Ухвала суду № 58213311, 07.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 815/6945/14

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Ліфт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Ліфт».

Постановою від 16 червня 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Ліфт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014р. №0003912206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 288 462 грн. (в тому числі: за основним платежем 248 580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39 882 грн.) та №0003922206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 219 179 грн. (в тому числі: за основним платежем 146 119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73 060 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки документальне обґрунтування права на податковий кредит та формування витрат покладається на платника податків, тоді як до перевірки позивач не надав у повному обсязі документи, що підтверджують показники податкової звітності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. В силу вимог п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків під час складання та подання податкової звітності.

Апелянт зазначає, що при дослідженні господарських операцій позивача з ТОВ «Авесбуд» суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач придбавав спірний товар у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка не знаходиться за юридичною адресою та не звітує про свою діяльність, що зафіксовано актом №1894/15-53-22-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Авесбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року».

Також, апелянт посилається на те, що позивач не оскаржив наказ про призначення позапланової перевірки, дій посадових осіб щодо правомірності її проведення, висновків акту перевірки, у зв’язку з чим дослідження судом першої інстанції підстав для призначення перевірки є надлишковим.

ТОВ «Престиж-Ліфт» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу №2326 від 14.10.2014р., на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області від 21.08.2014р., відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Престиж-Ліфт» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений акт перевірки №6668/22-06/32224639 від 06.11.2014р.

Зазначеним позапланової виїзної документальної перевірки зафіксовано порушення товариством:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 304 200 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 185 545 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки №6668/22-06/32224639 від 06.11.2014р., ДПІ у Приморському районі м. Одесі 24.11.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення №0003912206 про збільшення ТОВ «Престиж-Ліфт» суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 288 462 грн. (в тому числі: за основним платежем 248 580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39 882 грн.) та №0003922206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 219 179 грн. (в тому числі: за основним платежем 146 119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73 060 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача про заниження ТОВ «Престиж-Ліфт» значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295805,00 грн. та заниження значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176708,00 грн. ґрунтуються на відсутності у товариства документів фінансово-господарської діяльності (договорів, актів, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур) за період 01.01.2011р. - 31.05.2012р., про що складено акт від 23.10.2014р. 5944/22-06/32224639 «Про не надання документів під час документальної перевірки». Згідно акту перевірки встановлено завищення ТОВ «Престиж-Ліфт» витрат з податку на прибуток в 4 кварталі 2013 року в розмірі 44185 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 8837 грн. внаслідок укладення нікчемних правочинів, відображення у бухгалтерському і податковому обліку фіктивних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авесбуд».

Суд першої інстанції встановив, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «Престиж-Ліфт» проведена на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України – у зв’язку з надходженням постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області від 21.08.2014р., винесеної в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження №1201416000000170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України. Вказаною постановою зобов’язано податковий орган перевірити фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Престиж-Ліфт» з ТОВ «Авесбуд», тоді як відповідач здійснив перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ «Престиж-ліфт» за період 2011-2013р.р.

У зв’язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси неправомірно відобразила у висновках акту перевірки відомості про заниження ТОВ «Престиж-Ліфт» значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295 805 грн., та заниження значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176 708 грн., оскільки вказані порушення не пов'язані з господарськими взаємовідносинами між ТОВ «Престиж-Ліфт» та ТОВ «Авесбуд».

За наслідками дослідження господарських операцій ТОВ «Престиж-Ліфт» з контрагентом ТОВ «Авесбуд» у грудні 2013 року, їх відповідність діючому чинному, а також правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по вказаних операціях, суд першої інстанції встановив, що 11.12.2013р. між ТОВ «Престиж-Ліфт» (підрядником) та ТОВ «Авесбуд» (субпідрядником) укладений договір субпідряду №41Мн.13 на виконання загальнобудівельних робіт, за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе обов'язок виконати комплекс загальнобудівельних робіт в ліфтових шахтах двох ліфтів на 16 зупинок на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Скісна кут вулиці Середньої, секція «Ж».

Також суд першої інстанції встановив, що факт виконання ТОВ «Авесбуд» робіт за договором №41Мн.13 від 11.12.2013р. підтверджений актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2013 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року за формою Кб-2В, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою Кб-3, підсумковою відомістю ресурсів, локальним кошторисом, податковою накладною.

За висновками суду першої інстанції, досліджені під час розгляду справи первинні документи по господарських операціях ТОВ «Престиж-Ліфт» з контрагентом-субпідрядником ТОВ «Авесбуд» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Суд першої інстанції відхилив посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на висновки акту №1894/15-53-22-3 від 03.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авесбуд», код ЄДРПОУ 38643497, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року», яким встановлено відсутність у ТОВ «Авесбуд» основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів При цьому суд першої інстанції зазначив, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання ТОВ «Авесбуд» своїх обов'язків по договору підряду та відсутність у позивача, права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат з податку на прибуток.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Престиж-Ліфт» і ТОВ «Авесбуд» на час укладання спірного правочину були зареєстровані як платники ПДВ, та також зазначив, що податковий орган не надав під час розгляду справи рішення суду, що набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України, щодо фіктивності або нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом, як і не надала жодного доказу в обґрунтування своїх висновків про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Престиж-Ліфт» правомірно, у відповідності до вимог ст.ст. 138, 139, 198, 201 ПК України, віднесено до складу витрат та податкового кредиту грошові суми, сплачені ТОВ «Авесбуд», яке на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника ПДВ, та визнав безпідставними висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат з податку на прибуток в 4 кварталі 2013 року в розмірі 44185 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 8837 грн. по господарських операціях з ТОВ «Авесбуд». За таких обставин, суд першої інстанції визнав протиправними та скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення №0003912206 та №0003922206 від 24.11.2014р.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 24.11.2014р. №0003912206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 288 462 грн. та №0003922206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 219 179 грн., які прийнято відповідачем на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №6668/22-06/32224639 від 06.11.2014р. ТОВ «Престиж-Ліфт» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Престиж-Ліфт» п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 304 200 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185 545 грн.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, з перевищенням повноважень, зокрема, вийшовши за межі предмету перевірки, відобразила у висновках акту перевірки відомості про заниження ТОВ «Престиж-Ліфт» значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295 805 грн., та заниження значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 176 708 грн.

Апеляційний суд встановив, що підставою для призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача в наказі №2326 від 14.10.2012р. зазначено п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Дослідивши наявну в матеріалах справи постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області від 21.08.2014р., у зв’язку з отриманням якої призначено позапланову перевірку ТОВ «Престиж-Ліфт», апеляційний суд встановив, що вказаною постановою вирішено призначити у кримінальному провадженні №1201416000000170 від 14.02.2014р. позапланову документальну перевірку ТОВ «Престиж-Ліфт» за період з 2011-2013р.р. в ході якої в повному обсязі відобразити фінансово-господарські взаємовідносини даного підприємства з ТОВ «Авесбуд». Зі змісту вказаної постанови вбачається, що метою проведення перевірки ТОВ «Престиж-Ліфт» є саме дослідження господарських правовідносин товариства з контрагентом ТОВ «Авесбуд», яке є одним з контрагентів НВПП «Архітектурно-реставраційне бюро» відносно якого проводиться досудове розслідування.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що в межах позапланової перевірки ТОВ «Престиж-Ліфт», призначеної на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області мала перевіряти лише правомірність декларування позивачем господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Авесбуд», а не всю фінансово-господарську діяльність ТОВ «Престиж-Ліфт» за 2011-2013р.р.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що дослідження судом першої інстанції підстав для призначення перевірки є надлишковим у зв’язку з не оскарженням позивачем наказу про призначення перевірки, оскільки при перевірці правомірності податкових повідомлень-рішень, встановленню, серед іншого, підлягає чи зафіксовані актом перевірки, на підставі якого винесено такі рішення, порушення платником податків вимог податкового законодавства не виходять за межі предмету перевірки. Вся господарська діяльність за відповідний період підлягає дослідженню лише під час проведення планової перевірки платника податків. Особливістю позапланових перевірок є те, що предметом їх дослідження є визначені господарські операції, перевірка яких обумовлена певними обставинами.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про ненадання ТОВ «Престиж-Ліфт» до перевірки документів фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р.

Виходячи зі змісту ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Щодо господарських відносин ТОВ «Престиж-Ліфт» з ТОВ «Авесбуд», то апеляційний суд встановив, що вони відбувалися на виконання договору субпідряду від 11.12.2013р. №41Мн.13, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Престиж-Ліфт») доручає, а Субпідрядник ТОВ «Авесбуд» приймає на себе обов'язок виконати комплекс загальнобудівельних робіт в ліфтових шахтах двох ліфтів на 16 зупинок на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Скісна кут вулиці Середньої, секція «Ж». (т.1 а.с.114-116)

Апеляційний суд встановив, що зазначений договір укладений позивачем з метою виконання взятих на себе зобов’язань, як Підрядника, за договором підряду №8/М від 08.04.2013р., укладеним з ТОВ «Стикон», як Генпідрядником, предметом якого є обов'язок ТОВ «Престиж-Ліфт» виконати комплекс загальнобудівельних робіт в ліфтових шахтах двох ліфтів на 16 зупинок на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Скісна кут вулиці Середньої, секція «Ж» (т.2 а.с.1-3)

Виконання ТОВ «Авесбуд» робіт за договором №41Мн.13 від 11.12.2013р. підтверджено податковою накладною №309 від 12.12.2013р., актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2013 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року за формою Кб-2В, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою Кб-3, підсумковою відомістю ресурсів, локальним кошторисом, копії яких містяться в матеріалах справи та зауважень щодо достатності і правильності оформлення яких акт перевірки не містить і апелянт не зазначає (т.1 а.с.117-125).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Престиж-Ліфт» та ТОВ «Авесбуд».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилається на те, що позивач придбавав спірний товар у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка не знаходиться за юридичною адресою та не звітує про свою діяльність.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки предметом господарських операцій між ТОВ «Престиж-Ліфт» та ТОВ «Авесбуд» було не поставка товару, а виконання підрядних робіт. Також, зазначені висновки зроблено податковим органом виключно з посиланням на акт №1894/15-53-22-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Авесбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року». Однак, апеляційний суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків, у зв’язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб’єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб’єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Апелянт не надав вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Авесбуд» зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформував податковий кредит, не спростував.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Авесбуд» укладений позивачем у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про незаконність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п.1 ч.1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець