Ухвала суду № 58214883, 08.06.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 червня 2016 року Справа № 922/1770/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2016

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016

у справі № 922/1770/15

за позовом приватного підприємства "ФАРМАРОСТ-2011" (далі - Підприємство), м. Харків,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Харків,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2016 у справі № 922/1770/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, позов задоволено.

04.05.2016 (згідно з вхідним штампом Харківського апеляційного господарського суду на касаційній скарзі) Відділення звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 04.05.2016 № 02-27/3-1670, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій у справі № 922/1770/15, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015, внесено суттєві зміни до Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674), які полягають, зокрема у такому:

- у частині другій статті 4 Закону:

пункт 2, що регулює ставки судового збору за подання до господарського суду позовних заяв, інших заяв, скарг, видачу документів, викладено у новій редакції, якою визначено найменування документа та дії, за яку справляється судовий збір, і платника судового збору;

у підпунктах 4, 5, 6 пункту 2 змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення господарського суду та у справах про банкрутство, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Такі ставки визначаються на підставі ставок, що підлягали сплаті при поданні позовних заяв, інших заяв і скарг;

- статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи (зокрема Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення), органи місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 у редакції, що діє з 01.09.2015, ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

У даній справі Підприємство звернулося з позовом до суду у березні 2015 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 (у редакції, чинній станом на березень 2015 року) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році з 1 січня встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 218,00 гривень.

Водночас матеріали касаційної скарги не містять доказів, що підтверджували б сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

До касаційної скарги додано клопотання Відділення про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, яке мотивоване тим, що кошторисом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не передбачено коштів для сплати судового збору та такі кошти на рахунку Відділення відсутні.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (частина перша статті 8 Закону № 3674).

Частиною другою статті 8 Закону № 3674 передбачена можливість звільнення сторони від сплати судового збору, враховуючи її майновий стан.

Слід врахувати, що положення статті 8 Закону № 3674 наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, Прикінцевими положеннями Закону України № 484-VІІІ від 25.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності з 01.09.2015 року, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Однак, Відділенням не надано доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які перешкоджають сплаті ним судового збору (станом на час звернення до суду з касаційною скаргою), а також доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відтак, наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення скаржникові сплати судового збору або звільнення від такої сплати.

За таких обставин додане до касаційної скарги клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 у справі № 922/1770/15 відхилити.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 у справі № 922/1770/15 повернути Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя Г. Прокопанич