Ухвала суду № 58213738, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/27831/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Скварчінської В.Ю.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015

у справі № 820/19277/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янський хлібокомбінат "Кулиничі" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 № 0001162200, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 638 128 грн. за основним платежем та на 159 532 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 № 0001152200 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 558 616,53 грн. за основним платежем та 139 654,13 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що за наявності документального підтвердження фактичного отримання позивачем товару (природного газу) від задекларованого контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» (далі - ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ») та використання цього товару у виробничій діяльності позивача порушення правил оподаткування та ведення господарської діяльності, допущені постачальником у ланцюгу, не мають правового впливу на порядок відображення цих операцій у податковому обліку Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що: судами не досліджено усіх обставин щодо руху придбаного активу (природного газу) у процесі його поставки позивачеві з урахуванням пропускної спроможності виробничих потужностей Товариства; подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосередніх учасників господарських операцій; фактично спірний актив постачався позивачеві через комісіонера - ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» - від комітента - товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Тек 2011» (далі - ТОВ «Євро-Тек 2011»), яке не має ознак реального суб'єкта господарювання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.09.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 18.07.2014 № 255/20-26-22-09-38281708.

Перевіркою зроблено висновок про фіктивний характер операцій з придбання позивачем у ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» природного газу, що виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на те, що у розглядуваній операції з постачання природного газу ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» виступало комісіонером, а фактичний постачальник придбаного газу - комітент (ТОВ «Євро-Тек 2011») зареєстрований на підставну особу, яка заперечує свою причетність до діяльності цього товариства та до підписання від його імені будь-яких первинних документів; за фактом незаконної діяльності ТОВ «Євро-Тек 2011» порушено кримінальне провадження № 32012110100000073 за статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України; ТОВ «Євро-Тек 2011» ліквідовано у зв'язку з банкрутством. Також Інспекція наголошує, що акти приймання-передачі природного газу та інші первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання спірних операцій, не дозволяють ідентифікувати особу, яка від імені позивача підписувала ці документи та брала безпосередню участю у цих операціях.

Наведені обставини у сукупності були розцінені відповідачем як такі, що підтверджують імітацію руху активу за допомого штучно оформленого документообігу з метою виведення грошових коштів Товариства з господарського обороту для подальшої конвертації у готівку та одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Аналізуючи наведені доводи Інспекції, суди встановили, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки стали взаємовідносини позивача (покупець) та ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» (постачальник) за договором на постачання природного газу від 24.12.2012 № Г-13/004, у рамках виконання якого постачальник зобов'язався передавати покупцеві природний газ на комерційних вузлах обліку газу.

Передача поставленого газу оформлювалася актами приймання передачі із зазначенням обсягу фактичного поставленого газу та його вартості, актами надання послуг з постачання природного газу, податковими накладними; на підтвердження факту оплати придбаного газу позивачем подано виписки з банківського рахунку Товариства.

Суди зазначили, що фактична поставка газу позивачеві підтверджується даними повірених коректорів об'єкту газу та лічильників газу; придбаний газ був використаний Товариством при виробництві хлібобулочних виробів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердження відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

Слід також враховувати, що для цілей оподаткування реальність господарської операції характеризується не лише наявністю активу, що виступав предметом поставки, але й постачанням цього активу задекларованим платником, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести фактичне виконання господарської операції саме задекларованим контрагентом.

А відтак у даному разі наведені Інспекцією доводи вимагали ретельної перевірки фактичного руху спірного активу (природного газу) по задекларованому ланцюгу. Так, незважаючи на принцип індивідуальної відповідальності платника в податковому законодавстві, твердження відповідача про те, що безпосередній постачальник Товариства - ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» - був комісіонером у розглядуваних правовідносинах, тобто особою, яка діє від свого імені, однак за рахунок комітента (стаття 1011 Цивільного кодексу України), вимагали дослідження умов передачі природного газу від комітента ТОВ «Євро-Тек 2011» із з'ясуванням наявності у цього суб'єкта господарювання активу, який виступав предметом поставки, матеріально-технічної бази для фактичної передачі природного газу в заявлених обсягах тощо, у тому числі із перевіркою належності цього постачальника до легальних суб'єктів реального сектору економіки.

Також необхідно враховувати, що саме по собі формування податкового кредиту платником за ланцюговими поставками за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

Втім у разі встановлення, що фактична структура поставок товару покупцеві була організована через підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, не сплачували належні податки до бюджету, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин, судами слід застосовувати податкову реституцію, визначаючи податкові наслідки виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції та фактичних змін майнового стану її учасників, що насправді відбулися.

Оскільки прийняття рішення зі справи вимагає додаткового встановлення обставин цього спору, що відповідно до частини першої статті 220 КАС перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків у відповідній частині та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі № 820/19277/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько