Рішення № 58215858, 31.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/4835/16

За позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Львівській області,

Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області,

Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області,

Дашавської селищної ради,

Кам'янка-Бузької міської ради,

Бібрської міської ради

До Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

Про стягнення 77000 грн. 10 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники:

Прокурор: Скляр Д.Ю. - представник на підставі посвідчення № 041074 від 03.02.2016.

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: не з'явились;

від позивача 3: не з'явились;

від позивача 4: не з'явились;

від позивача 5: не з'явились;

від позивача 6: не з'явились;

від відповідача: Ковтунов І.А. - представник за довіреністю б/н від 28.12.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, Дашавської селищної ради, Кам'янка-Бузької міської ради, Бібрської міської ради з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 77000 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем шкоди державі, внаслідок здійснення в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів видобутку підземних вод для виробничих потреб підприємства відповідача без спеціального дозволу на користування надрами, що зафіксовано в акті №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеному Державною екологічною інспекцією у Львівській області. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі шкоду, завдану незаконним видобуванням підземних вод, що розраховується на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, та становить 77000,10 грн.

За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: у розмірі 3569,37 грн. на користь місцевого бюджету Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, у розмірі 57575,49 грн. на користь місцевого бюджету Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, у розмірі 11639,25 грн. на користь місцевого бюджету Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, у розмірі 3284,85 грн. на користь місцевого бюджету Кам'янка-Бузької міської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, у розмірі 931,14 грн. на користь Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4835/16 та справу призначено до розгляду на 08.04.2016.

08.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що земельні ділянки в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів належать відповідачу на праві постійного користування, що в силу ст. 23 Кодексу України «Про надра» надає йому право видобувати підземні води в межах наданих в користування земельних ділянок. Також відповідач зазначає, що ним не перевищено передбачених ст. 23 Кодексу України «Про надра» норм видобутку підземних вод без відповідного дозволу (до 300 м3 на добу). Крім того, оскільки підземні води не беруть участі у технологічному процесі транспортування природного газу, що є основним видом діяльності відповідача, відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків. Крім того, відповідач зазначає, що ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 08.12.2015 передбачає можливість видобутку підземних вод до 300м3 за добу без дозволу на користування надрами для всіх потреб. Крім того, відповідач вказує на те, що на Державну екологічну інспекцію не покладено обов'язків по контролю та нагляду за геологічним вивченням, використанням та охороною надр.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 розгляд справи відкладено на 22.04.2016, у зв'язку із неявкою представників позивачів у судове засідання та необхідністю подання доказів у справі.

11.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури Львівської області надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 розгляд справи відкладено на 17.05.2016, у зв'язку із неявкою представників позивачів у судове засідання та необхідністю подання доказів у справі.

25.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач 1 підтримує позов прокурора, та документи на виконання вимог ухвали суду.

26.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 5 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, яке суд долучив до матеріалів справи.

29.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури Львівської області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких прокурор, зокрема, зазначає про те, що відповідачем в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів було здійснено видобування підземних вод без спеціального дозволу для виробничих потреб, а отже положення ст. 23 Кодексу України про надра щодо використання підземних вод без дозволу на користування надрами на дані правовідносини не поширюється, оскільки вказана стаття обмежує можливість такого використання виключно для питних і господарсько-побутових потреб.

Представники позивачів у судове засідання 17.05.2016 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судове засідання 17.05.2016 з'явились прокурор та представник відповідача, надали усні пояснення.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Враховуючи неявку представників позивачів у судове засідання та необхідність подання доказів у справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 31.05.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

31.05.2016 відділом діловодства суду отримано від прокурора письмові пояснення щодо порядку визначення характеру (цілей) водокористування відповідачем, відповідно до яких прокурор зазначив, що із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

У судове засідання 31.05.2016 з'явились прокурор та представник відповідача, які надали пояснення по суті спору. Прокурор підтримав позов, представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представники позивачів у судове засідання 31.05.2016 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення №0103037690035 (позивач 1), №0103037690043 (позивач 2), №0103037690051 (позивач 3), № 0103037690078 (позивач 5), №0103037689622 (позивач 6) та копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень позивачу 4, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивачів у судовому засіданні 31.05.2016 до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 31.05.2016, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 31.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що протягом 16.11.2015 по 04.12.2015 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 13.11.2015 №282-і/п, від 23.11.2015 №292-і/п було проведено планову перевірку відповідності дотримання Філією «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, за результатами якої Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено акт №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (копія акту долучена прокурором до позову).

Відповідно до розділу «Охорона земельних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є постійним користувачем земельних ділянок, що розташовані на території: Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області; Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області; Кам'янка-Бузької міської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області; Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області; Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, що також підтверджується долученими до відзиву на позов копіями державних актів на право постійного користування земельною ділянкою І-ЛВ №002923, ІІ-Л №001167, ІІ-ЛВ №004105, І-ЛВ № 000954, ІІ ЛВ №003883.

Відповідно до розділу «Охорона та раціональне використання водних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, водопостачання на підрозділах УМГ «Львівтрансгаз» здійснюється централізованим водопостачанням, а також із власних підземних водозаборів, зокрема: Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів.

Так, згідно з розділом «Охорона та раціональне використання водних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, КС Сокаль-Волицького ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,75тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Опарським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 55,77 тис. м3 води . (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Дашавським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 9,2 тис. м3 води . (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Камянка-Бузьким промисловим майданчиком ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,46 тис. м3 води . (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Бібрським ЛВУМГ КС Бібрка за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 4,85 тис. м3 води . (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015).

При цьому, судом встановлено, що на запит Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30.11.2015 №03-4373, відповідачем було надано, в тому числі, довідку №5983/27-01 від 02.12.2015 відбору води УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» по Львівській області за період з 21.12.2013 по 03.12.2015, відповідно до якої відповідач зазначив, що за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Дашавському ВУПЗГ було відібрано всього 9,2 тис. м3 води (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Бібрському ЛВУМГ було відібрано всього 4,85 тис. м3 води (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню та поповнення пожежного резервуару; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Опарському ВУПЗГ було відібрано всього 55,77 тис. м3 води (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Кам'янка-Бузькому проммайданчику було відібрано всього 2,46 тис. м3 води (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по КС-Сокаль було відібрано всього 2,75 тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає).

Судом встановлено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання Філією «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 16.11.2015 по 04.12.2015 держінспекторами з ОНПС Львівської області, Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено припис №146-03 від 08.12.2015, відповідно до якого приписано до 08.06.2016 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для добування підземних прісних вод для Опарського ВУПЗГ, Бібрського ЛВУМГ КС Бібрка, Волицького ЛВУМГ Кам'янка-Бузького проммайданчика, Волицького ЛВУМГ КС Сокаль, Дашавського ВУПЗГ (копія припису долучена позивачем до позову).

Судом встановлено, що 21.12.2015 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення №007689, відповідно до якого ОСОБА_2, який працює на посаді начальника відділу екології, природних ресурсів та енергозбереження Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», допущено порушення державного права власності на надра, яке виявлено під час проведення планової перевірки Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз». Виявлено забір та використання підземних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва (на виробничі потреби) при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра (копія постанови долучена до позову).

Судом встановлено, що постановою Державної екологічної інспекції у Львівській області про закриття справи про адміністративне правопорушення від 21.12.2015 №530/03 справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2, закрито, матеріали перевірки скеровано в прокуратуру Львівської області (копія постанови долучена до позову).

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає про відповідачем шкоди державі внаслідок здійснення в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів видобутку підземних вод для виробничих потреб підприємства відповідача без спеціального дозволу на користування надрами, що зафіксовано в акті №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеному Державною екологічною інспекцією у Львівській області. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі шкоду, завдану незаконним видобуванням підземних вод, що розраховується на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, та становить 77000,10 грн.

За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: у розмірі 3569,37 грн. на користь місцевого бюджету Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, у розмірі 57575,49 грн. на користь місцевого бюджету Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, у розмірі 11639,25 грн. на користь місцевого бюджету Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, у розмірі 3284,85 грн. на користь місцевого бюджету Кам'янка-Бузької міської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, у розмірі 931,14 грн. на користь Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Водного кодексу України, підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням позивачем 1 видобутку відповідачем, як постійним землекористувачем, підземних вод для виробничих потреб свого підприємства без спеціального дозволу на користування надрами, всупереч ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради (ст. 4 Кодексу України про надра).

За змістом ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

За змістом ст. 60 Кодексу України про надра державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, відповідно до ст. 19 Водного кодексу України, державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2011 року N 136, Державна екологічна інспекція у Львівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2011 року N 136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, з огляду на те, що підземні води, які мають подвійний правовий режим, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади, враховуючи норми ст. 60 Кодексу України про надра та ст. 19 Водного кодексу України, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Львівській області, як орган виконавчої влади, створений для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є належним позивачем у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Крім того, відповідно до ст. 10 Кодексу України «Про надра» до відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною надр.

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить, зокрема, контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів (ст. 10 Водного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, оскільки підземні води, за твердженням прокурора, видобувались без спеціального дозволу відповідачем в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, враховуючи ст. 10 Водного кодексу України, ст. 10 Кодексу України про надра та ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суд дійшов висновку, що Волицька сільська рада Сокальського району Львівської області, Опарівська сільська рада Дрогобицького району Львівської області, Дашавська селищна рада, Кам'янка-Бузька міська рада, Бібрська міська рада, як органи місцевого самоврядування, що уповноважені на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, разом з Державною екологічною інспекцією у Львівській області, є належними позивачами у справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною вод та надр, які є виключною власністю Українського народу та можуть надаватись лише у користування, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

При цьому, суд зазначає, що викладені у відзиві доводи відповідача, що Державна екологічна інспекція України є неналежним позивачем у даній справі, спростовуються вищенаведеним, а отже судом не приймаються.

Як встановлено судом, протягом 16.11.2015 по 04.12.2015 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 13.11.2015 №282-і/п, від 23.11.2015 №292-і/п було проведено планову перевірку відповідності дотримання Філією «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, за результатами якої Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено акт №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (копія акту долучена прокурором до позову).

Відповідно до розділу «Охорона та раціональне використання водних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, водопостачання на підрозділах УМГ «Львівтрансгаз» здійснюється централізованим водопостачанням, а також із власних підземних водозаборів, зокрема: Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів.

Так, згідно з розділом «Охорона та раціональне використання водних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, КС Сокаль-Волицького ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,75тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Опарським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 55,77 тис. м3 води . (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Дашавським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 9,2 тис. м3 води . (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Камянка-Бузьким промисловим майданчиком ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,46 тис. м3 води . (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Бібрським ЛВУМГ КС Бібрка за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 4,85 тис. м3 води . (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015).

Так, Державна екологічна інспекція у Львівській області вважає, що відповідач використовував воду не тільки на власні госппитні потреби, а і на виробничі потреби свого підприємства, що унеможливлює застосування ст. 23 Кодексу України про надра.

Суд зазначає, що відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, стаття 49 Водного України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачав випадки, за яких господарюючі суб'єкти мали право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 23 Кодексу України про надра).

Так, за змістом ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012, чинній станом на період часу, який був предметом здійсненої позивачем перевірки відповідності дотримання Філією «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в галузі водних ресурсів (21.12.2013-02.12.2015), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Так, суд зазначає, що норми ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012, чинній станом на період часу, який був предметом здійсненої позивачем перевірки, вказує на можливість користування землевласниками та землекористувачами надрами без спеціального дозволу для видобутку підземних вод для власних господарсько-побутових потреб землевласника (землекористувача) із відповідними обмеженнями щодо норм подобового видобування підземних вод.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових чи питних потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод підприємством для інших цілей вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Так, обставини щодо наявності у відповідача права постійного користування спірними земельними ділянками встановлено та прокурором не оспорюються.

За таких обставин, до предмету доказування у даній справі входять обставини, що стосуються визначення цілей (питних/господарсько-побутових чи інших) забору протягом 21.12.2013 по 02.12.2015 підземних вод відповідачем, з метою встановлення наявності чи відсутності підстав для отримання ним на вказаний період спеціального дозволу для видобутку підземних вод.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» є транспортування газу трубопроводами (60.30.2).

Як зазначено вище, чинне законодавство України не надає чіткого визначення поняття, що є господарсько-побутовими потребами підприємства, в даному випадку газотранспортного підприємства.

Відповідно до глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), а саме ст. 61 Водного кодексу України, підземні води питної якості повинні використовуватися у першу чергу для задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва.

При цьому, глава 13 Водного кодексу України (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) передбачає норми, що стосуються особливостей спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства (ст. 65), особливостей спеціального водокористування та користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб (ст. 66), особливостей користування водними об'єктами для потреб водного транспорту (ст. 67), особливостей спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства (ст. 68), особливостей користування водними об'єктами для протипожежних потреб (ст. 69).

В той же час, відповідно до чинного Державного стандарту Союзу ССР ГОСТ 17.1.1.04-80 Класифікація підземних вод за цілями водокористування, що затверджений постановою Державного комітету СССР по стандартам від 31.03.1980 року за № 1452, класифікація цілей користування підземними водами здійснюється на: Господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення; Лікувальні, курортні та оздоровчі цілі; Потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення); Зрошення та обводнення; Промислові потреби (без теплоенергетики); Потреби теплоенергетики; Територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; Скидання стічних вод; Інші потреби. В свою чергу кожен вид водокористування з переліченої класифікації поділяється на підкласи з визначенням відповідного класу підземних вод, що застосовується в кожному конкретному виді водокористування.

Так, до господарсько-питних та комунально-побутових потреб населення входить виключно: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

В свою чергу, до промислових потреб (без теплоенергетики) входять:

- господарсько-питні та комунально-побутові потреби промислових підприємств (і гасіння пожеж) з використанням як води питної, так і води технічної;

- технічні потреби будівництва, підприємств по переробці сировини (виготовлення харчових продуктів, хіміко-фармацевтичних препаратів, промислових виробів та інші): забезпечення водою виробничих процесів; кондиціонування повітря; розробка твердих корисних копалин: технічне водопостачання шахт, розрізів, рудників, кар'єрів, забезпечення водою виробничих процесів на збагачувальних фабриках; видобування промислових хімічних компонентів із підземних вод.

З огляду на вищенаведене, зазначений стандарт ГОСТ 17.1.1.04-80 Класифікація підземних вод за цілями водокористування, що затверджений постановою Державного комітету СССР по стандартам від 31.03.1980 року за № 1452, передбачає, що підприємство може мати як свої власні господарсько-питні та комунально-побутові потреби, тобто господарсько-побутові потреби підприємства, не пов'язані з потребами населення, так і, так-звані, технічні (виробничі) потреби підприємства (забезпечення водою виробничих процесів, тобто у тих випадках, коли технологічний процес виробництва продукту (тощо) неможливий без участі води). При цьому, суд відзначає, що як власні господарсько-побутові потреби підприємства (що не пов'язані з потребами населення), так і технічні (виробничі) потреби підприємства за критерієм цілі використання віднесені до промислових потреб підприємства, що не пов'язані з потребами населення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що будь-які потреби підприємства у водних ресурсах (чи то комунально-побутові, питні, чи то технічні - при використанні води безпосередньо в самому процесі виробництва) є його промисловими потребами, найменування яких згадується в розділі 13 Водного кодексу України.

Водночас, кожне підприємство може мати власні господарсько-побутові потреби, як-от забезпечення санітарно-гігієнічних умов працівникам відповідача, миття території, обладнання, пожежогасіння тощо. Разом з тим, вказані цілі водоспоживання жодним чином не пов'язані безпосередньо з забезпеченням технологічного процесу виробництва.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 01.04.2015 у справі №3-32гс15, зазначено, що із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Суд погоджується з викладеною в постанові від 01.04.2015 у справі №3-32гс15 правовою позицією Верховного суду України стосовно того, що виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби", оскільки останні за своїм змістом є ширшими поняттями, які, з огляду на викладені обставини, в тому числі, включають в себе так-звані виробничі (технічні) потреби підприємства (потреба у воді, коли вона приймає безпосередню участь у процесі виробництва). Таким чином, виробничі потреби підприємства не збігаються за обсягом понять з потребами підприємства (промисловими потребами), так як останні можуть включати в себе питні, комунально-побутові, власне виробничі (у розумінні використання в технологічних цілях для забезпечення виробничого процесу) тощо.

Водночас, відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При цьому, суд вважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної Верховним судом України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-32гс15, в частині висновку про те, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб лише населення, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що наведені вище спеціальні статті глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення) Водного кодексу України не встановлюють правило, за яким господарсько-побутовими потребами є виключно потреби населення (не ототожнюють дані поняття), а фактично входять до глави кодексу, що регулює особливості порядку спеціального водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб такого суб'єкта, як населення. При цьому, відсутність в структурі Водного кодексу України спеціального розділу щодо порядку водокористування для задоволення господарсько-побутових потреб самої юридичної особи-землевласника/землекористувача не виключає можливості існування у такої особи власних господарсько-побутових потреб, необхідних для забезпечення функціонування самого підприємства та забезпечення умов праці на підприємстві, тим більше, що положення статті 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012 надають землевласникам і землекористувачам (всім) в межах наданих їм земельних ділянок право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб та забезпечення господарсько-питного водопостачання (як власного, так і водопостачання населення), з відповідними обмеженнями продуктивності водозаборів підземних вод до 300 кубічних метрів на добу.

За таких обставин, за умови, коли норма ст. 23 Водного кодексу України передбачає можливість використання без дозволу землевласником чи землекористувачем (по суті, як фізичною, так і юридичною особою, що, в свою чергу можуть здійснювати як комерційну, так і некомерційну господарську діяльність) видобутих підземних вод для забезпечення власних господарсько-побутових потреб, та, відповідно передбачає можливість існування таких власних господарсько-побутових потреб у підприємства, суд вважає, що вузьке розуміння даного поняття в контексті господарсько-побутових потреб лише населення (лише у зв'язку з тим, що Водний кодекс містить спеціальний розділ такого змісту, та не містить визначення господарсько-побутових потреб підприємств), та віднесення всіх інших потреб, що охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби", тобто, по суті, усіх потреб водокористування будь-якої юридичної особи, яке не пов'язане із обслуговуванням населення, - до виробничих потреб підприємства, є, на думку суду, необґрунтованим та неповним. У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що господарсько-побутові потреби, які пов'язані з функціонуванням самого підприємства та забезпечення умов праці на підприємстві, однак не беруть участі у технологічному процесі виробництва, також є промисловими потребами підприємства, поряд з виробничими (технічними).

Наведене вище дає підстави для висновку, що видобуток підземних вод для забезпечення саме виробничих (технічних) потреб землевласника/землекористувача, які пов'язані із забезпеченням технологічного процесу виробництва, вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу, з огляду на положення ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012.

Як встановлено судом, на запит Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30.11.2015 №03-4373, відповідачем було надано, в тому числі, довідку №5983/27-01 від 02.12.2015 відбору води УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» по Львівській області за період з 21.12.2013 по 03.12.2015, відповідно до якої відповідач зазначив, що за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Дашавському ВУПЗГ було відібрано всього 9,2 тис. м3 води (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Бібрському ЛВУМГ було відібрано всього 4,85 тис. м3 води (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню та поповнення пожежного резервуару; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Опарському ВУПЗГ було відібрано всього 55,77 тис. м3 води (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по Кам'янка-Бузькому проммайданчику було відібрано всього 2,46 тис. м3 води (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 по КС-Сокаль було відібрано всього 2,75 тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає).

При цьому, як зазначено вище, згідно з розділом «Охорона та раціональне використання водних ресурсів» акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, Державна екологічна інспекція у Львівській області, використовуючи відомості з наданої відповідачем довідки №5983/27-01 від 02.12.2015 встановила обставини щодо використання відповідачем частини видобутих ним підземних вод для госппитних потреб, а частини - для виробничих.

Так, Державною екологічною інспекцією у Львівській області зазначено, що КС Сокаль-Волицького ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,75тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Опарським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 55,77 тис. м3 води . (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Дашавським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 9,2 тис. м3 води . (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Камянка-Бузьким промисловим майданчиком ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,46 тис. м3 води . (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Бібрським ЛВУМГ КС Бібрка за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 4,85 тис. м3 води . (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015).

Таким чином, інформація щодо цілей водокористування була взята позивачем 1 саме з вищевказаної довідки №5983/27-01 від 02.12.2015, наданої відповідачем.

Суд зазначає, що передбачені приписами ст. 23 Кодексу України про надра норми кількості водозабору (300м3 за добу) відповідачем порушені не були, вказаний факт не заперечується учасниками судового процесу.

В той же час, суд відзначає, що відповідачем щодо кожного зі спірних водозаборів було надано відомості про цілі використання видобутих вод, які були іменовані як «госппитні потреби» та «виробничі потреби». При цьому, біля кожної вказівки на «виробничі потреби» відповідачем надано деталізацію таких цілей водокористування: забезпечення санітарних умов працівників/опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню/ поповнення пожежного резервуару; у процесі транспортування газу вода участі не приймає.

Як встановлено судом, господарсько-побутові потреби підприємства не відносяться до виробних потреб (технологічних, які беруть участь у процесі виробництва). Саме до таких потреб (господарсько-побутових) і відносяться зазначені відповідачем у довідці №5983/27-01 від 02.12.2015 цілі використання підземних вод, а саме: забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню, поповнення пожежного резервуару.

Крім того, відповідно до ст. 69 глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України, забір води для протипожежних потреб здійснюється з будь-яких водних об'єктів без дозволу на спеціальне водокористування в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

Водночас, позивач 1, посилаючись на довідку відповідача №5983/27-01 від 02.12.2015 в акті №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановив обставини щодо використання відповідачем води, зокрема, у Бібрському ЛВУМГ, в тому числі, для виробничих потреб у розмірі 0,36 тис. м3, в той час, як вказаний об'єм води, в тому числі, було використано для протипожежних потреб, натомість приписи ст. 69 Водного кодексу України передбачають, що забір води для протипожежних потреб здійснюється з будь-яких водних об'єктів без дозволу на спеціальне водокористування в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

Наведене вище дає підстави для висновку, що видобуті з власних водозаборів підземні води використовувались відповідачем для власних питних та господарсько-побутових потреб (санітарних, опалювальних, протипожежних), натомість використання таких вод безпосередньо в технологічному процесі транспортування газу (технічні/виробничі потреби) відповідачем здійснено не було, доказів протилежного суду не надано, тим більше, що позивач 1 у складеному ним акті №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами при встановленні обставин використання відповідачем підземних вод для виробничих потреб прямо посилається на відомості, зазначені відповідачем у довідці №5983/27-01 від 02.12.2015.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що найменування цілей використання підземних вод, які суперечать чи не враховують детальний опис таких цілей із вказівками на особливості використання вод (їх розшифрування), не є підставою для часткового/усіченого застосування позивачем 1 в процесі здійснення ним перевірки діяльності відповідача відомостей, наданих самим земле-, водо-, надрокористувачем (відповідачем), на шкоду такому користувачу.

Таким чином, суд бере до уваги не формальну назву водокористування, зазначену відповідачем у довідці (виробничі потреби), а саме фактичні цілі водокористування, які розшифровані відповідачем у довідці, яка була взята до уваги інспекцією при перевірці.

При цьому, суд зазначає, що надані прокурором 31.05.2016 Звіти про використання води, відповідно до яких прокурор зазначає про використання відповідачем вод для виробничих потреб, судом не приймаються, оскільки обставини щодо такого використання позивачем 1 були встановлені на підставі довідки №5983/27-01 від 02.12.2015, яка вказана в акті №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами не доведено обставин використання відповідачем видобутих ним без спеціального дозволу із власних водозаборів в межах Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів підземних вод з метою їх використання для інших, крім господарсько-побутових потреб підприємства відповідача, у зв'язку з чим будь-яких порушень норм ст. 23 Кодексу України про надра в редакції, чинній на період спірних відносин, суд не вбачає.

Такі висновки суду ґрунтуються також на тому, що за відсутності передбаченого законом чіткого визначення господарсько-побутових потреб підприємства (із відповідним переліком таких потреб), розуміння якого, власне, може бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності, державні органи та в тому числі, суд не вправі тлумачити таке поняття у вузькому значенні, на шкоду особі, вина якої доводиться.

Тобто особа не може бути притягнута до господарсько-правової відповідальності, в тому числі, у формі відшкодування шкоди, у випадку, якщо законом не визначені чітко межі правопорушення, тобто об'єктивна сторона дій особи, які ставляться їй у провину.

Так, згідно з нормами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 20 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України).

Таким чином, з огляду на відсутність передбаченої законом заборони на використання підземних вод без спеціального дозволу (до 300 м3) для власних господарсько-побутових потреб юридичної особи, - остання вправі здійснювати таке водокористування.

Суд зазначає, що, заявляючи позов про відшкодування збитків, як на підставу виникнення права вимагати їх відшкодування, прокурор вказує на делікт - вчинення відповідачем видобування підземних вод без спеціального дозволу, що є порушенням норм Кодексу України про надра та Водного кодексу України, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, прокурором фактично заявлено вимогу про відшкодування шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

З огляду на вищенаведене, за умови недоведення прокурором наявності підстав вважати, що відповідачем було порушено норми ст. 23 Кодексу України про надра, а саме, що було використання відповідачем підземних вод не для забезпечення власних господарсько-побутових потреб, відсутні підстави для притягнення такої особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, Дашавської селищної ради, Кам'янка-Бузької міської ради, Бібрської міської ради з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 77000 грн. 10 коп. шкоди не підлягають задоволенню.

При цьому, щодо викладених у відзиві на позов доводів відповідача стосовно того, що ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 08.12.2015 передбачає можливість видобутку підземних вод до 300м3 за добу без дозволу на користування надрами для всіх потреб, суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 08.12.2015, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

В той же час, вказана редакція Кодексу України про надра діє з 01.01.2016, в той час, як предметом перевірки позивачем 1 дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів був період з 21.12.2013 по 02.12.2015, а отже у спірний період діяла редакція Кодексу, що передбачала обмеження щодо цілей використання видобутих землевласником/землекористувачем підземних вод.

З огляду на вищенаведене, наведені доводи відповідача судом не приймаються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, з огляду на відмову в задоволенні позову, покладаються на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.06.2016

Суддя І.М. Отрош