Ухвала суду № 58214230, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/8001/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року по справі №820/6847/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2015 року № 0000392200 та № 0000402200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Курганський бройлер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємствами-покупцями ПП «Укрфітнес» (ПП «Сіті-М Торг»), ПП «Мегаджоб» (ПП «Асторія») за період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої встановлено наступні порушення:

- ТОВ «Курганський бройлер» з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 5644648,00 грн., чим порушено вимоги п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України,

- в порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ТОВ «Курганський бройлер» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, на 351702,00 грн.,

- в порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ТОВ «Курганський бройлер» занижено суму податку, яка нараховується за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету, на загальну суму ПДВ 5292946,00 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000392200 від 15.06.2015 року, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6616082,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 5292946,00 грн. та за штрафними санкціями - 1323236,50 грн. та №0000392200 від 15.06.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 351702,00 грн.

Підставою для висновку про викладені вище порушення позивачем норм Податкового кодексу України слугував той факт, що ТОВ «Курганський бройлер» було продано м'ясо невстановленим покупцям безоплатно або за готівкові кошти без відображення за обліками ТОВ «Курганський бройлер».

Дані висновки обґрунтовані тим, що в оригіналах видаткових накладних ТОВ «Курганський бройлер» в частині отримання товару стоять печатки фізичних осіб, які не мають фінансово-господарських відносин з ТОВ «Курганський бройлер» та за даними АІС «Податковий блок» взагалі не мають податкового зобов'язання/податкового кредиту у 2014 році.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Встановлено, що між ТОВ «Курганський бройлер» (Продавець) та ПП «Сіті-М Торг» (Покупець) укладено договір поставки №1/2014/КБ/14 (м'ясо птиці) від 23.01.2014 року.

На виконання умов договору поставки №1/2014/КБ/14 від 23.01.2014 року ТОВ «Курганський бройлер» на передоплату, здійснену у 2014 році Покупцем - ПП «Сіті-М Торг», були виписані податкові накладні на загальну суму з ПДВ 23947,9 тис. грн.

Також, між ТОВ «Курганський бройлер» (Продавець) та ПП «ТК «Асторія» (Покупцем) укладено договір поставки № 06/2014/КБ/14 (м'ясо птиці) від 21.02.2014 року.

На виконання умов договору поставки №6/2014/КБ/14 (м'ясо птиці) від 21.02.2014 року ТОВ «Курганський бройлер» на передплату, здійснену у 2014 році Покупцем - ПП «Сіті-М Торг», були виписані податкові накладні на загальну суму з ПДВ 919,9 тис. грн.

Отже, податкові зобов'язання позивача з ПДВ виникли з дати зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок позивача як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, відповідно до пп. 187.1.1 п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

На підтвердження достовірності формування податкового зобов'язання в матеріалах справи наявні звірені копії всіх первинних документів, а саме: видаткові та податкові накладні, банківські виписки, довіреності, товарно-транспорті накладні, реєстри виданих накладних, реєстри податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361, 6432, які відображають взаємовідносини з покупцями тощо.

Крім того, на підтвердження наявності продукції власного виробництва - м'яса курчат бройлерів в асортименті у періодах, коли здійснювався продаж продукції ПП «Сіті-М Торг» та ПП «ТК "Асторія» в матеріалах справи наявна оборотно-сальдова відомість по рахунку 213 ОСОБА_3, відомість по партіям товарів на складі ОСОБА_3 щомісячно, оборотно-сальдову відомість по рахунку 27.

З матеріалів справи також вбачається, що контрагенту ПП «Сіті-М Торг» згідно договору поставки № 1/2014КБ/М від 29.01.2014 року та контрагенту ПП «Асторія» згідно договору поставки № 06/2014КБ/М від 21.02.2014 року було реалізовано м'ясо птиці.

Взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами відображаються в бухгалтерському обліку на рахунках: 361 (взаємовідносини з покупцями); 6432 (податкові зобов'язання не підтверджені).

Між ТОВ «Курганський бройлер» та ПП «Сіті-М Торг», ПП «Асторія» взаєморозрахунки відбувались у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку.

Згідно договорів поставки постачальник (ТОВ «Курганський бройлер») поставляв покупцям (ПП «Сіті-М Торг», ПП «Асторія») товар власним транспортом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сіті-М Торг», ПП «Асторія» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які були надані на момент проведення перевірки у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було здійснено передачі товару контрагентам спростовується Актами звірки взаємних розрахунків позивача з ПП «Сіті-М Торг», ПП «Асторія», якими сторони підтвердили відвантаження товару в обсязі, зазначеному у видаткових накладних.

В свою чергу, позиція податкового органу щодо відвантаження товару фізичним особам ґрунтується на помилковому тлумаченні змісту видаткових накладних, згідно яких у графі одержувач зазначені саме ПП «Сіті-М Торг», ПП «Асторія» та вказана їх юридична адреса.

Що стосується наявності в деяких видаткових накладних в графі отримання товару печаток зазначених суб'єктів господарювання, колегія суддів зазначає наступне.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вимоги статті 9 Закону № 996-XIV щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за недобросовісне виконання контрагентами своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Отже, формальні недоліки у первинних документах повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Враховуючи зазначені правові положення, можна дійти висновку про те, що позивач не може нести відповідальність за дії представників ПП «Сіті-М Торг» та ПП «Асторія» стосовно проставлення печаток іншими особами.

Відповідачем не доведено, що товар згідно договорів поставки був отриманий особами, не зазначеними в довіреностях, виданих ПП «Сіті-М Торг» та ПП «Асторія».

Таким чином, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не спростовують товарності операцій позивача з контрагентами, а також не можуть свідчити про аналогічну поставку в такому ж обсязі іншим особам.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року по справі №820/6847/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Сірош М.В.