Ухвала суду № 58214121, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/39700/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Госедло Р.І.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС» (далі - позивач, ТОВ «ПБС») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби №0001292203 від 21.12.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську Державної податкової служби замінено правонаступником Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Крім того, відносно контрагента ПП «Симетрія» відкрито кримінальне провадження за ст. 205 Кримінального кодексу України (за фіктивне підприємництво), що також свідчить про нереальність господарських операцій.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача щодо правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП «Симетрія», за результатами якої відповідачем 07.12.2012 року складено акт за №11697/22-3/32972788.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про те, що не підтверджено факт передачі товарів від ПП «Симетрія», оскільки ПП «Симетрія» та його контрагент по ланцюгу постачання ПП «Наладка» мають ознаки фіктивності, що підтверджено актом «Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ПП «Симетрія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року» № 938/22-10/30650329, а тому правочини між останнім та підприємством-покупцем ТОВ «ПБС» здійснені без мети настання реальних наслідків та є безтоварними. Крім того, порушено кримінальну справу по факту вчинення фіктивного підприємництва ПП «Симетрія». Вказані обставини свідчать, що господарські операції, здійсненні в період, що підлягав перевірці, між позивачем та ПП «Симетрія» мають ознаки нікчемності.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001292203 від 21.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 167358 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП «Симетрія».

Між ТОВ «ПБС» (замовник) та ПП «Симетрія» (підрядник) 02.08.2011 року було укладено договір №004/08-ТП згідно якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати будівельні роботи - будівництво підпірних стінок №1-2 на шестирівневій відкритій автостоянці №1 для автомобілів та підпірних стінок тунелю ПС-1, ПС-2, ПС-3, ПС-4, ПС-5 ТК «Буковель» в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору, його сторонами були сформовані локальні кошториси з розрахунком договірної ціни та акти приймання виконаних будівельних робіт від 02.08.2011 року.

В подальшому, 19.09.2011 року між ТОВ «ПБС» (замовник) та ПП «Симетрія» (підрядник) укладено договір підряду № 18/10-ОЧ, згідно якого підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 4000 куб.м/добу ТК «Буковель» в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання вказаного вище договору підряду його сторонами сформовано локальні кошториси з розрахунком договірної ціни та акти приймання виконаних будівельних робіт від 19.09.2011 року та від 29.09.2011 року.

Також, 20.09.2011 року між позивачем (замовник) та ПП «Симетрія» (підрядник) укладено договір підряду №19/10-ОЧ, згідно якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 400 куб.м/добу Туристичного комплексу «Буковель» в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Підтвердженням виконання вказаного договору - наявна в матеріалах справи копія акту приймання виконаних будівельних робіт від 20.09.2011 року.

Крім того, між тими самими сторонами укладено договір підряду від 29.09.2011 року №75/11-ДР, за умовами якого ПП «Симетрія» (підрядник) зобов'язується за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (замовник) виконати будівельні роботи у туристичному комплексі «Буковель» в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до кошторисів (а.с.179-184).

На виконання вказаного вище договору підряду його сторонами сформовано локальний кошторис з розрахунком договірної ціни та акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.09.2011 року.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, сформованих ПП «Симетрія» та відомістю операцій по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за період з 01.09.2011 року по 31.02.2012 року, сформованого позивачем.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Симетрія» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Крім того, реальність виконання обумовлених вищевказаними договорами робіт підтверджено представником відповідача у судових засіданнях судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Симетрія», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про те, що відносно контрагента ПП «Симетрія» відкрито кримінальне провадження за ст. 205 Кримінального кодексу України (за фіктивне підприємництво), що також свідчить про нереальність господарських операцій, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та/або його контрагента ПП «Симетрія», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між ПП «Симетрія» договори підряду і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

При цьому, відповідачем не доведено, що контрагенту позивача визначались суми податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 809/411/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 31.05.2016 року.