Рішення № 58215036, 02.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.16р. Справа № 904/3435/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ПРОФ", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 198 407, 23 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 20.04.16р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №67-30 від 05.05.16р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ПРОФ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2016 року, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (далі - відповідач) суму 990 730, 90 грн. основного боргу, 41 775, 93 грн. грн. інфляційних, 33 747, 08 грн. 3% річних, 132 153, 32 грн. пені, а всього суму 1 198 407, 23 грн. заборгованості за порушення виконання зобовязання за договором №15/75 від 05.01.15р.

Відповідач, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, просить суд розстрочити виконання рішення суду та зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 18.05.2016 року оголошувалась перерва до 01.06.2016 року згідно статті 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.01.2015 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) укладено договір №15/75 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобовязується передати, а покупець зобовязується прийняти ти оплатити матеріально-технічні ресурси (ділі - продукція) на умовах, визначених в Договорі (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Кількість, номенклатура продукції вказуються в специфікаціях, які є невідємною частиною Договору (п.2.1 Договору)

Поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідності до умов поставки і зазначеними в Специфікаціях, та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою продукції (п.4.1 Договору).

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в Договорі. Оплата поставленої продукції здійснюється протягом строку, зазначеного в Специфікації, який визначається з моменту поставки продукції і надання документів, зазначених в п.6.4 Договору (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару на суму 7 408 790, 20 грн., проте відповідачем порушено зобовязання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 990 730, 90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленої продукції, постачальник вправі стягнути з покупця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 26.02.15р. по 20.05.16р. у розмірі 132 153, 32 грн., 3% річних, за той самий період, у розмірі 33 747, 08 грн., а також інфляційні за період з січня 2016 року по травень 2016 року у розмірі 41 775, 93 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду. В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства відповідача, який зумовлений наявністю значної дебіторської заборгованості інших підприємств перед відповідачем.

Позивач вважає вимоги відповідача необґрунтованими, а тому заперечує проти розстрочення виконання рішення суду та зменшення штрафних санкцій.

З приводу клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладене, суд не вбачає винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, а тому, враховуючи, зокрема, фінансовий стан обох сторін, суд вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, суд, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, дійшов висновку щодо відсутності підстав для розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення збільшених позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 1; код ЄДРПОУ 05393085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ПРОФ" (51937, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 20197393) суму 990 730, 90 грн. (девятсот девяносто тисяч сімсот тридцять грн. 90 коп.) основного боргу, 132 153, 32 (сто тридцять дві тисячі сто пятдесят три грн. 32 коп.) пені, 41 775, 93 грн. (сорок одна тисяча сімсот сімдесят пять грн. 93 коп.) інфляційних, 33 747, 08 грн. (тридцять три тисячі сімсот сорок сім грн. 08 коп.) 3% річних, 17 976, 11 грн. (сімнадцять тисяч девятсот сімдесят шість грн. 11 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 07.06.2016р.