Ухвала суду № 58213315, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 876/1990/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Пісної Р.Р.,

представника відповідача Хрунь І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Статус МКС" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Статус МКС" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) за №0002002201/18840 від 11 грудня 2015 року.

Постановою від 23 лютого 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з придбання у ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1" послуг з ремонту транспортних засобів, спрямованість цих операцій лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які не містять повної інформації щодо виконаних робіт. Так, позивач не надав документів щодо переліку виконаних робіт та використаних запчастин, що застосовувались при виконанні ремонтів ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1".

На підставі викладеного, відповідач стверджує, що господарські операції, які відображені позивачем у наданих суду документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі .

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Статус МКС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, оформленої актом №539147/13-07-22-01-10/37123114 (а.с.13-56), ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 11 грудня 2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0002002201/18840, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 102499,50 грн., з яких 68333,0 грн. за основним платежем та 34166,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.68).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 68333,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року в сумі 68333,00 грн..

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1" з надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів позивача. Так, на думку контролюючого органу, надані позивачем документи не містять інформації щодо виконаних робіт, використаних запасних частин, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит при здійсненні господарських операцій з ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1".

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно умов договору за № 301013-001, укладеного 30 жовтня 2013 року між ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1" (виконавець) та ТзОВ ,,Статус МКС" (замовник), виконавець зобов'язався надавати послуги з технічного обслуговування (ТО) транспортних засобів замовника, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати надані запасні частини, матеріали та виконані роботи ( а.с. 69).

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав додаток №1 від 01.11.2013 року до договору № 301013-001 від 30 жовтня 2013 року про затвердження переліку та вартості робіт і матеріалів, які використовуються при технічному обслуговуванню автомобілів позивача; акт виконання робіт (надання послуг) за № 3820 від 27 грудня 2013 року на загальну суму 410000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі68333,33 грн.; податкову накладну № 2132 від 27.12.2013 року на загальну суму 410000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі68333,33 грн..

На підтвердження факту оплати виконаних робіт позивач надав банківські виписки від 04 та 05 лютого 2014 року.

На підставі виданої ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1" податкової накладної за № 2132 від 27.12.2013 року позивач відніс до складу податкового кредиту за лютий 2014 року ПДВ в сумі 68333,33 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором, актом виконаних робіт, податковою накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкової накладної - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

В акті перевірки ( а.с. 30-31) зазначено, що відповідно дот наданих свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, по яких проводились ремонти, встановлено, що вони придбані позивачем у 2013 році.

Таким чином, придбані послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що контрагент позивача - ТзОВ ,,Транс-Сервіс-1" господарські операції з надання послуг ТзОВ ,,Статус МКС" на загальну суму 410000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 68333,33 грн. провів по своєму бухгалтерському та податкову обліку та відобразив у податкових зобов'язань з ПДВ,

Під час розгляду справи позивач також надав суду наряди-замовлення (надання послуг) від 27 грудня 2013 року, які місять інформацію про виконанні роботи тат використанні матеріали по технічному обслуговуванню кожного автомобіля позивача.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сама відсутність інформації про виконані роботи та використанні матеріли в акті виконаних робіт(надання послуг) від 27 грудня 2013 року за № 38270 не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції з надання послуг, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з його контрагентом базуються лише на припущеннях та на відсутності повної інформації про виконанні роботи та використанні матеріали, що не спростовує самого факту реального здійснення цих операцій, а тому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого повідомлення-рішення.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Ухвалою від 22 квітня 2016 року відстрочено податковому органу сплату судового збору в сумі 1691,24 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, а тому в силу ч.1 ст.94 КАС України колегія суддів визнає правильним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зазначену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 98, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі № 813/6465/15 - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одну) грн. 24 коп. на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, ,,Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 08 червня 2016 року.