Ухвала суду № 58214193, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/7788/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 359/8450/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Борисполі та Бориспільському районі Київської області, в якому просила визнати дії відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання неправомірними та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, починаючи з дати припинення її виплати з 01.04.2015 та на весь час інвалідності, встановленої органом МСЕК довічно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час працює в управлінні соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області. З 01.10.2004 року їй встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання довічно, у зв'язку з цим позивач отримує пенсію по інвалідності на загальних підставах у розмірі 1049 гривень. Однак, 01.04.2015 року Пенсійним фондом України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області виплату пенсії позивачу припинено. Вважає вказані дії відповідача неправомірними.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2015 року позов задоволений. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Борисполі та Бориспільському районі поновити виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання з 01.04.2015 року на весь час інвалідності, встановленої органом МСЕК - довічно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної ін. станції встановлено, що позивач працює в управлінні соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області. З 01.10.2004 її встановлена ІІІ групу інвалідності загального захворювання довічно та отримує пенсію по інвалідності на загальних підставах у розмірі 1 049 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України у м.Борисполі та Бориспільському районі Київської області 01.04.2015 р. виплату пенсії позивачу було припинено.

ОСОБА_1 25.06.2015 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2015 - довічно. Однак, 24.07.2015 р. отримала відповідь про те, що оскільки вона працює в державній установ й не відноситься до категорії осіб, на яких поширюється порядок виплати пенсій, передбачений чинним законодавством України, тому з 01.04.2015 р. виплату пенсії припинена.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на поновлення виплати пенсії як інваліду ІІІ групи загального захворювання, відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії порушив право позивача на отримання пенсії.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з тих обставин, що оскільки позивач працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України „Про державну службу", тому відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII, в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії позивачу не здійснюється. Відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015(далі - Закон №213-VIII), у абз.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в наступній редакції: „Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України „Про статус народного депутата України", „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються".

Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України „Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року.

Також Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) абзаци 2 та 3 ч.1 ст.47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в такій редакції: „Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України „Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №911-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

Виходячи з наведених законодавчих норм, враховуючи, що позивач працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України „Про державну службу", колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії позивачу не здійснюється, тому відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлееі з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: