Ухвала суду № 58214352, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/460/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року у справі № 531/1531/15-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області про відшкодування переплати пенсії, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулося в суд з позовом до Климівськаої сільської ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь управління суму переплати пенсії по ОСОБА_1 за період 15.06.2007 по 31.05.2015 в сумі 122399 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що управлінням виявлене порушення у оформлені та видачі Климівською сільською радою довідки про заробітну плату ОСОБА_1, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії вказаній громадянці.

Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, на користь управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області суму з переплати пенсії в розмірі 122399 грн. 90 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та закрите провадження по справі з підстав передбачених п.1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Климівською сільською радою Карлівського району Полтавської області 18.07.2007 року ОСОБА_1 була видана довідка № 364, про заробітну плату для обчислення пенсії.

Довідкою № 213 від 14.05.2015 виданою Климівською сільською радою, ОСОБА_1, про заробітну плату для обчислення пенсії, сума з якої потрібно було нараховувати пенсію зменшилась з 6993,51 грн. на 0,07181 грн.

Актом перевірки достовірності довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.05.2015р., було встановлено, що довідка № 364 від 18.07.2007 видана ОСОБА_1, про заробітну плату для обчислення пенсії - недостовірна.

Згідно розрахунку переплати пенсії виданої ОСОБА_1, сума яку переплатило управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області ОСОБА_1 у зв'язку з наданням недостовірної довідки про заробітну плату, склала 122399,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.2 ст.101 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу наведеного вбачається, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

За встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії.

Відповідно до статті 101 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: