Ухвала суду № 58213767, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/19351/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Руденка Є.Д.,

відповідача - Кравець А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015

у справі № 804/10100/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014 № 0000682201 та від 05.06.2014 № 0002072201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що на момент складання Товариством податкової звітності за грудень 2013 року податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0003062201 та від 10.02.2014 № 00003772201 не набули статусу узгоджених, а тому не підлягали врахуванню позивачем при формуванні даних податкового обліку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами безпідставно поширено процедуру узгодження донарахованого платникові грошового зобов'язання на узгодження зменшеного від'ємного значення з ПДВ. Також відповідач наголошує на тому, що вказане порушення призвело до неправильного визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2013 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року, оформлену актом від 08.02.2014 № 340/2204/37989494.

Перевіркою виявлено, що при заповненні показників податкової звітності за перевірений період Товариством не враховано факту зменшення позивачеві залишку від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року на 32 166 494 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2013 № 0003062201. На думку Інспекції, використання цього від'ємного значення позивачем при формуванні даних податкового обліку є можливим лише за наслідками набрання законної сили винесеним на користь платника судовим рішенням, постановленим у справі про оскарження цього акта індивідуальної дії.

Керуючись цими висновками, з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження Інспекцією було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 03.03.2014 № 0000682201, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 31 540 381 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0002072201 про визначення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 472 316 грн. за основним платежем та 118 079 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку висновкам Інспекції, покладеним в основу прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, суди з'ясували, що на підставі акта перевірки від 31.10.2013 № 794/2201/37989494 та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000372201, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 31 540 381 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено Товариством в судовому порядку шляхом подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.04.2014.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано керувалися положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК, згідно з якими з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому посилання у цій нормі на «грошове зобов'язання» не перешкоджає застосуванню наведеного правила на від'ємне значення об'єкта оподаткування. Адже з системного аналізу пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 ПК вбачається, що від'ємне значення та позитивне значення ПДВ мають тотожну правову природу, позаяк являють собою від'ємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули - різницю між податковим зобов'язанням з ПДВ та податковим кредитом.

У свою чергу принцип рівності оподаткування не дозволяє тлумачити положення пункту 56.18 статті 56 ПК як такі, що розрізняють результат обчисленого податку в залежності від позитивної або від'ємної суми. Зворотне розуміння аналізованої норми не було б об'єктивним.

Таким чином, правила узгодження грошового зобов'язання застосовуються як при нарахуванні контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням позитивного значення грошового зобов'язання, так і при зменшенні податковим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування за податковим повідомленням-рішенням.

Водночас в силу вимог пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

За правилами пункту 56.19 цієї ж статті ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

А відтак для того, щоб дійти об'єктивного висновку про узгодженість (або неузгодженість) зменшеного позивачеві від'ємного значення за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2014 № 0000372201, судам слід було встановити, чи було дотримано платником вказаний місячний строк при зверненні до суду з позовом про оскарження цього акта індивідуальної дії. Адже

у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (тобто поза межами строку, установленого пунктом 56.17 статті 56 ПК, однак у рамках строку давності, передбаченого статтею 102 ПК) грошове зобов'язання (зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування) набуває статусу узгодженого та підлягає обов'язковому врахуванню платником при формуванні даних податкового обліку.

Оскільки прийняття рішення зі справи вимагає додаткового встановлення обставин цього спору, що відповідно до частини першої статті 220 КАС перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

Зокрема, під час нового розгляду справи судам слід встановити, яка саме подія у розумінні пункту 56.17 статті 56 ПК у даному випадку стала закінченням процедури адміністративного оскарження, коли саме закінчилася ця процедура та чи було подано Товариством позов до адміністративного суду про оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000372201 протягом місяця з дня закінчення відповідної процедури.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 у справі № 804/10100/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько