Ухвала суду № 58214060, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/48424/14

К/800/43488/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Корінець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Терещенко Т.М.,

представника Головного управління Державної

казначейської служби України у Закарпатській області Тягура І.І.,

представника Головного управління Державної

казначейської служби України у м. Києві Гашинського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (далі - ГУ ДКСУ у Закарпатській області), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати неправомірними дії ГУ ДКСУ у м. Києві, які виразилися у не зверненні за інформацією про підтвердження зарахування залишку неповернутих з Державного бюджету коштів, на рахунках яких обліковуються надходження бюджету; визнати неправомірними дії ГУ ДКСУ у Закарпатській обл., які виразилися у поверненні виконавчого листа без виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДКСУ у Закарпатській області та ГУ ДКСУ у м. Києві звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційні скарги ПАТ «Промінвестбанк» просило залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скарги - без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 у справі № 2а-0770/947/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року, позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» задоволено; визнано протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у м. Ужгороді щодо невиконання передбачених статтею 43 Податкового кодексу України заходів та дій щодо повернення ПАТ «Промінвестбанк» надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 1 391 592,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області на користь ПАТ «Промінвестбанк» надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 391 592,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Промінвестбанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Закарпатським окружним адміністративним судом 6 листопада 2013 позивачеві було видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області на користь ПАТ «Промінвестбанк» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1 391 592,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "»Промінвестбанк» витрат зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Листом від 15 листопада 2013 року № 09-7-7/813 позивач звернувся до ГУ ДКСУ у м. Києві із заявою про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі № 2а-0770/947/12 та повернення ПАТ «Промінвестбанк» суми надміру сплаченого податку з прибутку підприємства в сумі 1 391 592,00 грн. та судових витрат в сумі 2 146,00 грн. на підставі вищевказаного виконавчого листа.

Листом від 25 листопада 2013 року № 0510/3688-16168 ГУ ДКСУ у м. Києві направило за належністю вищевказану заяву ПАТ «Промінвестбанк» до ГУ ДКСУ у Закарпатській обл.

Листом від 3 січня 2014 року № 15-15/6-61 ГУ ДКСУ у Закарпатській обл. повідомило позивача про неможливість стягнення коштів за поданим виконавчим листом від 6 листопада 2013 року № 2а-0770/947/12 у зв'язку з тим, що на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області 5 листопада 2013 року надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 2а-0770/947/12, якою зупинено виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 до закінчення касаційного провадження.

Крім цього, ГУ ДКСУ у Закарпатській області повідомило, що з поданих позивачем документів вбачається, що кошти зараховані на рахунки в різних територіальних органах Казначейства Закарпатської області, що унеможливлює виконання даного виконавчого документу, а тому позивач повинен звертатись саме до того органу, на рахунки якого зараховані дані надходження бюджету, шляхом подання заяв та оригіналів виконавчих листів до відповідного Управління Казначейства Закарпатської області.

Також ГУ ДКСУ у Закарпатській області звернув увагу позивача на той факт, що у вищевказаному виконавчому листі в якості боржника зазначено Управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, а такого органу не існує.

У зв'язку з викладеним, ГУ ДКСУ у Закарпатській області повернуло позивачу вищевказаний виконавчий документ, як такий, що не підлягає виконанню та виданий і оформлений з порушенням встановлених вимог.

Також судом першої інстанції установлено, що відповідно до змісту постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі № 2а-0770/947/12 органом Казначейства, на рахунки в якому були зараховані надходження бюджету (надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 391 592,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.), є Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен був подати заяву про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі № 2а-0770/947/12 з відповідним переліком документів саме до Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області. Водночас, орган Казначейства не зобов'язаний звертатися до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів, на рахунках яких обліковуються надходження бюджету, а це є правом такого органу, яким він може скористатись у разі потреби. Також суд першої інстанції вважав правомірними дії ГУ ДКСУ у Закарпатській області щодо повернення виконавчого листа позивачеві, зокрема з підстав неправильного оформлення, оскільки у вказаному виконавчому листі неправильно зазначено найменування боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сума надміру сплаченого податку на прибуток по ліквідованих відділеннях повинна бути повернена з Державного бюджету ГУ ДКСУ у м. Києві. Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, у зв'язку з відкриттям касаційного провадження та зупинення виконання судового рішення у справі № 2а-0770/947/12, ГУ ДКСУ у Закарпатській області повинно було зупинити безспірне списання коштів на підставі виконавчого листа, а не повертати його позивачеві.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 17 постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845) стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету; інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів), крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Пунктом 18 Порядку № 845 передбачено, що у разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається, зокрема, повне найменування стягувача і боржника.

Зважаючи на те, що ГУ ДКСУ у м. Києві не є боржником відповідно до поданого позивачем виконавчого листа від 6 листопада 2013 року № 2а-0770/947/12, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності обов'язку у вказаного відповідача звертатись до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо. Таким чином, дії ГУ ДКСУ у м. Києві щодо не вжиття вказаних заходів у цьому випадку не може бути визнано неправомірними.

Пунктами 13 та 14 Порядку № 845 передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі зупинення судом виконання: виконавчого документа; рішення про стягнення коштів.

Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення відповідним органом Казначейства безспірного списання коштів, якщо судом касаційної інстанції у справі зупинено виконання судових рішень судів попередніх інстанцій, проте звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, зокрема, видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

Зважаючи на те, що виконавчий лист від 6 листопада 2013 року № 2а-0770/947/12 оформлено з порушенням установлених вимог, зокрема із неправильним зазначенням повного найменування боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності повернення ГУ ДКСУ у Закарпатській області вказаного виконавчого документа позивачеві.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову у цій справі є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції скасовано помилково.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді