Ухвала суду № 58213292, 31.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/651/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0032961701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Постановою від 16 березня 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0032961701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 41 167,11 грн. (в т.ч. за основним платежем - 32 797,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8369,42 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки абзацом «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, відносяться також і суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Апелянт зазначає, що сума прощеної (анульованої) ТОВ «Кей-Колект» позивачу суми боргу відноситься до додаткового блага, з якого ОСОБА_1 самостійно повинен сплачуватися податок на доходи фізичних осіб відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що підставі п.п.78.1.13 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України та наказу від 17.09.2014р. №492, відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений акт перевірки від 22.10.2014р. №1740/15-09-17-01/НОМЕР_1.

В зазначеному акту перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем ст.162, ст.163, п.164.1, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, ст.176, ст.179 розділу VI «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, а саме: позивачем не сплачено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 32797,69 грн. Згідно висновків податкового органу, ОСОБА_1 в 3-му кварталі 2013 року отримала дохід у вигляді додаткового блага, «ознака 126», у розмірі 194 276,98 грн. та, в порушення норм Податкового кодексу України, вказаний дохід не відобразила в складі оподаткованого доходу за 2013 рік, декларації щодо отриманих доходів за 2013 року ОСОБА_1 до ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки 03.11.2014р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0032961701, яким ОСОБА_1 донарахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 32797,69 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8369,42 грн.

Досліджуючи наявність підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що фізична особа ОСОБА_1 уклала договір про надання споживчого кредиту №0011014091000 від 30.06.2006р. з АКІБ «УкрСиббанк», згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 56 000 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 282800 грн. по курсу НБУ.

Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з неспроможністю Позичальником виконати умови кредитного договору від 30.06.2006р., АКІБ «УкрСиббанк» подав до Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву про стягнення заборгованості із ФОП ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11014091000 від 30.06.2006р., яка, у зв'язку із зміною курсу, станом на 28.07.2010р. складає 468 772,43 грн.

Суд першої інстанції встановив, що в подальшому АТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» справу про стягнення заборгованості з ФО ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11014091000 від 30.06.2006р. в сумі 461459,62 грн. В свою чергу, ТОВ «Кей-Колект» запропонувало ОСОБА_1 добровільно погасити кредиторську заборгованість в сумі 35880 дол. США (без врахування пені та штрафних санкцій), що в еквіваленті за курсом НБУ становило 286 788,84 грн. Згідно квитанції №1 від 20.08.2013р. ОСОБА_1 погасила кредиторську заборгованість згідно кредитного договору №0000011014091 в сумі 286 788,84 грн.

Суд першої інстанції, також, встановив, що TOB «Кей-Колект» листом від 20.08.2013р. вих.№083-11529 повідомило ОСОБА_1 про анулювання боргу у сумі 194 276,98 грн. При цьому, ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, на неї покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді суми анульованих боргових зобов'язань та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації. У зв'язку з цим, за наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у розмірі 194 276,98 грн., як додаткове благо (ознака 126), у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості, а тому вказаний дохід підлягає оподаткуванню.

Суд першої інстанції визнав помилковими висновки податкового органу, що анульована TOB «Кей-Колект» пеня та штрафні санкції в сумі 194 276,98 грн. є доходом позивача, отриманим в якості додаткового блага, а тому підлягає оподаткуванню, зазначивши, що в силу вимог п.п.14.1.47, п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1, п.164.2 ст.164, п.179.1, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. При цьому, анульована (прощена) позивачу банком пеня та штрафні санкції, нараховані протягом певного часу дії договору, не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, так як відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема, нормами ЦК України. При цьому, нарахування пені є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком. Штрафні санкції та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням або рішенням підприємства, якому передано право вимоги за кредитним договором, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, що підлягає оподаткуванню.

За таких підстав, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача від 03 листопада 2014 року №0032961701.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0032961701, яке прийнято ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі акту №1740/15-09-17-01/НОМЕР_1 від 22.10.2014р. позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем ст.162, ст.163, п.164.1, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, ст.176, ст.179 Податкового кодексу України.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 у 2013 році самостійно не сплатила податок з доходів фізичних осіб в сумі 32797,69 грн. при отриманні доходу від TOB «Кей-Колект» у вигляді суми анульованого (прощеного) кредитором боргу по кредитному договору №0011014091000 від 30.06.2006р. за його самостійним рішенням, який, за висновками відповідача, є додатковим благом у розумінні п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Апелянт не заперечує висновок суду першої інстанції, що за кредитним договором №0011014091000 від 30.06.2006р. TOB «Кей-Колект» позивачу анульовано (прощено) заборгованість не за основною сумою боргу (кредиту), який ОСОБА_1 за пропозицією TOB «Кей-Колект» погашено у повному обсязі, а заборгованість за пенею та штрафними санкціями у розмірі 194 276,98 грн.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі зазначених положень законодавства України апеляційний суд дійшов висновку, що прощена ОСОБА_1 TOB «Кей-Колект» пеня та штрафні санкції за кредитним договором №0011014091000 від 30.06.2006р. не є її доходом та додатковим благом, так як нарахування пені чи санкцій є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк або особа, якій передано право вимоги, може як стягувати її, так і не стягувати.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що штрафні санкції та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за рішенням TOB «Кей-Колект», якому АТ «УкрСиббанк» передало право вимоги, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 відсутній обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення даного факту у декларації про майновий стан за 2013 рік.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець