Постанова № 58213612, 07.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/3838/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Сторчака В. Ю. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та скасування розпорядження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджено матеріалами справи. Судом встановлено, що позивачу проводились перерахунки вказаної пенсії з 01.07.2012р. та з 01.01.2013р. на підставі Постанови КМУ від 23.04.2012р. №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 липня 2013 року № 532/К-12 позивачу надано роз'яснення, що постановою Кабінету Міністрів Украіни від 23 квітня 2012 року № 327 установлено проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як особа офіцерського складу, тому підвищення до розміру пенсії за вищезазначеною постановою йому не проводилось.

01 березня 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України у Вінниці з заявою призначити (перевести) попередню пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 07 березня 2013 року ОСОБА_5 Пенсійного фонду України у м. Вінниці видано розпорядження № 19145 про призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2007р., що на думку позивача не відповідає ЗУ "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

25 січня 2014 року позивач подав до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці заяву "про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком" за № 14/К-2, на що отримав відповідь. Так в листі за вих. № 14/к-2 від 10 лютого 2014 року, зазначено, що відповіді на питання, аналогічні порушеним у даному зверненні, надавались позивачу від 20 березня 2013 року та № 91/К-2 від 29 травня 2013 року. Також зазначено, що на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше виріщено по суті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.03.2013р. відповідно до заяви позивача ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці йому призначено державну пенсію за віком згідно з ЗУ "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" на підставі розпорядження №19145 від 07.03.2013р., відповідно до якого відповідачем застосовано показники середньої заробітної плати за 2007р., отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вірно визначено показник середньої заробітної плати позивача при переведенні на інший вид пенсії, який має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, а тому, враховуючи встановлені судом першої інстанції факти, суд не вбачав неправомірних дій з боку відповідача який діяв на виконання норм чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже права позивача не порушено.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 01 березня 2013 року відповідно до заяви позивача ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці йому призначено державну пенсію за віком, згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі розпорядження № 19145 від 07 березня 2013 року, відповідно до якого відповідачем застосовано показники середньої заробітної плати за 2007 рік.

Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а пенсія за віком - загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб. Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії не користувався раніше, то право па пенсію за віком у нього виникло вперше (а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Враховуючи наведене вище, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком. Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії за віком не користувався раніше, то право па пенсію за віком виникло у нього вперше (а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший). Дана позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року по справі №21-31а13.

За таких обставин позивачу пенсія згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була призначена вперше, а тому виникає право на застосування формул визначення розміру пенсії, які використовуються при призначенні зазначеної пенсії вперше, а не тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.

Отже, враховуючи те, що на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було призначено пенсію вперше, тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід застосовувати ст. 40 зазначеного Закону.

Позивач з 1997 року по 2013 рік був працюючим пенсіонером, за даний період часу у відповідності до вимог чинного законодавства із заробітної плати, яку він отримував, сплачено страхові внески. Тобто, існують усі законодавчо передбачені підстави для отримання пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, так як пенсія призначена вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, при визначенні розміру пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії слід застосовувати, виходячи із розміру заробітної плати за 2010-2012 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

З огляду на викладене, розпорядження ОСОБА_5 ПФУ в м. Вінниці № 19145 від 07 березня 2013 року про призначення пенсії ОСОБА_4 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік не відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому підлягає скасуванню.

Щодо прохання визнати дії ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у розгляді звернення та задоволенні вимог, викладених у зверненні ОСОБА_4 від 25 січня 2014 року № 14-к-2 "Про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком" неправомірними, необхідно відзначити наступне.

Стаття 8 Закону України "Про звернення громадян" визначає перелік звернень громадян, які не підлягають розгляду. Зокрема: не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбаченій статтею 17 вкащаного Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4М, звертався до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявами, на які йому була надана відповідь, та питання вирішено по суті згідно листів ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 01.04.2013 № 49/К-2 ( на звернення від 20.03.2013 року) та від 11.06.2013 року № 91/К-2 ( на звернення від 29.05.2013 року). У звязку з тим, що ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці уже надавало відповідь на питання, порушені в заяві ОСОБА_4 від 25.01.2014 року, воно правомірно дійшло висновку про неможливість повторного розгляду звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, при цьому повідомивши, на якій нормативно-правові акти воно опирається при прийнятті зазначеного рішення. Крім того, ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці чітко зазначило, які саме звернення від одного і того ж громадянина ним розглядались.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання дій ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у розгляді звернення та задоволення вимог, викладених у зверненні ОСОБА_4 від 25 січня 2014 року № 14-к-2 "Про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком" неправомірними задоволенню не підлягають, а отже, позов слід задовольнити частково.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження ОСОБА_5 Пенсійного фонду України в м. Вінниця № 19145 від 07.03.2013 р. щодо призначення ОСОБА_4 пенсії за віком.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 червня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7