Рішення № 58215214, 09.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.16р. Справа № 904/4046/16

За позовом Криворізької місцевої прокуратури №3 в інтересах держави- Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Криворізька друкарня", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 79 498, 00 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 9 від 07.04.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 141 від 01.06.2016р.

прокурор: Богомол О.М., посвідчення № 036676 від 11.12.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька місцева прокуратура №3 в інтересах держави - Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Криворізька друкарня" про стягнення 79 498, 00 грн., з яких: 6 178,70грн. - 3% річних, 73 319,30 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 930 від 20.02.2004р., в частині оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою суду від 19.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 01.06.2016р.

01.06.2016р. відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому в задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі.

01.06.2016р. в засіданні оголошено перерву до 09.06.2016р.

У судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та прокурор.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2004р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник) та Комунальним підприємством "Криворізька друкарня" (споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 930 (далі - договір).

Постачальник відпускає «споживачеві» теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

При виконанні цього договору сторони керуються чинним законодавством України, діючими відомчими «Правилами користування тепловою енергією», рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської Ради та іншими законодавчими актами (п. 1.2. договору).

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці № 2 відповідно до встановленого плану теплопостачання з « 01» березня 2004 року до « 31» грудня 2004 року (див. таблиця № 1 і № 2, акт межі розподілу як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (п. 1.3. договору).

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно з приладами обліку або розрахунковим способом при їх відсутності (п. 2.1. договору).

Щомісячна сума за договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів і годин роботи (п. 2.2. договору).

Оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачеві (п. 3.1. договору).

Споживач здійснює передоплату в грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця (п. 3.3. договору).

Теплова енергія відпускається споживачу в кількості згідно з даними таблиці № 2, у вигляді гарячої води та (або) пари на такі потреби:

- опалення і вентиляція - період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року, за виключенням ремонтного періоду;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря (п. 4.2. договору).

Цей договір діє з 01 березня 2004 року по 31 грудня 2004 року по і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У випадку подання однією із сторін заяви про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача договір може бути розірваний. У випадку наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (п. 6.1. договору).

29.11.2005р. КПТМ «Криворіжтепломережа» та КП "Криворізька друкарня" підписано та скріплено їх печатками додаткову угоду до договору, в якій сторони дійшли згоди внести до пункту розрахунків договору № 930 від 20.02.2004р. доповнення: в термін до 15 числа поточного місяця споживач сплачує постачальнику відпущену теплову енергію по кінцевому рахунку за попередній місяць, та в термін до 20 числа авансує 75 % планового місячного споживання. (а.с. 64).

Позивач стверджує, що свої зобовязання за договором виконав належним чином, за період з 31.01.2014р. по 31.03.2014р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 148 849,76 грн., та виставив на оплату рахунки-фактури:

- № 930 від 31.01.2014р. на суму 38 221,43 грн. з ПДВ (а.с. 19);

- № 930 від 28.02.2014р. на суму 80 749,76 грн. з ПДВ (а.с. 20);

- № 930 від 31.03.2014р. на суму 29 878,57 грн. з ПДВ (а.с. 21).

Позивач зазначає, що відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався, однак із порушенням встановленого договором строку, у звязку із чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 6 178,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 73 319,30 грн.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

01.06.2016р. відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що власних коштів у підприємства недостатньо, тому використовуються бюджетні кошти. В позовній заяві розрахунок індексу інфляції та 3% річних зроблений з порушенням вимог встановлених «Листом «ВСУ № 62-97 р. рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції». Розрахунку 3% річних в позовній заяві немає. Правовідносини у сфері надання комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством (Законом «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг), якими передбачена відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені, а тому норми статті 625 ЦК на ці правовідносини не поширюються. При укладенні договору постачальник тепла дотримується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де передбачені зовсім інші штрафні санкції. У звязку із вищевикладеним в задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевказане, 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Також господарський суд вважає за доцільне зазначити, що розрахунок 3% річних міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

У судовому засіданні 01.06.2016р. представник відповідача пояснив, що позивач порушив норми чинного законодавства щодо досудового врегулювання спору, оскільки не направив претензію про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо досудового врегулювання спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає доводи, наведені в запереченні, необґрунтованими.

Щодо правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд зазначає наступне.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що 3 % річних розраховано вірно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку розмір інфляційних втрат становить 72 738,48 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що мало місце прострочення виконання зобовязання, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 917,18 грн., з яких: 6 178,70 грн. - 3% річних, 72 738,48 грн. - інфляційні втрати.

Позовна заява подана позивачем до суду 19.05.2016р., про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 3). а подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року становить 1 378 грн. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2587,56 грн. згідно з платіжним дорученням № 231 від 09.03.2016р., замість 1 378,00 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1 209,56 грн. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне розяснити позивачу , що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1 209,56 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 10,06 грн. (0,73 %), на відповідача 1 367,94 грн. (99,27 %).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Криворізька друкарня" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 28-В, ідентифікаційний код 02466151) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184) 78 917,18 грн., з яких: 6 178,70 грн. - 3% річних, 72 738,48 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Криворізька друкарня" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 28-В, ідентифікаційний код 02466151) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 367,94 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2016

Суддя ОСОБА_3