Ухвала суду № 58214282, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/551/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фінансової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року у справі №815/3840/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Епіцентр кераміки” до Одеської митниці Державної фінансової служби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Епіцентр кераміки” звернулося в суд з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення №500060001/2015/610055/2 від 15.05.2015р. про коригування митної вартості товарів за резервним методом; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00134 від 16.05.2015р.; визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення та картка відмови є протиправними, оскільки позивачем для митного оформлення товару були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, позов задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00134 від 16.05.2015р. та рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610055/2 від 15.05.2015р.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Одеська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ „Епіцентр кераміки” просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення вантажу, який надійшов за зовнішньоекономічним контрактом, 14.05.2015р. була подана відповідачу в порядку електронного декларування МД №500060001/2015/009792, в якій визначена митна вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, згідно інвойсу №PS150225 від 25.03.2015р., в якому позивачем та компанією „ZIBO JIN MAO CERAMIC CO.LTD” погоджена поставка вказаних товарів на загальну суму 6160,18доларів США. Разом із митною декларацію до митних органів подано інші документи, які підтверджують митну вартість товару та його походження. Документи подані у відповідності до вимог митного законодавства України.

Після перевірки наданих для митного оформлення документів Одеською митницею 15.05.2015р. прийняте рішення про коригування митної вартості товарів за №500060001/2015/610055/2, в якому вказано, що підставою для вимоги у позивача додаткових документів стали розбіжності, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 28.03.2015р. №432020150200022860, у колонці „номер коносаменту” наведений номер транспортного документу №177ТZСZСQ3174FВ, який відрізняється від коносаменту, наданого до митного оформлення - №ТА01503039; в графі номер договору наведений номер, який відрізняється від номеру наданого до зовнішньоекономічного договору (контракту); в платіжному дорученні від 05.05.2015р. №2 відсутній номер комерційного документу (інвойсу), по якому здійснена передплату, але цей документ, а саме доручення, є документом документально підтверджуючим митну вартість даної партії товару, та без посилання на комерційний документ це унеможливлює зв’язок поставкою; у прайс-листі від 25.03.2015р. PS150225 відсутній зв’язок з зовнішньоекономічним договором від 2.03.2015р. №2015/03/02, що унеможливлює його ідентифікацію як листа, що підтверджує комерційні (вартісні) характеристики товару, заявленого за декларацією.

Митницею вказано, що ці розбіжності можуть свідчити про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів та про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості товарів.

Вказаним рішенням позивачу запропоновано для підтвердження митної вартості товару надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, прас-лист, висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, якщо вони є. В цьому ж рішенні зазначено, що 15.05.2015р. декларантом були надіслані додаткові документи, але не всі затребувані документи для підтвердження митної вартості були надані.

Після перевірки наданих документів, рішенням про коригування митної вартості товарів від 15.05.2015р. за №500060001/2015/610055/2 митниця визначила вартість вантажу за резервним методом та 16.05.2015р. склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00134, якою відмовила позивачу в митному оформлені та пропуску товару (а.с.46-49,100-101,114).

Для проведення митного оформлення товару ТОВ „Епіцентр Кераміки” подало 19.05.2015р. нову митну декларацію за №500060001/2015/009996 з урахуванням рішення про коригування митної вартості та на підставі ч.7 ст.55 МК України сплатило митні платежі згідно митної вартості, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом у розмірі 47184,75грн. Після чого товар був випущений у вільний обіг.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митних органів про коригування митної вартості товару та прийняття картки відмову від 16.05.2015р. , 25.05.2015р. подав до Одеської митниці скаргу від 18.05.2015р., в якій з посиланням на надання відповідних документів щодо визначення митної вартості товару, просив скасувати спірне рішення та картку відмови, провести перевірку митної вартості без порушення вимог митного законодавства та ініціювати службове розслідування по фактам багаторазового порушення інспектором митного законодавства.

Одеська митниця ДФС листом від 11.06.2015р. повідомила позивача про розгляд його скарги від 18.05.2015р. та заяви від 04.06.2015р., що відповідно до п.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Також відповідач у відповіді зазначив, що декларантом ТОВ „Епіцентр Кераміки” у відповідності до п.8 ст.55 Кодексу додаткові документи не надавалися.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходили з того, що документи, які надані позивачем для митного оформлення товару, містять необхідні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв’язку з цим митний орган протиправно визначив митну вартість товарів на підставі наявної у нього інформації про вартість такого товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності прийнятих митним органом рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст.58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Перелік додаткових документів визначено в цій же ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимога про витребування у декларанта додаткових документів обґрунтована тим, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи містять певні розбіжності, викладені вище в рішенні від 15.05.2015р. При цьому відповідачем зазначено, що ці розбіжності можуть свідчити про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів та про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості товарів. Фактично митним органом не встановлені розбіжності в наданих позивачем документах чи підробки, а також в чому вони полягали.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 15.05.2015р. ТОВ „Епіцентр Кераміки” повідомило державного інспектора, що ним були надані всі документи, визначені ч.2 ст.53 МК України. Позивач також вказав, що за власним бажанням, відповідно до п.3,6 ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товару надана наявна у них декларація країни експорту, хоча вона не є документом, зазначеним у ч.2 ст.53 МК України, а тому посилання митних органів на розбіжності у декларації країни експортує необґрунтованими. ТОВ „Епіцентр Кераміки” крім того, повідомило, що відповідно до інформації контрагента компанією „ZIBO JIN MAO CERAMIC CO.,LTD” (КНР) в графі коносамент декларації країни експорту вказано № букінга, в графі номер додатку до зовнішньоекономічного договору, який є невід’ємною частиною контракту та саме і містить дані щодо вартості товару, що спростовує сумнів митних органів щодо вартості товару.

Щодо посилань митних органів на відсутність в платіжному дорученні №2 від 5.05.2015р. номеру комерційного документу (інвойсу), по якому здійснена передплату, позивач пояснив, що згідно розпоряджень та стандартів банку, який обслуговує, в платіжному дорученні вказується лише номер контракту, номер інвойсу зазначається в заяві на покупку валюти. Для усунення сумнівів додатково було надано заяву на покупку валюти №2 від 5.05.2015р., в якій вказаний відповідний номер інвойсу та підтверджується сума оплати за товар згідно договору та інвойсу. Отже, документи не містять розбіжностей, а щодо суперечностей, то позивачем надані обґрунтовані роз’яснення з підтвердженням відповідними документами.

Що стосується додатково наданих документів, то позивач вказав, що виписку з бухгалтерської документації надати не можливо, тому що їх не існує, товар не числиться на балансі підприємства; прас-лист від 25.03.2015року PS150225 надано; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не стосуються митної вартості заявленого товару, можливо за потреби представити сертифікат якості виробника; інформація біржових організацій про вартість сировини, договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, якщо вони є представити їх не має можливості, оскільки їх не існує, товар не є біржовим.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що документи, які надані до митного оформлення товару, містили необхідні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв’язку з цим митний орган протиправно визначив митну вартість товарів на підставі наявної у нього інформації про вартість такого товару, тому наявні підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: