Ухвала суду № 58213789, 02.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 р.Справа № 820/8568/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Пянової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 820/8568/15 за позовом Приватного підприємства "УКРСПЕЦПОСТАВКА-М" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Укрспецпоставка-М", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому з просить суд скасувати податкові повідомлення рішення №0000372201 від 23.03.2015р., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток всього на суму 1442411,25грн., за основним платежем у сумі 1153929грн., за штрафними санкціями у сумі 288482,25грн. та податкове повідомлення-рішення №0000382201 від 23.03.2015р., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 103590,00 грн., за основним платежем у сумі 82872,00 грн. за штрафними санкціями у сумі 20718,00грн. та висновки в ОСОБА_3 перевірки, стосовно нереальності здійснення господарських операцій, є такими, що прийняті з порушенням податкового законодавства та суперечать йому у звязку з невірним застосуванням норм Конституції України, Податкового кодексу України та іншого діючого законодавства.

Відповідно до поданої заяви від 03 березня 2016 року позивач уточнив позовні вимоги, визнав частково правомірність донарахування за оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, просив скасувати частково податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток всього на суму 1 396 670,00грн., за основним платежем - 1117336,00 грн., за штрафними санкціями 279334,00грн. та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, які прийняті на підставі акту перевірки Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015р. В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. адміністративний позов приватного підприємства "Укрспецпоставка-М" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.03.2015 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1396669 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 90 коп., з яких: за основним платежем - 1117336 (один мільйон сто сімнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 279333 (двісті сімдесят дев'ять триста тридцять три) грн. 90 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.03.2015 року.

В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Укрспецпоставка-М" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 36033135) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р.без змін.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Укрспецпоставка-М" ідентифікаційний код 36033135, як юридична особа зареєстроване Харківським міським виконавчим комітетом 04.09.2008 року, взято на податковий облік в органах даржавної податкової служби 05.09.2008 р. за №14240, зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 28.01.2015 р. № 78, 79, 80, 81, 83 та від 11.02.2015 р. №145, виданих Основ`янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, податковими інспекторами була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Укрспецпоставка-М" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011. по 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.01.2011. по 31.12.2013. За результатами проведеної перевірки був складений ОСОБА_3 № 687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015 р.

Згідно висновків, викладених в ОСОБА_3 перевірки перевіркою були встановлені порушення ПП "Укрспецпоставка-М", зокрема:

- ст. 1 п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст. 9, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995р. за № 168/704; п.138.2 ст. 138 п 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1117336грн., а саме: у 2012 році на суму 366707 грн., у 2013 році на суму 750629 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 98 102 грн., а саме: у червні 2011 року у сумі 263 грн., у вересні 2011 року у сумі 14 700 грн., у жовтні 2011 року у сумі 267 грн., у березні 2012 року у сумі 74 грн., у травні 2012 року у сумі 3 323 грн., у червні 2012 року у сумі 5 821 грн., у вересні 2012 року у сумі 583 грн., у жовтні 2012 року у сумі 517 грн., у листопаді 2012 року у сумі 2 187 грн., у січні 2013 року у сумі 9 200 грн., у лютому 2013 року у сумі 10 084 грн., у березні 2013 року у сумі 5 200 грн., у квітні 2013 року у сумі 1 933 грн., у серпні 2013 року у сумі 43 000 грн., у вересні 2013 року у сумі 950 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області були прийнятті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № НОМЕР_1 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток всього на суму 1 396 670,00грн., за основним платежем - 1117336,00 грн., за штрафними санкціями 279334,00грн.;

-№ НОМЕР_2 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 103590 грн., за основним платежем - 82872 грн., за штрафними санкціями 20718грн.;

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015 р. підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток стало твердження податкового органу про те, що при опрацюванні первинних бухгалтерських документів встановлено, що ПП Укрспецпоставка-М мало взаємовідносини з підприємствами, стосовно яких отримана інформація щодо нереальності здійснення господарської діяльності субєкта господарювання (відсутній факт реального вчинення господарських операцій), внаслідок чого позивачем неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, та неправомірно проведені господарські операції з вказаними контрагентами. Податковим органом поставлено під сумнів факти отримання ПП Укрспецпоставка-М товарів (робіт, послуг) від контрагентів та факти релізації товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП Укрспецпоставка-М мало взаємовідносини з ТОВ Лігал Едвайзинг, ТОВ Інфосервіском, ТОВ Феррід Д, ТОВ Ліга, ТОВ Грін ОСОБА_4 Компані, ТОВ Трансоіл, ТОВ ОСОБА_4 Компані, ТОВ Експостач, ТОВ ТБ Імператив, ТОВ Урабус, ТОВ МТС 2003, ТОВ ХБТРЗ, ТОВ Техно Торг , ТОВ Іст ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3, ТОВ ЗКХР, ТОВ Стахафінрезерв, ПП Вегамакс, ТОВ Енергорезерв, ФОП ОСОБА_6, ТОВ Поліград 46, ТОВ Гатіора, ТОВ Мерфіс, ФОП ОСОБА_7, ТОВ Транс Трейдинг ЛТД, ТОВ Нью Кепіталтранс, ТОВ Укріндастріалгруп.

Вказані взаємовідносини базувались на належним чином укладених господарських договорах. До матеріалів справи позивачем надано первинні фінансово господарські документи, а саме договори, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, тощо. На виконання зобовязань надані виписки банку про здійснення оплати. Первинні фінансово-господарські документи, в яких відображено господарські діяльність ПП Украпецпоставка-М за перевіряємий період, також було надано позивачем до перевірки, що не заперечується сторонами.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не предявлялось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагентів позивача не є доказом факту нереальності правових взаємовідносин.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 820/8568/15 становить 5359,2 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 820/8568/15 залишити без змін.

Стягнути з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ 39858581) на користь Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,2 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10

Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2016 р.