір та правову природу дій, вчинених на його виконання, суд вважає, що правовідносини виникли із договору лізингу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

При цьому статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, отримавши предмет лізингу від ТОВ "Український лізинговий фонд", відповідач за умовами укладеного договору зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно з графіком платежів (додаток №1 до договору), яким було встановлено дату оплати першого та періодичних лізингових платежів суму лізингового платежу щодо кожної дати платежу та його складову частину - суму відшкодування вартості предмета лізингу. Вказані суми були зазначені у гривнях, проте порядок розрахунку суми кожного лізингового платежу у разі зміни курсу долару США встановлений п.2.6 загальних умов.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в порушення вищезазначених законодавчих вимог відповідач не надав суду доказів виконання договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення лізингових платежів є цілком обґрунтованими.

Між тим, як встановлено судом, сума лізингових платежів, що заявлена до стягнення, у сумі 273 353,96 грн. (табл. №1 у позовній заяві) розрахована шляхом помноження загальної суми лізингового платежу, включаючи платіж, що відшкодовує вартість предмета лізингу, на середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу), та ділення на офіційний курс української гривні до долара США на дату укладання Договору. При цьому, із кожної суми, отриманої зазначеним чином, відмінусовано платіж, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вказаний у графіку, тобто без застосування до нього зміни курсу долару.

Суд вважає зазначені підрахунки помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач ТОВ Український Лізинговий фонд залишалось власником предмета лізингу (пункт 8.1 укладеного договору). А розділом 8 цього договору було передбачено перехід права власності на предмет лізингу до відповідача у разі здійснення ним всіх платежів за договором.

При цьому, за договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Як вже було зазначено, згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пунктом 11.4 договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору та припинення його дії.

Відповідно до акта повернення майна від 21.12.2015р. відповідач повернув ТОВ "Український лізинговий фонд предмет лізингу.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

А згідно із частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розділі 11 договору сторони встановили право лізингодавця у разі розірвання договору в односторонньому порядку вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку та право утримувати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "Український лізинговий фонд обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилося у власності позивача.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зазначена норма містить також обовязковість приведення судової практики у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи, що Постанова Верховного суду України від 29.10.2013р. №13/038 по справі № 7/5005/2240/2012, містить аналогічну правову позицію, суд вважає за необхідне зазначити про її застосування у відповідності до викладених приписів ст.ст.82, 111-28 ГПК України.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як курсова різниця, нарахована на платіж з відшкодування вартості цього майна, є безпідставними.

Зазначення позивачем у договорі, що фактично курсова різниця, нарахована на таку складову частину лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, є комісією лізингодавця не змінює правової природи платежу з відшкодування вартості майна, а тому не може бути взято судом до уваги. При цьому, нарахування курсової різниці на винагороду (комісію) лізингодавця (графа 5 графіку), суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору.

За таких обставин, судом із застосуванням положень договору було здійснено власний розрахунок лізингових платежів, що підлягають стягненню, згідно з яким сума лізингових платежів, що має бути стягнута в межах даної справи, складає 127951,70 грн.

Поточний платіж згідно графіку (винагорода)Дата сплати за графикомСередньозважений курс на дату платежуФормула розрахункуПлатіж з врахуванням валютного коригування20199,88-15194,12=5 005,7623.08.1523.4901765 005,76*23,490176/11,7180710 034,6019 719,2623.09.1523,15576519 719,26*23,155765/11,7180738 966,7019 238,6323.10.1523,47603619 238,63*23,476036/11,7180738 542,7618 758,0123.11.1525,24252618758,01*25,242526/11,7180740 407,64 ВСЬОГО127951,70 грн.При цьому, суд вважає, що часткова сплата платежу за серпень 2015р., з огляду на положення п.2.9 цілком охоплює комісію (винагороду) лізингодавця з урахуванням курсової різниці, а залишок суми по рахунку має бути віднесено як заборгованість по відшкодуванню вартості предмета лізингу.

Що стосується вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи здійснений власний розрахунок суми основного боргу, судом здійснено також відповідні розрахунки річних та втрат від інфляції, у звязку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1336,98 грн. та втрат від інфляції в розмірі 3391,87 грн.

Розрахунок 3% річних (ст.625 ЦК України) за формулою сума боргу х 3% /365* кількість днів прострочення

Сума боргуПеріод простроченняКількість днівРозмір %Загальна сума10 034,6024.08.15-23.02.161843%151,7638 966,7024.09.15-23.02.161533%490,0238 542,7624.10.15-23.02.161233%389,6540 407,6424.11.15-23.02.16923%305,55 ВСЬОГО1336,98 грн.Розрахунок втрат від інфляції (ст. 625 ЦК України)

Сума боргуПеріод простроченняСукупний індекс інфляціїІнфляційне збільшення10 034,6024.08.15-23.02.161.046461,5938 966,7024.09.15-23.02.161,023896,2338 542,7624.10.15-23.02.161,0361387,5340 407,6424.11.15-23.02.161,016646,52 ВСЬОГО3391,87 грн.

Крім того, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, підпунктом 7.1.1 п.7.1 Загальних умов сторони погодили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, суд, з урахуванням вищенаведених висновків, здійснив власний розрахунок пені, що підлягає стягненню, згідно з яким розмір позовних вимог в цій частині є обґрунтованим на суму 19726,84 грн.

Розмір пені = сума боргу*подвійну ставка НБУ/365*кількість днів прострочення

Сума боргуПеріод простроченняКількість днівРозмір ставкиРозмір подвійної ставки в деньСума пені10 034,6024.08.15-27.08.15430%0,164%65,82 28.08.15-24.09.152827%0,148%415,83 25.09.15-23.01.1615122%0,121%1833,42 2315,0738 966,7024.09.15127%0,148%57,67 25.09.15-23.02.1615122%0,121%7119,61 7177,2838 542,7624.10.15-23.02.16123220,121%5736,3140 407,6424.11.15-23.02.1692220,121%4498,18 ВСЬОГО19726,84 грн.

Крім того, підпунктом 7.1.2 п. 7.1 Загальних умов сторони погодили, що Лізингоодержувач у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 договору, оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів 10 % від суми простроченої заборгованості; понад 20 днів 15 % від суми простроченої заборгованості.

За таких обставин, з відповідача слід було б стягнути штраф у сумі 19192,78 грн. (127951,70 грн. *15%).

Проте у судових засіданнях представник відповідача звернувся з усним клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу, надав відповідне обґрунтування.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Ст. 233 Господарського Кодексу України, та ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України, встановлюють право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 10000,00 грн. та штрафу на 10000,00 грн.

Відтак, стягненню підлягає 9192,78грн. штрафу та 9726,84 грн. пені.

У відповідності до ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.10, 11, 16 Закону України Про фінансовий лізинг, ст.ст.11, 525, 526, 589, 610, 611, 615, 625, 626, 629, 653, 692, 697,806 Цивільного кодексу України, ст.82,175,193,231 Господарського кодексу, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Повного товариства „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (65481, АДРЕСА_1, код 31154084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) 127951/сто двадцять сім тисяч девятсот пятдесят одну/грн. 70 гоп. заборгованість по оплаті лізингових платежів у розмірі, 1336/одну тисячу триста тридцять шість/грн. 98 коп. 3 % річних у сумі, 3391/три тисячі триста девяносто одну/грн. 87 коп. інфляційнихі втрат, пеню у сумі 9726/девять тисяч сімсот двадцять шість/грн. 84 коп., 9192/девять тисяч сто девяносто дві/грн. 78 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2574/дві тисячі пятсот сімдесят чотири/грн. 00 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 03.06.2016 року.

Повний текст рішення складений 08 червня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков