Рішення № 58216182, 03.06.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2016 р.Справа № 921/204/16-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)

до відповідача №1 - Шумської районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область 47100)

відповідача №2 - Васьковецької сільської ради (с. Васьківці, Шумський район, Тернопільська область 47113)

відповідача №3 - Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)

відповідача №4 Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" (вул. Українська, 42 м. Шумськ, Тернопільська область 47100)

про визнання незаконими і скасування актів.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача № 1 - ОСОБА_1

відповідача № 2 - не з'явився

відповідача № 3 - ОСОБА_4

відповідача № 4 - не з'явився

Суть справи:

Релігійна громада "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" звернулась до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів - №1 Шумської районної державної адміністрації, №2 Васьковецької сільської ради, №3 Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" та №4 Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" про скасування і визнання недійсним:

- розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року;

- п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року;

- свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року та реєстраційного напису від 16.04.1997 р.

Розгляд справи, призначений вперше на 05.05.2016 року відкладався, востаннє на 03.06.2016 року.

В засіданні учасникам процесу розяснено належні їм права та обовязки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

З 20.05.2016 року за клопотанням сторони та з ініціативи суду фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" (диск CD-R, серійний номер 9212 171 RA 22209).

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував тим, що оспорюванні акти прийнятті з порушенням законодавства та за відсутності для цього підстав.

Згідно з поясненнями представника Шумської районної державної адміністрації (відповідача №1) та відзиву на позов, останній визнано відповідачем в частині вимог, заявлених до цього державного органу.

Відзив Шумської районної державної адміністрації від 06.05.2016р. №7-7/02-571 року підписано першим заступником голови, у відповідності до розподілу обовязків, затвердженого розпорядженням РДА від 03.08.2015р. №230-од та у звязку з викликом голови райдержадміністрації в цей день (06.05.2016р.) до Тернопільської ОДА.

У своїх відзивах від 26.04.2016р. №72 та від 19.05.2016р. №88, письмових клопотанні №89 від 25.05.2016р. і заяві від 20.05.2016р. та поясненнях, даних сільським головою в засіданні 20.05.2016р. відповідач №2 позовну вимогу в частині скасування і визнання недійсним розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року визнав, просив розглядати справу без участі представника ради, а також зазначив, що скасування оскаржуваних актів буде сприяти врегулювання конфлікту між релігійними громадами.

У відзиві на позов та згідно з поясненнями його представника відповідач №3 проти позову заперечив за його безпідставністю, недоведеністю порушень інтересів позивача прийнятими рішеннями та просив застосувати строк позовної давності до оскаржуваних рішень.

Відповідач №4 відзив на позов не подав, у письмовому клопотанні від 04.05.2016 року просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки заявлені вимоги торкаються також прав і інтересів відповідачів №№3,4, то саме по собі визнання відповідачами №№1,2 заявлених до них вимог не може слугувати беззаперечною підставою для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

- парафіяльними зборами жителів с. Кути, Шумського району, Тернопільської області від 13.10.1991 року схвалено статут Парафії святої праведної ОСОБА_4 села Кути Шумського району Тернопільської єпархії.

Парафіяльними зборами від 20.10.1991 року вирішено обрати помічника парафіяльної ради (старосту церковної громади) та казначея (касира).

06.12.1991 року зареєстровано статут цієї релігійної громади нині - Релігійна громада "Святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" (відповідач №3).

Відповідно до положень статуту громада має статус юридичної особи, участь в її управлінні (парафіяльних зборах) приймають особи, які досягли 18-річного віку, право її представляти належить настоятелю, голові парафіяльної ради, його помічнику/старості (в межах визначених парафіяльними зборами). Здійснення обліку і збереження грошових сум та пожертвувань, складання фінансового звіту покладалось на казначея парафії.

На підтвердження повноважень наданих помічнику голови парафіяльної ради/старості відповідач №3 надав протоколи загальних зборів релігійної громади від 29.03.1992р. та від 06.06.1993 р.

Відповідно до наданих позивачем та відповідачем №3 документів: "Книги складського обліку", копій розписок, рахунків-фактур, видаткових накладних, квитанцій і інших розрахункових документів про придбання окремих будматеріалів, ОСОБА_4 податкової перевірки від 11.10.1994 року, письмових пояснень парафіян, з 1991 по 1997 р.р. здійснювалось будівництво церкви в селі Кути, Шумського району, Тернопільської області.

Для будівництва церкви, Васьковецькою сільською радою релігійній громаді було надано в постійне користування 0,1590 га землі (Державний акт від 27.12.1996 року ІІ-ТР№000966).

Будівництво проводилось за рахунок пожертв, вчинення релігійних обрядів, а також силами та за кошти жителів названого села.

Згідно із змістом пояснень представника відповідача №3, в силу специфіки діяльності даної юридичної особи, ведення нею обліку та спливу часу, інших документів на підтвердження джерел фінансування будівництва церкви в цієї сторони не має.

За ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (обов'язок доказування і подання доказів).

У разі неможливості самостійно надати докази сторона вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, яке може бути задоволено судом у випадку його вмотивованості (ст.38 ГПК України).

Такого клопотання, у тому числі і щодо витребування інших доказів у справі сторонами на адресу суду не заявлялось.

З 1997 року в селі Кути за адресою: вул. Гагаріна,17 в приміщенні храму Святої праведної ОСОБА_4 проводились богослужіння (довідка Васьковецького сільського голови №126 від 26.01.2016р.).

Згідно з поясненнями, даними в судовому засіданні представником відповідача №3, будівля храму приймалась в експлуатацію, проте документів що це підтверджують немає через закінчення терміну їх збереження.

Однак, згідно з даними архівного відділу Шумської районної державної адміністрації (листи від 11.05.2016р. №№348,350) в книгах розпоряджень голови Шумської РДА за 1996-1998 р.р. не має розпоряджень про створення Державної технічної комісії з прийому в експлуатацію культової споруди в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна, а також щодо затвердження акту такої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва культової споруди в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна.

Документи щодо введення в експлуатацію будівлі церкви Святої праведної ОСОБА_4 в селі Кути, Шумського району відсутні в Шумській РДА та архітектурно-будівельній інспекції (письмові інформації названих органів містяться в матеріалах справи).

Перелічені документи надані суду позивачем.

Розпорядженням Васьковецького сільського голови №9 від 13.03.1997р. церковну громаду села Кути визнано правовласником церковної споруди, що знаходиться в даному селі.

п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року (відповідач №1) встановлено факт приналежності та визнано право власності за церковною громадою села Кути на церкву по вул. Гагаріна як на житловий будинок (домоволодіння).

За його змістом, розпорядження прийнято на підставі п.п."в" п.4 Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію та за результатами розгляду матеріалів Шумського БТІ (відповідача №4).

Хоча, в архівному відділі Шумської РДА при розпорядженні №90 від 02 квітня 1997 року наявне лише розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13.03.1997р.. Інші документи, в т.ч. звернення релігійної громади про визнання за нею права власності на будівлю церкви, відсутні.

На підставі розпорядженні голови Шумської РДА №90 від 02.04.1997 року, відповідачем №1 16.04.1997 року видано церковній громаді свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна,17.

На звороті цього свідоцтва Шумським БТІ 16.04.1997 року вчинено відповідний реєстраційний напис.

За даними Шумського БТІ в 1997 році оригінал свідоцтва про право власності було отримано представником релігійної громади.

Законність вищеназваних актів і є предметом судового розгляду по даній справі.

Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 29.09.2015 року № 588-од зареєстровано статут Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (позивача у справі).

Дана громада, яка є юридичною особою, також обєднує частину жителів села Кути Шумського району.

Відповідно до статуту позивача, участь в управлінні цієї громади (парафіяльних зборах) також приймають особи, які досягли 18-річного віку.

Згідно з наданими позивачем і відповідачем №3 документами, зокрема: зверненнями їх представників в правоохоронні та інші державні органи, відповідями останніх, публікаціями в засобах масової інформації та іншими матеріалами справи, між релігійними громадами виник і продовжує існувати конфлікт щодо використання будівлі церкви в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна,17.

Наявність з цього приводу спору визнається і представниками позивача та відповідача №3.

Станом на 17.05.2016 року в селі Кути, Шумського району налічується 393 виборців.

За даними позивача його громада обєднує близько 208 жителів села Кути, яким виповнилось 18 років.

Відповідно до пояснень представника позивача, даних в засіданні 01.06.2016 року, ця кількість зафіксована на час розгляду справи.

За інформацією відповідача №3 станом на 13.05.2016р. 166 жителів села Кути вважають себе членами його релігійної громади.

Відповідно до пояснень представників позивача, визнаних представником відповідача №3 в засіданні 01.06.2016 року, вперше з оспорюваними документами їх було ознайомлено в грудні 2015 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року закрито провадження в аналогічній справі та розяснено позивачу, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду Тернопільської області.

Згідно з ст.124 Конституції України, ст.12 ГПК України, постановою пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р., роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 року N 02-5/109, судової практики, що склалась, даний спір підвідомчий господарським судам.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Так, відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.12 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18).

Поданими суду доказами позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

За ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта таких органів недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (п.2 роз'яснень президії ВАСУ від 26.01.2000 р. N 02-5/35, з наступним змінами і доповненнями).

Недійсними можуть визнаватися не лише акти, які не відповідають законам України, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих.

Відповідність чи невідповідність акту вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент його вчинення.

Як зазначалось вище, церква в селі Кути, Шумського району почала функціонувати з 1997 року, тобто після введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", не є памяткою архітектури та не містить інших ознак, за наявності яких її можна було б віднести до обєктів державної власності.

Оспорюваним розпорядженням Васьковецького сільського голови №9 від 13.03.1997р. церковну громаду села Кути визнано правовласником церковної споруди, що знаходиться в даному селі.

Проте, ст.23 та іншими положеннями чинного на той час Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" сільський голова не наділявся такими повноваженнями.

Відтак, вказане розпорядження прийнято за межами визначеної законом компетенції.

Відповідно до п.4.1 Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 56 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за N 31/1056 та Додатку N 1 до цих Правил, місцеві органи державної виконавчої влади (до числа яких належить і відповідач №1) мали право за певних умов приймати рішення щодо права власності на обєкти нерухомого майна із видачею відповідного свідоцтва.

Однак, чинними на 02.04.1997 року законодавчими актами, в тому числі Положенням про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію не передбачалось права райдержадміністрації (відповідача №1) встановлювати факт приналежності новозбудованого обєкта нерухомості до власності юридичної особи недержавної форми власності.

Натомість, відповідного до згаданих вище Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, наказу Держкоммістобудування України від 5 жовтня 1994 р. N 48 (далі Наказ №48) та підпункту "в" підрозділу 4 пункту 18 Положенням про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію (який по різному тлумачать позивач і відповідач №3), право власності на новозбудований обєкт нерухомості могло бути оформлене відповідачем №1 лише після введення його в експлуатацію.

Чинні на 02.04.1997 року правові норми, передбачені зокрема Наказом №48 встановлювали порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширювалися на нове будівництво.

Об'єкти, які не є державною власністю приймались в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій, що призначались районними державними адміністраціями (п.п.3.1, 3.2 Наказу №48).

Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості затверджувався органом, який призначив цю комісію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії був підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт (п.п.3.10, 3.11 Наказу №48).

Проте, за даними архівного відділу Шумської районної державної адміністрації в книгах розпоряджень голови Шумської РДА за 1996-1998 р.р. не має розпоряджень про створення державної технічної комісії з прийому в експлуатацію культової споруди в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна, а також щодо затвердження акту такої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва культової споруди в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна.

Доказів прийняття в експлуатацію культової споруди в селі Кути, Шумського району по вул. Гагаріна відповідач №3 не надав.

З урахуванням усього вищенаведеного, п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року та видане на його підставі свідоцтво про право особистої власності від 16 квітня 1997 року і вчинений Шумським БТІ реєстраційний напис, також суперечили вимогам чинного на той момент законодавства. І така невідповідність суттєво впливає на їх законність.

Окрім того, відповідачем №3 не підтверджено існування звернення релігійної громади до Шумської РДА щодо прийняття спірного розпорядження про визнання за нею права власності на будівлю церкви.

Згадка про таке звернення відсутня в оскаржуваному розпорядженні і воно (звернення) не міститься в архівних матеріалах.

Відповідно до Конституції України та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію, відправляти релігійні культи.

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб (ст.8 цього Закону).

Поданими суду доказами підтверджено і не заперечується сторонами, що церкву в селі Кути, Шумського району збудовано в тому числі за кошти жителів цього села, частина з яких у 2015 році вирішила створити ще одну релігійну громаду.

Як йшлося вище, на час розгляду справи Релігійна громада "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (позивач) налічує близько 208 жителів села Кути із 393-ох його мешканців, яким виповнилось 18 років.

З огляду на це, а також існування між сторонами конфлікту щодо використання будівлі церкви, яка є єдиною культовою спорудою в селі Кути, Шумського району та інші обставини справи, безпідставними є твердження відповідача №3 про те, що законність оскаржуваних актів не зачіпає прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

З приводу клопотання відповідача №3 про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог слід зазначити наступне.

Згідно з ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 цього Кодексу).

Позивачем у справі, що розглядається є юридична особа.

Відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон) релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту державної реєстрації їх статуту (п.1 роз'яснень ВАСУ від 29.02.1996 р. N 02-5/109).

Статут позивача зареєстровано розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 29.09.2015 року № 588-од. Після чого, його уповноважені представники могли ознайомитись із текстами оскаржуваних актів та звернутись до суду за захистом права/інтересу створеної громади (почався перебіг позовної давності).

На згаданий момент до вимог про визнання недійсним актів державних та інших органів, що суперечать законодавству застосовувався вже загальний трирічний термін позовної давності.

За таких обставин, строк позовної давності по даній справі заявником не пропущено.

Висновок щодо застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р.).

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати по справі стягуються з відповідачів пропорційно до задоволених по відношенню до вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2,4-3,12,22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати незаконним і скасувати п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року.

2. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року.

3. Визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року, видане Шумською районною державною адміністрацією та реєстраційний напис на документі про право особистої власності від 16.04.1997 року, вчинений Шумським бюро технічної інвентаризації.

4. Стягнути з Шумської районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, код 04058261),-

- на користь Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область, код 40124558) - 2756 грн. судового збору.

Видати наказ.

5. Стягнути з Васьковецької сільської ради (с. Васьківці, Шумський район, Тернопільська область, код 04393976),-

- на користь Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область, код 40124558) - 1378 грн. судового збору.

Видати наказ.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" (вул. Українська, 42 м. Шумськ, Тернопільська область, код 211555054),-

- на користь Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_4" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область, код 40124558) - 1378 грн. судового збору.

Видати наказ.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 09.06.2016 року.

СуддяІ.П. Шумський