Ухвала суду № 58213743, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/15357/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015

у справі № 826/18867/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Інспекції щодо внесення коригувань до електронних баз даних, у тому числі до автоматизованої інформаційної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта від 11.11.2014 № 5579/26-58-22-08-17/37553041 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг)» (далі - Акт) в розрізі контрагентів;

зобов'язати відповідача відновити відкориговані показники податкової звітності Товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкову перевірку проведено Інспекцією за відсутності законних підстав; висновки податкового органу про фіктивний характер правовідносин позивача із задекларованими контрагентами ґрунтується на припущеннях і не відповідають фактам господарської діяльності, засвідченим первинними документами; самовільна зміна податковим органом задекларованих Товариством показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі акта перевірки, є неправомірною, оскільки ці показники можуть бути відкориговані лише на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом за наслідками проведеної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 у задоволенні позову відмовлено. Зазначена постанова мотивована тим, що: податкову перевірку проведено Інспекцією на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) при своєчасному надсиланні платникові наказу про призначення перевірки та повідомлення про її проведення; законність дій податкового органу зі здійснення податкової перевірки виключає порушення прав платника у відображенні результатів цього контрольного заходу в електронних базах даних податкових органів під час виконання останніми своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій; задекларовані платником дані податкової звітності не коригувалися податковим органом в обліковій картці Товариства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції підтримав правову позицію позивача у справі щодо недопустимості коригування податковим органом показників податкової звітності платника в електронних базах даних до часу прийняття податкового повідомлення-рішення та його узгодження.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з ненаданням платником повної та вичерпної відповіді на усі питання, порушені податковим органом в адресованому Товариству запиті від 18.09.2014 № 19019/10/26-58-22-02, Інспекцією було видано наказ від 29.10.2014 № 2274, яким організовано проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) починаючи з 31.10.2014 тривалістю 5 робочих днів.

Зазначений наказ разом з повідомленням про проведення названої перевірки було надіслано на адресу платника 29.10.2014 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

За наслідками перевірки Інспекцією складено Акт, в якому відображено висновки Інспекції про фіктивний характер операцій з платника із перевіреним контрагентом.

У відповідності до цих висновків без прийняття податкових повідомлень-рішень Інспекцією були внесені зміни до показників податкової звітності Товариства в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Такі перевірки є одним із способів здійснення податкового контролю відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

Виходячи із системного тлумачення наведених норм податкового права, колегія суддів дійшла висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в його постановах від 09.12.2014 (справа № 21-511а14), від 03.11.2015 (справа № 21-99а15), від 02.12.2015 (справа № 21-5180а15).

Надаючи ж правову оцінку діям Інспекції з призначення і проведення податкової перевірки Товариства, суд першої інстанції цілком правомірно керувався положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, в силу якого документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому суд цілком об'єктивно виходив з того, що власне надання платником відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу не усуває підставу проведення перевірки відповідно до цього законодавчого припису; у контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника і їх документальних підтверджень; якщо сумніви податкового органу щодо можливих порушень платником податкового законодавства не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями в силу неповноти, недостатності останніх, то дії контролюючого органу з призначення перевірки кваліфікуються як використання таким органом компетенції на проведення податкової перевірки у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Законом.

Також судом першої інстанції перевірено факт дотримання Інспекцією вимог пункту 78.4 статті 78 ПК щодо належного інформування платника про перевірку шляхом надсилання на його адресу наказу та повідомлення про проведення перевірки.

На підставі цього суд першої інстанцій, керуючись наведеними нормами податкового законодавства та з урахуванням судової практики, що склалася при розгляді даної категорії спорів, дійшов правильного висновку, що даний позов задоволенню не підлягає. Тому в апеляційного не суду не було передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з даної справи.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 у справі № 826/18867/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 у справі № 826/18867/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько