Рішення № 58216046, 06.06.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2016 року Справа № 913/604/16

Провадження №3/913/604/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 932 487 694 грн. 49 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 95 від 19.05.2016;

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю № 96 від 19.05.2016;

від позивача ОСОБА_3, представник за довіреністю № 97 від 20.05.2016;

від позивача ОСОБА_4, представник за довіреністю № 116 від 03.06.2016;

від позивача ОСОБА_5, представник за довіреністю № 16 від 04.01.2016;

від відповідача ОСОБА_6, довіреність № 01-026-1024 від 24.12.2015.

в с т а н о в и в:

Суть спору: ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» (далі Позивач) заявлено вимогу про стягнення з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (далі Відповідач) заборгованості за договором № 6940-АМК-1969-2014-пст від 01.07.2014 за спожиту в липні 2015 року березні 2016 року активну електроенергію в розмірі 724 984 033,24 грн., перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 1 674 626,56 грн., пені 116 524 339,34 грн., 3% річних 62 745 064,73 грн., інфляційних нарахувань 10 863 836,80 грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору по розрахунках за спожиту електроенергію.

Позивачем до канцелярії суду 20.05.2016 була надана заява № 01-31/2/79 про збільшення розміру позивних вимог, оскільки у квітні 2016 у відповідача збільшилась заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 6940-АМК-1969-2014-пст від 01.07.2014.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 740 563 003,72 грн.; заборгованість по оплаті послуг з перетікання реактивної електричної енергії в сумі 3 466 076,46 грн; пеню в сумі 116 524 339,34 грн.; 3% річних в сумі 62 745 064,73 грн.; інфляційні нарахування 10 863 836,80 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2016 відповідна заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду.

Також, позивачем до канцелярії суду 23.05.2016 надано заяву № 01-31/2/89 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме і не рухоме майно, а також на грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках відповідача - ПАТ Алчевський металургійний комбінат, в межах суми, заявленої до стягнення 934 369 021,05 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2016 у задоволенні зави позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Позивачем до канцелярії суду 23.05.2016 була надана заява б/н про зміну розміру позивних вимог. В обґрунтування наданої заяви позивач зазначив наступне.

27.04.2016 відповідач платіжним дорученням №2500 здійснив оплату на користь ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» частини заборгованості за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за договором за березень 2016 року у сумі 1 674 626,56 грн.

Також позивач зазначив, що під час складання ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог від 16.05.2016 №01-31/2/79, у резолютивній (прохальній) частині вказаних заяв була допущена описка у зазначенні належних до стягнення з відповідача розмірів інфляційних нарахувань та 3% річних.

Так, у тексті мотивувальної частини позовної заяви (4-5 сторінка) зазначені наступні розміри інфляційних нарахувань та 3% річних:

-Інфляційних нарахувань 62 745 064 грн. 73 коп.;

- 3% річних 10 863 836 грн. 80 коп.

Проте, у звязку із помилкою співробітника позивача, в резолютивній (прохальній) частині заяв було зазначено про стягнення з відповідача: інфляційні нарахування в розмірі 10 863 836 грн. 80 коп. та 3% річних в розмірі 62 745 064 грн. 73 коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 740 563 003,72 грн.; заборгованість по оплаті послуг з перетікання реактивної електричної енергії в сумі 1 791 449,90 грн; пеню в сумі 116 524 339,34 грн.; 3% річних в сумі 10 863 836,80 грн.; інфляційні нарахування 62 745 064,73 грн.

Відповідна заява позивача розцінена як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 06.06.2016 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову б/н від 06.06.2016 шляхом накладання арешту на все рухоме і не рухоме майно, а також на грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках відповідача - ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», в межах суми, заявленої до стягнення.

Розглянувши відповідну заяву суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається в будь якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до частини 1 статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, про що виноситься ухвала. Наявність такої ухвали суду означає, що з моменту накладення арешту відповідач не має права розпоряджатися належними йому майном або коштами.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд також враховує положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, якими встановлено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності і фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що розташування виробничих потужностей відповідача на непідконтрольній території, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснивши, що заборгованість відповідачем на теперішній час не сплачена.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проте усно заперечив проти позову, посилаючись на укладення між сторонами графіку погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Також, відповідачем надано до канцелярії господарського суду Луганської області додаткові пояснення №026-35/1 від 06.06.2016, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

01.07.2014 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 6940-АМК-1969-2014-пст (далі договір) (т. 1, а.с.14-24).

