Ухвала суду № 58214310, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/27874/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року

по справі № 826/20317/14

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто податковий борг (заборгованість з податку на додану вартість) у розмірі - 88203,09 грн. Стягнуто податковий борг (заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб) у розмірі - 67609,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати податку на додану вартість у розмірі 88203,09 грн. та з податку доходів фізичних осіб у розмірі 67609,95 грн. виникла на підставі відповідних податкових повідомлень-рішень та податкових декларацій.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У зв'язку з несплатою відповідачем відповідних податкових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу №2920-17 від 16.07.2013 року та рішення про опис майна у податкову заставу №6/1701 від 16.07.2013 року.

Вказане поштове відправлення повернулося з відміткою на конверті «Інші причини, що не дали змоги виконати» 20.08.2013 року.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 113.1 статті 113 ПК України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У той же час, згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, ст.59 ПК України передбачено наступне.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В порядку пункту 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судами правомірно не були прийняті до уваги посилання відповідача на неотримання податкової вимоги відносно податкових декларацій, оскільки вказане спростовується наявними документами в матеріалах справи, а саме - конвертом з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати» від 20.08.2014 року.

Крім того, у разі невручення податкової вимоги з незалежних від податкового органу обставин, податкова вимога вважається врученою у розумінні Податкового кодексу України.

Також, судами правомірно не були прийняті до уваги посилання відповідача відносно оскарження податкових повідомлень-рішень в касаційному порядку, оскільки податкові повідомлення-рішення набувають статусу узгоджених за наслідком апеляційного провадження. Касаційне провадження не впливає на статус узгодженості/неузгодженості податкових зобов'язань, однак, рішення прийняте за наслідком його розгляду, може слугувати підставою для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленим обставинами.

Крім того встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року, в задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000691701 від 27.08.2013 року, №0000701701 від 27.08.2013 року, та №0000652702 від 08.05.2013 року - відмовлено.

В той же час, пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України встановлено наступне.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року по справі № 826/20317/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 03.06.2016 р.