Відповідно до пункту 1.1, договору Постачальник (позивач) постачає електричну енергію Споживачу (відповідачеві) для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною дозволеною потужністю 323 680 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до Договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача», а Споживач оплачує Постачальнику електроенергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

За умовами договору Постачальник зобовязаний постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених Додатком «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу», з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «ОСОБА_6 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; якісні характеристики якого відповідають параметрам, визначеним ГОСТ 13109-97; (п.п.2.2.2. договору).

За умовами договору Споживач зобовязаний для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно 1-ого числа, згідно з Додатком Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку Форма ОСОБА_6 про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії та направляти уповноваженого представника до Постачальника для подання ОСОБА_6 про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором (пункт 2.3.3 договору).

Відповідно до пункту 7.9 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку, передбаченому додатком Порядок розрахунків (далі Додаток).

Пунктом 1 Додатку передбачено, що розрахунковим вважається період, який починається з 01 числа поточного місяця та триває до останнього числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 4 Додатку обсяг фактично спожитої (поставленої) за розрахунковий період електричної енергії зазначається в ОСОБА_6 про використану електричну енергію.

Пунктом 9 Додатку передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (т. 1, а.с.25-26).

На підтвердження виконання свого обовязку щодо постачання електричної енергії позивачем надані акти про використану електричну енергію відповідачем за період з липня 2015 року по квітень 2016 року (т. 1, а.с.43-92; 238-246).

Відповідачем також надавались звіти про використану електричну енергію з липня 2015 року по квітень 2016 року (т. 1, а.с. 33-42; 237).

За результатами надання обумовлених договором послуг за липень 2015 року по квітень 2016 року (включно) позивачем відповідачеві надавалися відповідні рахунки за спожиту активну електроенергію та надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (т.1, а.с.95-107, 111-119, 247-248).

Вказані рахунки були отримані повноважним представником відповідача за довіреністю.

Відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснював, у звязку з чим за період з липня 2015 року по квітень 2016 року утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 740 563 003,72 грн., перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 1 791 449,90 грн.

Пунктом 4.4.1 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань Споживачу надаються окремі рахунки.

На підставі умов договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з позивача пеню за прострочення оплати активної електроенергії спожитої: в липні 2015 року за період з 12.08.2015 по 07.02.2016, в серпні 2015 року за період з 10.09.2015 по 07.03.2016, в вересні 2015 року за період з 13.10.2015 по 09.04.2016, в жовтні 2015 року за період з 12.11.2015 по 25.04.2016, в листопаді 2015 року за період з 09.12.2015 по 25.04.2016, в грудні 2015 року за період з 13.01.2016 по 25.04.2016, в січні 2016 року за період з 11.02.2016 по 25.04.2016, в лютому 2016 року за період з 11.03.2016 по 25.04.2016 у загальному розмірі 116 524 339 грн. 34 коп., що підтверджено відповідним розрахунком. На суму пені позивачем відповідачеві був виписаний рахунок (т.1, а.с. 211).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за прострочення оплати електроенергії спожитої: в вересні 2014 року за період з 10.10.2014 по 17.12.2014, в жовтні 2014 року за період з 12.11.2014 по 05.02.2015, в листопаді 2014 року за період з 10.12.2014 по 30.03.2015, в грудні 2014 року за період з 13.01.2015 по 27.05.2015, в січні 2015 року за період з 10.02.2015 по 29.07.2015, в лютому 2015 року за період з 10.03.2015 по 27.08.2015, в березні 2015 року за період з 09.04.2015 по 30.08.2015, в квітні 2015 року за період з 15.05.2015 по 15.10.2015, в травні 2015 року за період з 10.06.2015 по 16.11.2015, в червні 2015 року за період з 09.07.2015 по 29.12.2015, в липні 2015 року за період з 12.08.2015 по 25.04.2016, в серпні 2015 року за період з 10.09.2015 по 25.04.2016, в вересні 2015 року за період з 13.10.2015 по 25.04.2016, в жовтні 2015 року за період з 12.11.2015 по 25.04.2016, в листопаді 2015 року за період з 09.12.2015 по 25.04.2016, в грудні 2015 року за період з 13.01.2016 по 25.04.2016, в січні 2016 року за період з 11.02.2016 по 15.02.2016, в лютому 2016 року за період з 11.03.2016 по 25.04.2016 у загальній сумі 10 863 836 грн. 80 коп. та інфляційні нарахування на суму боргу за період з жовтня 2014 року по березень 2016 року у сумі 62 745 064 грн. 73 коп., що підтверджено відповідними розрахунками позивача, наявними у матеріалах справи (т.1, а.с.200-207). На суму 3% річних та інфляційних нарахувань були надані рахунки (т.1, а.с. 211).

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії№ 6940-АМК-1969-2014-пст від 01.07.2014, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу електроенергію, претензій щодо постачання електроенергії у відповідача немає.

Обсяги спожитої активної електроенергії за період з липня 2015 року по квітень 2016 року позивач підтверджує відповідними актами споживача про використану електроенергію та рахунками.

Втім, відповідач в порушення умов договору до нього не в повному обсязі здійснив оплату за активну електроенергію та перетікань реактивної електроенергії за період з липня 2015 року по квітень 2016 року, у звязку з чим виникла заборгованість по сплаті активної електроенергії в сумі 740 563 003,72 грн., перетікань реактивної електричної енергії в сумі 1 791 449,90 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки відповідний графік не є додатком до договору. Крім того, відповідач не сплачував заборгованість відповідно до графіку, що і стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду.

Таким чином, заборгованість відповідача за період з липня 2015 року по квітень 2016 року по сплаті активної електроенергії в сумі 740 563 003,72 грн. та перетікань реактивної електричної енергії в сумі 1 791 449,90 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.4.1. договору сторони передбачили відповідальність - у разі порушення Споживачем передбачених додатком Порядок розрахунків строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії … у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати поставленої активної електроенергії відповідачу нарахована пеня в розмірі 116 524 339,34 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні пені було допущено деякі арифметичні помилки. Перерахувавши заявлену до стягнення пеню суд зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає задоволенню складає 116 524 075 грн. 61 коп. В решті слід відмовити.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 10 863 836,80 грн., а також інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 62 745 064,73 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача, наявними у матеріалах справи.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні 3% річних було допущено деякі арифметичні помилки. Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних суд зазначає, що загальна сума 3% річних, яка підлягає задоволенню складає 10 863 644 грн. 82 коп. В решті слід відмовити.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 62 745 064 грн. 73 коп. суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця та застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище. Крім того, позивачем не вірно зазначено деякі індекси інфляції, а також не враховано місяці в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перерахувавши інфляційні витрати за прострочку оплати активної та реактивної електричної енергії за зобовязаннями вересня 2014 року березня 2016 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 24 045 188 грн. 45 коп.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 24 045 188 грн. 45 коп. В решті слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 893 787 362 грн. 50 коп., з них: 740 563 003 грн. 72 коп. - борг за активну електроенергію, 1 791 449 грн. 90 коп. борг за перетікання реактивної електроенергії, 116 524 075 грн. 61 коп. - пеня, 10 863 644 грн. 82 коп. - 3% річних, 24 045 188 грн. 45 коп. - інфляційні нарахування.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Витрати зі сплати судового збору за подання заяв про забезпечення позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», вул. Вілєсова, 20А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», кв. Гайового, буд. 35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937:

- на рахунок № 260303069060 у філії ЛОУ АТ „Ощадбанк, МФО 304665, суму боргу за активну електроенергію у сумі 740 563 003 грн. 72 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;

- на рахунок № 26009301703374 у філії ЛОУ АТ „Ощадбанк, МФО 304665, суму боргу за перетікання реактивної електроенергії у сумі 1 791 449 грн. 90 коп., пеню у сумі 116 524 075 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 10 863 644 грн. 82 коп., інфляційні нарахування у сумі 24 045 188 грн. 45 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 198 121 грн. 49 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2016

Суддя А.В. Секірський